Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Основні принципи міжнародного права__ 245






У працях відомих західних юристів-міжнародників також є вказівки щодо цього. Наприклад, у популярному курсі міжнародного права Л. Оппенгейма—Г. Лаутерпахта говориться, що права, надані державами громадянам, є " правами не міжнародного характеру, а правами, що випливають із внутрішнього законодавства. Міжнародне право є усе ж першоосновою цих прав, оскільки обов'язок надання їх накладається на окремі держави міжнародним правом". Що стосується міжнародних договорів, як зазначають далі ці автори, то " на практиці такі договори не створюють прав, а лише накладають обов'язок на договірні держави запроваджувати ці права в життя за допомогою свого законодавства" [15].

Ці доктринальні положення теорії міжнародного права закріплені в ряді важливих міжнародних документів. Наприклад, у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. підкреслюється, що " кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується вжити необхідних заходів відповідно до своїх конституційних процедур і положень цього Пакту для прийняття таких законодавчих або інших заходів, що можуть виявитися необхідними для здійснення прав, визнаних у цьому Пакті" (ст. 2).

Таким чином, загальновизнаним стає механізм імплементації міжнародно-правових норм, відповідно до якого міжнародні норми і стандарти у сфері прав людини створюються шляхом угод між державами, але вони не створюють безпосередньо прав і свобод для людини, а встановлюють норми і зобов'язання для держав і між державами. Здійснення, впровадження в життя цих норм і стандартів є обов'язком і відповідальністю певних держав-учасниць міжнародних договорів про права людини.

Тому, якщо говорити про суть міжнародного захисту прав людини з урахуванням більш ніж піввікового досвіду діяльності ООН у даній сфері, слід виділити такі напрями:

• створення універсальних рекомендацій для всіх держав

про права людини й основні свободи, які мають поважатися і яких потрібно додержуватися;

• розробка міжнародних договорів (пактів, конвенцій то-

що) про права людини, що зобов'язують держави до створення механізму їх реалізації на національному рівні;


246_______________ ->., -ч ^-.пм^ддр._______________ Глава 12

•г • перевірка виконання державами своїх міжнародних зо--/ бов'язань щодо забезпечення прав і свобод людини -«шляхом створення спеціального міжнародного механізму контролю.

2. Принцип рівноправності і права народів розпоряджатися своєю долею визначає, що кожний народ має право самостійно вирішувати всі питання свого внутрішнього розвитку і міжнародних відносин.

Становлення цього принципу історично пов'язане з появою на початку XX ст. політичного гасла самовизначення націй, що виникли в ході революційних процесів у ряді держав. У міжнародно-правовому плані цей принцип реалізувався в одержанні самостійності Польщею, у наданні незалежності Фінляндії. Цей принцип знаходив дедалі більшу підтримку і визнання серед політиків світу. Англійський прем'єр-міністр Ллойд Джордж 5 січня 1918 р. заявив, що " загальні принципи самовизначення народів повинні застосовуватися однаковою мірою як до окупованих німцями територій у Європі, так і до німецьких колоній" [16]. Але були й діаметрально протилежні судження. Наприклад, державний секретар США Р. Лансінг у 1921 р. з приводу прав пригноблених народів висловився так: " Це положення (про самовизначення) начинене вибуховою речовиною... Яке нещастя, що воно було висловлене" [17]. Однак друга половина XX ст. пов'язана з бурхливим процесом визволення колоніальних країн, основою якого стало конвенційне закріплення принципу рівноправності і права народів розпоряджатися своєю долею.

Нормативний зміст цього принципу закріплений у Статуті ООН. Організація Об'єднаних Націй має на меті " розвивати дружні відносини між націями на основі поважання принципу рівноправності і самовизначення народів" (п. 2 ст. 1 Статуту ООН). Стаття 55 Статуту ООН підкреслює, що тільки на основі поважання цього принципу можливе створення " умов стабільності і благополуччя, необхідних для мирних і дружніх відносин між націями".

Нормативний зміст принципу розвивався відповідно до зміни міжнародної обстановки, пов'язаної з появою дедалі більшої кількості держав, які визволилися від колоніальної


ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА________________ 247

залежності. Резолюцією 1514 (XV) сесії Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1960 р. проголошено необхідність негайно і беззастережно покласти край колоніалізму в усіх його формах і проявах. У прийнятій нею Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам підкреслюється рішучість " створення умов усталеності і добробуту, мирних і дружніх відносин, на основі поваги принципів рівноправності і самовизначення всіх народів, загальної поваги і дотримання прав людини й основних свобод". Далі у декларації докладніше розглядається " право на самовизначення: на підставі цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і здійснюють свій економічний, соціальний і культурний розвиток". При цьому " недостатня політична, економічна й соціальна підготовленість або недостатня підготовленість у галузі освіти ніколи не повинні використовуватися як привід для затримки досягнення незалежності".

Проголошений у декларації принцип рівноправності і права народів розпоряджатися своєю долею закріплений у спільній за змістом ст. 1 двох Міжнародних пактів про права людини від 19 грудня 1966 р. Держави, які їх підписали, погоджуються з тим, що " всі народи мають право на самовизначення. На підставі цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток". Усі держави повинні " заохочувати здійснення права на самовизначення і шанувати це право". У свою чергу в декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, від 24 жовтня 1970 р. підкреслюється переконання членів організації в тому, що " принцип рівноправності і самовизначення народів є істотним внеском у сучасне міжнародне право і що його ефективне застосування має першорядне значення для сприяння розвитку дружніх відносин між державами". Однак, як зазначається в декларації при розкритті змісту принципу, ніщо " не повинно тлумачитися як таке, що санкціонує і заохочує будь-які дії, що вели б до розчленування або часткового чи повного порушення територіальної цілісності або політичної єдності суверенних і незалежних держав, що діють із дотриманням принципу рівноправності і самовизначення народів".







© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.