Вимоги до оформлення курсової роботи

Курсова робота виконується на аркушах білого паперу. Обсяг роботи становить не менше 30 та не більше 45 друкованих сторінок (формат А4 (210× 297 мм), шрифт 14 Times New Roman, інтервал 1, 5).

Текст курсової роботи необхідно викладати, залишаючи поля таких розмірів: лівий – не менше 25 мм, правий – не менше 10 мм, верхній і нижній – не менше 20 мм.

Заголовки структурних частин курсової роботи – «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» – подають великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів подають з абзацного відступу маленькими літерами, крім першої великої.

Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Кожну структурну частину курсової роботи необхідно починати з нової сторінки.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів подається араб­ськими цифрами без знака «№»у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але номер сторінки на ньому не ставлять.

Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список викорис­таних джерел не нумерують. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ». Після номера крапку не ставлять. Потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер під­розділу складається з номера розділу та порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Під час написання курсової роботи студент має робити посилання на використані літературні джерела. Посилання робляться тоді, коли в тексті використовують цитати чи вислови, передається своїми словами думка того чи іншого автора, наводяться цифри та факти, використовуються таблиці або ілюстрації з певного джерела тощо. Вони дають необхідну інформацію щодо процитованого матеріалу, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, а також дають змогу відшукати документи та перевірити їх достовірність. Посилатися варто лише на останнє видання джерела.

Загальні вимоги до цитування такі:

— текст цитати береться в лапки та наводиться дослівно;

— цитування має бути повним (у випадку пропуску слів у цитаті ставлять три крапки), без перекручень думок автора;

— кожна цитата повинна мати посилання на джерело;

— при непрямому цитуванні варто також посилатись на джерело, а думка автора повинна передаватись максимально точно.

Посилання в тексті курсової роботи роблять згідно їх переліку у квадратних дужках, наприклад [2, с. 25], де перша цифра – номер джерела у списку використаних джерел, друга – сторінка, з якої взята цитата. Якщо посилання робиться лише на джерело (без використання цитати), то у квадратних дужках вказується лише одна цифра, що відображає порядковий номер джерела у списку використаних джерел, наприклад «[25]».

Посилаючись на джерело, варто мати на увазі, що кількість посилань має бути оптимальною, тобто не надто надмірною чи мізерною. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20 % обсягу основної частини курсової роботи. Не рекомендується робити більше 3 посилань на сторінку, а також посилатися на одне джерело більше п’яти разів.

У тексті курсової роботи при згадуванні прізвища автора спочатку пишуть його ініціали, а потім прізвище. Наприклад: І. М. Луцький. У виносці усе роблять навпаки: спочатку вказується прізвище, а потім ініціали автора (Луцький І. М.).

Список використаних джерел варто оформлювати згідно вимог ДСТУ ГОСТ 7.1: 2006 «Бібліографічний запис, бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Приклади оформлення бібліографічного опису

у списку використаних джерел

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті курсової роботи. Якщо додатки оформлюють як продовження, кожен із них починають з нової сторінки, їм дають заголовки, що надруковані угорі малими літерами з першої великої симетрично стосовно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки варто позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за потреби може бути поділений на розділи та підрозділи, пронумеровані у межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) та крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1) – перша формула додатка А.