Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Принцип непорушності державних кордонів є






одним із нових принципів сучасного міжнародного права. У розгорнутому вигляді він закріплений у Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 р. Суть цього принципу зводиться до міжнародно-правового визнання існуючих кордонів європейських держав і до відмови від будь-яких зазіхань на ці кордони.

У Заключному акті НБСЄ, зокрема, сказано, що " держа-ви-учасниці розглядають як непорушні всі кордони одна одної, як і кордони всіх держав у Європі, і тому вони утримуватимуться тепер і в майбутньому від будь-яких зазіхань на ці кордони. Вони відповідно утримуватимуться також від будь-яких вимог або дій, спрямованих на захоплення й узурпацію частини або всієї території будь-якої держави-учасни-ці". Історично ідея правового оформлення непорушності кордонів як принципу випливає із двосторонніх міжнародних договорів, передусім європейських держав. 25-а річниця закінчення Другої світової війни стала поштовхом до підписання ряду двосторонніх договорів із ФРН: СРСР (12 серпня 1970 p.), а потім Польщі, Чехословаччини, НДР. З 1970 р. принцип непорушності кордонів стає нормою міжнародного договірного права, юридичне обов'язковою для держав-учас-ниць. Уже в двосторонніх угодах відображено два істотні елементи принципу непорушності кордонів:

• визнання існуючих кордонів;

• відмова від будь-яких територіальних домагань.

Становлення і розвиток цього принципу як міжнародно-правової норми мали велике значення для зміцнення миру і безпеки в Європі.

Важливе значення має реалізація цього принципу і при делімітації і демаркації кордонів між державами СНД на пострадянському просторі в наш час.


ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА________________ 239

4. Принцип територіальної цілісності держав зводиться до заборони насильницького захоплення або зміни належності іноземних територій, а також до заборони протиправного використання іноземних територій або заподіяння їм значних збитків.

Сучасному тлумаченню цього принципу міжнародного права передувала певна історія його становлення. У період, коли в міжнародних відносинах панувало право війни, однією з причин численних війн було прагнення до придбання нових територій. І тільки Французька буржуазна революція вперше проголосила відмову від завоювання територій. Національні збори 27 травня 1790 р. прийняли декрет, відповідно до якого " усяка війна, розпочата з інших мотивів і для інших цілей, аніж захист справедливого права, є актом гноблення. Відтепер французький народ забороняє собі починати будь-яку війну, спрямовану на збільшення його теперішньої території" [9].

Однак це положення декрету для міжнародно-правової практики залишалося декларацією принципів національної доктрини одного суб'єкта міжнародного права. Аж до початку XX ст. завоювання території вважалося законним способом її придбання, для чого було потрібно, крім захоплення території, вираження волі переможця шляхом видання спеціального акта про формальне приєднання завойованої території, тобто про анексію.

Першим багатостороннім міжнародним договором, у якому був закріплений принцип територіальної цілісності держав, є Статут Ліги Націй. У його ст. 10 всі члени Ліги Націй зобов'язувалися " шанувати і зберігати проти всякого зовнішнього нападу територіальну цілісність і існуючу політичну незалежність усіх членів Ліги". Не тільки в Європі, а й на Американському континенті проблемі територіальної цілісності держав приділялася дедалі більша увага. У період правління президента США Ф. Д. Рузвельта, прихильника політики " доброго сусіда", відбулася 7-а Міжнародна американська конференція, результатом якої стало прийняття 26 грудня 1933 р. Міжамериканської конвенції про права та обов'язки держав. У її ст. 11 договірні держави встановили " як правило їхньої поведінки суворий обов'язок не визнавати придбань території або особливих переваг, здобутих сило-







© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.