Призначення експертизи).

Експертиза відіграє провідну роль серед усіх форм застосування спеціальних знань в інтересах судочинства. Потреба в ній виникає тоді, коли інші форми допомоги обізнаних осіб для розв’язання питань, що мають значення в судочинстві, виявляються недостатніми[14]. Вона значно розширює пізнавальні можливості процесуальної особи, дає змогу використовувати весь арсенал сучасних можливостей науки. Поняття «експертиза», «експертні дослідження» включають в себе вивчення спеціалістом певних питань, вирішення яких вимагає спеціальних (фахових) знань в галузі науки, техніки або мистецтва. Проведення експертизи в судочинстві – це процесуальна дія, направлена на дослідження експертом, за завданням слідчих органів або суду, речових доказів або інших матеріалів з метою встановлення фактичних даних і обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і досягнення завдань правосуддя[15]. Експертиза як один із засобів доказування сприяє всебічному, повному й об’єктивному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень. Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» від 30 травня 1997 року звернув увагу судів на необхідність суворого дотримання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків.

Судова експертиза має бути старанно підготовлена. Процес призначення експертизи містить такі основні елементи: 1) збір необхідних матеріалів; 2) вибір моменту призначення експертизи; 3) визначення предмета судової експертизи; 4) формулювання питань експерту; 5) вибір експертної установи або експерта.

Збір необхідних матеріалів: такими матеріалами є досліджувані об'єкти (речові докази, жива особа, труп або його частини), відносно яких слідчий (суд) повинен з'ясувати питання, що його інтересують. Досліджувані об'єкти збираються у ході проведення слідчих (судових) дій (оглядів, обшуків, виїмок) з дотриманням встановлених законом правил їх збирання. Експерту в деяких випадках необхідно надавати зразки для порівняльного дослідження.

За загальним правилом судова експертиза повинна бути призначена своєчасно. Визначаючи момент залучення експерта, необхідно враховувати:

1) властивості та стан об'єктів експертного дослідження;

2) необхідність та можливість отримання порівняльних зразків;

3) особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, час проведення та ін.);

4) слідчу ситуацію.

Вибір моменту призначення експертизи передбачає визначення її місця в системі інших слідчих дій[16]. Призначення та проведення експертизи обумовлене тактичними міркуваннями. Визначення часу проведення експертизи пов'язано з особливостями розслідуваного злочину, слідчою ситуацією, наявністю або відсутністю необхідних матеріалів для призначення експертизи[17].

Предмет судової експертизи - це ті обставини, що можуть бути з'ясовані в процесі експертного дослідження, фактичні дані, які встановлюються на основі спеціальних знань та дослідження матеріалів справи. Предмет експертизи визначається питаннями, поставленими перед експертом слідчим або судом. У відповідності із законом перед експертом можуть бути поставлені тільки такі питання, для вирішення яких необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання.

Питання, що формулюються експерту, повинні відповідати таким основним вимогам: не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру; бути визначеними, конкретними та короткими; мати логічну послідовність; характеризуватися повнотою та мати комплексний характер.

Вибір експертної установи здійснюється з урахуванням виду експертизи, об'єктів дослідження та характеру питань, які підлягають вирішенню. В Україні існує система судово-експертних установ у яких проводяться судові експертизи. При проведенні експертизи поза експертною установою в постанові або ухвалі про призначення експертизи вказується конкретний фахівець, якому доручається проведення експертизи[18].

Кожна кримінальна справа індивідуальна, і тому в деяких з них можуть провадитись кілька експертиз, а в іншіх – жодної. Необхідність у призначенні експертизи може виникнути тільки тоді, коли для пояснення певного факту, встановлення певних обставин і залежностей потрібні дійсно спеціальні знання в якійсь сфері людської діяльності, набуті в результаті визначеної професійної підготовки, досвіду роботи[19]. Але є декілька випадків при настанні яких органи розслідування зобов'язані обов'язково призначити експертизу. Цей перелік наведений у ч. 2 ст.242 КПК України. Так. слідчий або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо:

1) встановлення причин смерті;

2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

5) встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтею 155 КК України[20].

Непризначення в зазначених випадках експертизи - означає неповноту проведеного досудового розслідування та тягне за собою необхідність усунення такої неповноти у судовому провадженні.

При вирішенні питання про призначення експертизи потрібно враховувати не тільки її значення в даний час, але й можливість виникнення по деяким причинам потреби проведення експертизи в майбутньому (наприклад, через зміну показань свідка, обвинуваченого), тим паче, що зробити це не завжди дається можливим (внаслідок зміни, зіпсування об'єкта і т.п.).

Підстави залучення експерта можна поділити на: фактичні - потреба в спеціальних знаннях та юридичні. Юридичною підставою для проведення експертизи є постанова або ухвала про призначення експертизи, яка виноситься компетентною особою, відсутність яких або винесення їх зі значними порушеннями закону (не уповноваженою на те особою; без необхідних реквізитів) звільняє експерта від обов'язку проведення експертизи. В цих випадках експерт негайно сповіщає про це особу або установу з якої надіслали документ.

Встановивши наявність підстав для залучення експерта, слідчий складає мотивовану постанову про доручення проведення експертизи, яка є єдиною правовою підставою для її проведення. Якщо у справі призначається кілька експертиз, про кожну з них складається окрема постанова, навіть у разі проведення їх співробітниками однієї установи. Після винесення постанови про залучення експерта слідчий звертає її до виконання керівнику спеціалізованої судово-експертної установи, котрий в свою чергу доручає проведення експертизи одному або декільком експертам. Ці експерти дають висновок від свого імені і несуть за нього особисту відповідальність.

Коли експертиза проводиться не в експертній установі, слідчий, упевнившись в особі експерта, вручає йому копію постанови про призначення експертизи, роз'яснює обов'язки і права, встановлені ст. 69, 70 КПК України, тобто, що за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків несе відповідальність за статтями 384 чи 385 КК України. Про виконання цих дій слідчий складає протокол, в якому зазначає відомості про особу експерта, його компетентність у певній галузі знань і зроблені ним заяви.

Слідчий після призначення експертизи і в ході її проведення може коректувати обсяг завдання експерту. Зміна завдання або припинення провадження експертизи оформлюються по різному, тому що КПК це питання не врегульовано. На практиці, як правило, виноситься постанова або висилають письмове повідомлення.

Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може подати вмотивовану заяву і відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків (ст. 69 КПК України). Особиста участь експерта у слідчих (розшукових) діях полегшує його роботу при провадженні експертизи, тому що при їх проведенні він може з'ясувати або уточнити деякі явища, які слідчий, не маючи спеціальних знань, може випустити із виду.

КПК України надає право стороні захисту залучити експерта на договірних умовах для проведення експертизи (ч. 2 ст. 243 КПК України). Надання стороні захисту права залучати експерта на договірних основах для проведення експертизи остаточно закріпило в кримінальному провадженні України інститут конкурентної (альтернативної) експертизи. Варто погодитися з Н.І. Клименко, яка вказує, що термін «конкурентна експертиза» вписується в систему правовідносин, що виникають у змагальному процесі, який побудовано не тільки на протиставленні функцій обвинувачення і захисту, а й на наявності рівних можливостей сторін у реалізації своїх законних інтересів ^[21].

В судовому засіданні експертиза може провадитися у випадках, коли вона вже була проведена під час досудового розслідування, так і в тому разі, коли вона призначається вперше. Суд вправі призначити експертизу незалежно від наявності клопотання сторін кримінального провадження у разі, якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності, а також у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Слід наголосити, що судді іноді у вироку посилаються на показання експерта, а не на його висновок[22]. Це положення в світлі дії нового КПК України видається вірним. Адже відповідно до ст. 95 КПК України показання експерта є самостійним джерелом доказів[23].