Етапи підготовки та структура курсової роботи

Раціональніше організувати виконання курсової роботи, правильно розподілити та спланувати його, ґрунтовно та своєчасно розробити вибрану тему допоможе алгоритм виконання курсової роботи (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Алгоритм виконання курсової роботи

Виконання курсової роботи починається з вибору теми та її осмис­лення.

Розробка рекомендованих тем курсових робіт проводиться кафедрою, що не позбавляє можливості студента за погодженням зі завідувачем кафедри та після консультацій із науковим керівником сформулювати тему самостійно.

Обравши тему, студент подає на ім’я завідувача кафедри заяву, у якій може вказуватися також прізвище наукового керівника. Тема курсової роботи та науковий керівник закріпляються за студентом рішенням кафедри. Зміна затвердженої теми курсової роботи допускається лише як виняток за наявності поважних причин.

Після обрання теми й узгодження її з керівником студент починає вивчення літературних джерел. Підбір літератури – це самостійна робота студента, успіх якої залежить від його ініціативності й уміння користу­ватися каталогами, картотеками бібліотек, бібліографічними довідниками, бібліотечними посібниками, прикнижними та пристатейними списками літератури, виносками та посиланнями в підручниках, монографіях, словниках та ін., покажчиками змісту річних комплектів спеціальних періодичних видань, електронними каталогами бібліотек тощо.

Під час джерелознавчих пошуків необхідно з’ясувати стан вивченості обраної теми сучасною наукою, щоб конкретніше та точніше визначити напрями й основні розділи свого дослідження. На попередню обробку літератури має відводитися 2–3 тижні.

При з’ясуванні об’єкта, предмета та мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними та темою курсової роботи є системно-логічні зв’язки (рис. 3.2). Об’єктом дослідження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії та практики науки, що слугує джерелом необхідної інформації. Предмет дослідження – це лише ті суттєві зв’язки та відношення, що підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є основними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є вужчим, ніж об’єкт.

Визначаючи об’єкт, треба знайти відповідь на запитання: що роз­глядається? Водночас, предмет визначає аспект розгляду, дає уявлення про зміст розгляду об’єкта дослідження, про те, які нові відношення, властивості, аспекти та функції об’єкта розкриваються. Іншими словами, об’єктом виступає те, що досліджується, а предметом – те, що в цьому об’єкті має наукове пояснення.

Мета дослідження пов’язана з об’єктом і предметом дослідження, а також із його кінцевим результатом і шляхами досягнення. Доречно

Рис. 3.2. Логічні зв’язки між назвою, метою та предметом дослідження

визначити мету курсової роботи як основне, універсальне наукове завдання, стратегічну ціль, вирішенню якої підпорядкована робота загалом та усі її структурні частини. За природою цього визначення, мета дослі­дження може бути лише одна – своєрідна універсальна мегаціль, якій підпорядковані всі інші мотиваційні установки (завдання дослідження).

Поставлена мета дослідження дозволяє визначити завдання дослі­дження, під якими варто розуміти локальніші, чіткіші, дрібніші питання (проблеми), на які треба дати відповідь в окремих розділах курсової роботи чи навіть частинах цих розділів.

Наступний етап виконання курсової роботи полягає у детальному вивченні, конспектуванні та систематизації літератури за темою дослі­дження. Вивчення літератури варто розпочинати з праць, де проблема відображається загалом, а потім перейти до вужчих досліджень. Спочатку потрібно ознайомитися з основною літературою (підручниками, теоретич­ними статтями), а потім – з прикладною (законодавчими актами, інструк­тивними матеріалами, статтями про конкретні дослідження чи досвід господарювання тощо). Вивчення складних джерел (монографій) варто починати лише після опрацювання простіших (підручників). Матеріал, що має особливе значення для курсової роботи, старанно обробляють, звертаючи увагу на ідеї та пропозиції щодо вирішення проблемних питань обраної теми, дискусійні питання, наявність різних точок зору.

Конспектуючи матеріали, необхідно постійно пам’ятати тему курсової роботи, щоб виписувати лише те, що має відношення до тематики дослідження. Характер конспектів визначається можливістю використання даного матеріалу у майбутній курсовій роботі. Це можуть бути виписки, цитати, коротке викладення змісту наукового джерела або характерис­тика фактичного матеріалу. Після конспектування матеріалу необхідно ще раз перечитати його, щоб склалося цілісне уявлення про предмет дослідження. Систематизація опрацьованої літератури буде проводитися за основними розділами курсової роботи, на основі складеного плану. Варто пам’ятати, що обов’язковим при написанні курсової роботи є використання статистичних даних, джерелом яких можуть бути статис­тичні щорічники, опубліковані статті, монографії, фактичний матеріал.

Чим ширше та різноманітніше буде коло джерел, якими студент користу­вався, тим вищою є теоретична та практична цінність його дослідження.

Після ознайомлення з літературою за обраною темою курсової роботи студент складає план роботи. Правильний та логічний план – це запорука успіху розкриття теми. Процес уточнення плану складний і може тривати протягом усієї роботи над дослідженням. План охоплює вступ, 2–3 взаємопов’язані та логічно побудовані питання, що дозволяють розкрити тему, висновки, список використаних літературних джерел. Він повинен відображати основну ідею роботи, розкривати її зміст і характер, у ньому повинні бути виокремлені найбільш актуальні питання теми. Приклад плану курсової роботи наведено в додатку А.

Вдалий план курсової роботи має відповідати кільком універсальним вимогам:

· назви кожного розділу однакові за важливістю, а самі розділи – приблизно однакові за обсягом;

· план має охоплювати весь матеріал, що відноситься до теми, але не містити нічого зайвого;

· назви та зміст окремих розділів не повинні «накладатися»;

· жоден із пунктів плану не може повторювати назви роботи.

Самостійно складений студентом план обговорюється з науковим керівником, у разі необхідності коригується та затверджується.

Типова структура курсової роботи показана на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Структура курсової роботи

Формування тексту курсової роботи відбувається шляхом системати­зації й обробки зібраних матеріалів із кожної позиції плану. Кожен розділ висвітлює самостійне питання, а підрозділ окрему частину цього питання. Тема має бути розкрита без пропуску логічних ланок, тому, починаючи працювати над розділом, треба відмітити його основну ідею, а також тези кожного підрозділу. Тези необхідно підтверджувати фактами, думками різних авторів, аналізом конкретного практичного досвіду. Кожен розділ чи підрозділ повинен мати таку схему: короткий вступ, факти та їх опис, проведене дослідження на основі обраного наукового методологічного апарату, підсумки.

Спосіб і механізм поділу курсової роботи на частини визначає логіка розвитку авторської думки та специфіка дослідження.

Єдиним універсальним правилом може та має залишатися той

принцип, за яким методологічні та найзагальніші теоретичні частини роботи повинні передувати іншим структурним компонентам, насамперед – емпіричним. Тобто перший розділ традиційно має бути присвячений розгляду термінологічної бази дослідження, формулюванню та з’ясуванню основних категорій, до яких звертаються у роботі, поглибленому аналізу наукової літератури з певного питання, виробленню та представленню власних поглядів як щодо досліджуваного предмета, так і щодо усього комплексу проблем, які супроводжували дослідження. Другий розділ, як правило, присвячений аналізу стану об’єкту дослідження, третій – рекомендаціям і пропозиціям щодо вирішення досліджуваної проблеми. Усі розділи мають бути логічно пов’язані між собою.

Теоретичні положення та методичні підходи є основою для аналізу первинних матеріалів або статистичної інформації. Вони мають бути сформульовані не лише на підставі глибокого вивчення літературних джерел, але і шляхом їх критичного переосмислення, та повинні бути спрямовані на з’ясування зв’язків досліджуваного питання з основними проблемами подальшого розвитку й удосконалення процесів, що вивчаються. У теоретичній частині варто звернути увагу на розходження в трактуваннях, що даються різними авторами, і на основі критичного огляду існуючих точок зору обґрунтувати та викласти власну позицію з даного питання.

Емпірична частина має містити дослідження проблеми та базуватися на достовірній і повній статистичній інформації. Необхідно виявити тенденції в розвитку досліджуваних процесів. Поряд із недоліками варто відобразити й позитивні моменти, що дозволить з усіх сторін розглянути досліджувану проблему.

Висновки та рекомендації базуються на результатах аналізу. Тому з метою їх обґрунтування необхідно широко використовувати сучасні методи та прийоми аналізу.

Письмовий виклад курсової роботи потребує від студентів значної зосередженості та затрат часу. Текст варто викладати літературною мовою з обов’язковим використанням усіх необхідних економічних і специ­фічних термінів. Студенти мають добитися чіткості та якості викладу тексту, конкретності висновків, стислості та виразності думок. Не допускається наявність у тексті курсової роботи скорочення слів, орфо­графічних і стилістичних помилок.

При оформленні зносок і посилань варто керуватися відповідними

стандартами щодо оформлення такого роду робіт.

Текст курсової роботи має викладатися послідовно. Тому не рекомендується наводити поряд декілька таблиць, щоб не виникнула плутанина в описі власних міркувань, висновків і пропозицій із наведених у декількох таблицях підряд цифрових даних.

Логічним завершенням курсової роботи є висновки. Основна їх мета – підсумки проведеної роботи. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень і методичних рекомендацій без зайвої аргументації (система аргументів має бути використана та повністю задіяна при викладі змісту в основній аналітично-дослідницькій і описові частині роботи, тобто у розділах, що передують висновкам). Дуже важливо, щоб висновки відповідали поставленим завданням дослідження. У висновках необхідно зазначати не лише те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й недоліки та проблеми практичного характеру, конкретні рекомен­дації щодо їх усунення. Висновками не може бути стислий виклад чи переповідання змісту попередніх розділів. Рекомендований обсяг висновків – 2–3 сторінки.

Вступдоцільно писати після того, як написана основна частина курсової роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми, що дослі­джується, її практична цінність; визначаються об’єкт, предмет, мета та завдання дослідження; розглядаються методи, за допомогою яких воно проводилось; розкривається структура роботи, її основний зміст. Якщо студент вирішив не досліджувати окремі аспекти теми, то він повинен зазначити про це у вступі. Обов’язковою частиною вступу є огляд літературиз теми дослідження, у який включають найбільш цінні, актуальні роботи. Огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної та практичної новизни, значущості, переваг і недоліків розглядуваних робіт, які доцільно згрупувати таким чином: роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми; теоретичні роботи, які повністю присвячені темі; роботи, що розкривають тему частково. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітленості в літературі основних аспектів теми, виокремити дискусійні питання та невирішені проблеми. Рекомендований обсяг вступу – 2–3 сторінки.

Логічним завершенням побудови курсової роботи є детальна бібліографія з проблеми, якій було присвячене дослідження.

Доречним є подання в бібліографічний перелік не лише тих позицій (методологічної, спеціальної та довідкової літератури, періодичних видань, інтернет-посилань тощо), які були процитовані чи згадані у роботі, але й більшої (з прагненням до максимальної вичерпності) кількості літератури, що має певну дотичність до теми, над якою студент працював у рамках дослідження. Така розширена бібліографія не лише зайвий раз доводить повноту розуміння проблеми та глибину ознайомлення з усім обсягом літератури щодо конкретної теми, але й має наукову цінність як додаткове джерело інформації.

Ставлення до підготовки бібліографії має бути досить серйозним, оскільки вона демонструє та підкреслює здатність конкретного студента відшукати максимальну (принаймні необхідну) кількість спеціальної літератури (як загальновідомої, так і тієї, з якою працює вузьке коло спеціалістів) із визначеної проблематики.

Завершуючи написання курсової роботи, необхідно систематизу­вати ілюстративний матеріал. Ілюстрації можна подавати у тексті, а якщо вони громіздкі або стосуються теми лише побічно, то оформляти у вигляді додатків. У додатки також поміщають окремі частини тексту, що мають самостійне значення.