Термін виконання - 6 годин.

Завдання_7 додаток_1

Один з основних обов'язків MS-DOS - обслуговування (збереження, створення, знищення і т.п.) файлів. Файл у MS-DOS аналогічний будь-якому файлу. Це набір взаємозалежних даних, що знаходяться в спеціально відведеному місці. На відміну від звичайних документів, що зберігаються в спеціальних архівних папках чи сейфах, файли MS-DOS зберігаються на дисках. При обробці файлу він завантажується в оперативну пам'ять машини. І завантаження в пам'ять, і збереження файлів входять до функцій операційної системи.

Кожен файл у MS-DOS повинен мати ім'я. Ім'я файлу може бути простим і складним. Складне ім'я складається з основного (простого) імені і розширення. По імені файл розпізнається операційною системою. Імена деяких файлів, наприклад, файлів на системній дискеті, заздалегідь визначені. Вони резервуються операційною системою. Імена інших файлів призначаються користувачем. Звичайно намагаються придумати ім'я, що відбиває призначенню інформації, що знаходиться усередині файлу. Розширення використовується для позначення типу файлу, наприклад, - текстовий файл чи файл даних. Воно може служити і для ідентифікації файлів із близькою за змістом інформацією, наприклад, для для диференціювання файлів з особистим і службовим переписуванням. При записі файлу на диск його ім'я автоматично поміщається в область пам'яті диска, названу каталогом (чи диpектоpієм).

Система керування файлами в MS-DOS побудована на використанні даних директорія (чи каталогу) диска. Директорій - це область пам'яті на диску, виділена в процесі його форматування. Директорій являє собою таблицю, куди заносяться дані про файли, що зберігаються на диску. Кожному файлу в директорії відповідає один запис. Запис директорія включає наступну інформацію: повне ім'я файлу (ім'я і розширення), дату і час його створення чи останнього коректування, обсяг займаної пам'яті в байтах, а також деяку додаткову інформацію, використовувану при обслуговуванні файла операційною системою.

Для того, щоб дані могли бути записані на диск, його поверхню необхідно структурувати - тобто розділити на сектори і доріжки. ДОРІЖКИ - це концентричні окружності, що вкривають поверхню диска. Найближчій до краю диска доріжці привласнений номер 0, слідуючій доріжці, що за нею - 1 і т.д. Якщо дискета двостороння, то пронумеровані обидві її сторони. Номер першої сторони - 0, номер другої - 1.

Кожна доріжка розбивається на ділянки, названі секторами. Секторам також привласнюються номери. Першому сектору на доріжці привласнюється номер 1, другому - 2 і т.д. Звичайно сектор займає 512 байт.