Завдання 1.

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

Кафедра епідеміології

Зав. кафедри: проф. Колесникова І. П.

Викладач:

Ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на кашлюк

Виконав: студент V курсу

Київ 2011р. Зміст

Вступ 3

Аналіз багаторічної динаміки захворюваності на кашлюк. 6

Аналіз річної динаміки захворюваності на кашлюк 11

Аналіз розподілу захворюваності на кашлюкпо вікових групах 12

Рекомендації щодо покращення епідемічної ситуації при захворюванні на кашлюк 14

Використана література 15

Вступ

Кашлюк - бактеріальна антропонозна інфекція дихальних шляхів, яка супроводжується у разі типового перебігу характерними приступами спазматичного кашлю, поширюється через крапельний механізм передачі, ура­жає переважно дітей раннього віку.

Актуальність. Протягом останніх десятиліть у розвинутих країнах світу проводять обов'язкову вакцинацію проти кашлюку, завдяки чому значно знизилися захворюваність та смертність від цієї інфекції. Однак подальшого зменшення рівня захворюваності на кашлюк не спостерігається, а в останні роки відзначають навіть певне зростання його. Особливу загрозу кашлюк становить для дітей 1-го року життя.

Сприйнятливість до коклюшу при спілкуванні з хворим ви­сока (індекс сприйнятливості дорівнює 0, 8—0, 9). Слід зазначити, що в крові новонароджених немає протикашлюкових антитіл, оскільки вони представлені ІgМ,.які через_плаценту не проходять. Через це діти можуть хворіти на кашлюк уже в перші дні життя.

Імунітет після перенесеної хвороби зберігається протягом усього життя, повторні випадки захворювання зустрічаються дуже рідко. Імунітет, який виникає у відповідь на вакцинацію, не забезпечує абсолютного захисту (коефіцієнт епідеміологічної ефективності становить 80—90 %). За даними О.О.Сохіна та співавторів (1990), мінімальний захисний титр протикашлюкових антитіл — 1: 80 (у РПГА).

Джерело збудника інфекції. Для кашлюку характерний поліморфізм клінічної картини. Найбільшу епідеміологічну за­грозу становлять хворі з легкими формами (понад ЗО % усіх хво­рих), діагноз кашлюку у яких не встановлюють або встановлюють надто пізно.

Заразність хворого в різні періоди перебігу хвороби неодна­кова. Найбільшою вона буває в катаральний період, який триває 1, 5—2 тиж. Відомо, що клінічна діагностика кашлюку в ката­ральний період пов'язана зі значними труднощами, оскільки в цей період за своїм перебігом кашлюк нагадує ГРВІ іншої етіології. Протягом хвороби заразність знижується, а наприкінці її збудник кашлюку, як правило, уже не виділяється. Тривалість виділення збудника визначається тяжкістю клінічного перебігу хвороби. У хворих з легкою формою інфекційного процесу тривалість виділення збудника менша порівняно з тими хворими, у яких коклюш ха­рактеризується тяжким перебігом.

Період інкубації триває від 2 до 14 діб, переважно 5—7 діб.

Механізм передачі. Кашлюк — типова інфекція дихальних шляхів, яка поширюється через крапельний механізм передачі. Зараження кашлюком відбувається через повітря, в яке від хворо­го під час розмови і кашлю потрапляють крапельки катарального секрету разом зі збудником. Механізм передачі збудника через предмети побуту, дитячі іграшки та харчові продукти неможли­вий у зв'язку з низькою стійкістю палички кашлюку в навколиш­ньому середовищі.

Особливості епідемічного процесу. В епідеміології кашлюку розрізняють два періоди: довакцинальний і вакцинальний. На початку вакцинального періоду використовували кашлюкову моновакцину, а з 1961 р. використовують асоційований препарат — адсорбовану кашлюково-дифтерійно-правцеву вакцину. В усіх регіонах, де проводять обов'язкову протикашлюкову імунізацію, протягом багаторічного спостереження виявлено її високу епідеміологічну ефективність. Різко знизилися показники захво­рюваності на кашлюк та смертності від цієї інфекції.

Незважаючи на зниження рівня захворюваності на кашлюк, періодичність епідемічного процесу у вакцинальний період про­стежується, хоча підйоми захворюваності спостерігаються на низькому рівні. Підйоми захворю­ваності відзначаються через 3—5 років з перевищенням рівня за­хворюваності в міжепідемічний період у 2—4 рази.

Захворюваність на кашлюк у країнах, де проводять

обов'язкову вакцинацію, в останні 25—ЗО років стабілізувалась

на низькому рівні, хоча й неоднаковому в різних країнах. Це,

можливо, пов'язано з якістю вакцини та організацією і проведенням

іммунізації. В сучасних умовах епідемічні спалахи кашлюку

бувають дуже рідко, в дитячих колективах і сім'ях реєструються

поодинокі випадки захворювання серед невакцинованих, а також

іноді серед вакцинованих дітей.

В Україні в довакцинальний період відзначали ріст захворюваності в літні місяці. У вакцинальний період підйом захворюваності також спостерігався в літні місяці, але найбільшою вона була в осінньо-зимовий період.

У довакцинальний період на частку дітей віком до 5 років припадало 80 % захворілих. Рівень захворюваності був най­більшим серед дітей 1-го року життя, що пояснюється відсут­ністю у них природженого протикашлюкового імунітету. Дорослі на кашлюк хворіють дуже рідко.

За умови планової імунізації випадки захворювань на кашлюк реєструють переваж­но у дітей віком до 6 років.

Специфічна профілактика.. Єдиним ефективним засобом впливу на епідемічний процес при кашлюкові є активна імунізація. Для цього використовують АКДП-вакцину. Цей препарат являє собою гомогенну суспензію кашлюшових мікробів 1 -ї фази, вби­тих 0, 01 % натрію мертіолятом, очищених і концентрованих диф­терійного та правцевого анатоксинів. Натрію мертіолят — сіль ртуті, яка інактивує, консервує та стабілізує паличку кашлюку. У 1 мл вакцини міститься 20 млрд кашлюкових мікробів, ЗО флокулюючих одиниць дифтерійного і 10 одиниць зв'язування правцевого анатоксину. АКДП-вакциною щеплять дітей віком з З міс, які не мають протипоказань для введення цієї вакцини.

Згідно з діючим календарем, курс щеплення АКДП-вакциною складається з 3 внутрішньом'язових ін'єкцій препарату (по 0, 5 мл) з інтервалом ЗО діб. Скорочення цих інтервалів не допускається. Проти кашлюку проводять одну ревакцинацію - у 18 міс вводять 1 раз АКДП-вакцину в дозі 0, 5 мл. Інтервал між вакцинацією і ревакцинацією повинен становити не менше 12 міс і не більше 2 років. На введення АКДП-вакцини в основному за рахунок кашлюкового компоненту можуть бути загальні реакції — підвищення температури тіла протягом 1—2 діб, нездужання, припухлість та болючість у місці щеплення. Протиепідемічні заходи. Про кожний випадок захворювання на кашлюк надсилають термінове повідомлення до СЕС. До за­гальних протиепідемічних заходів проти кашлюку належать ран­ня діагностика та ізоляція хворих, а також бактеріоносіїв. Дітей з кашлем слід активно виявляти під час щоденного прийому в ди­тячі дошкільні заклади. Наявність кашлю без катаральних явищ з боку дихальних шляхів свідчить про можливість кашлюкової інфекції.

Хворих на кашлюк ізолюють удома, а за наявності клінічних та епідемічних показань — в інфекційному стаціонарі. Термін ізоляції залежить від тяжкості перебігу, тривалості судомного кашлю та наявності ускладнень. Усі хворі на кашлюк діти підлягають обов'язковій ізоляції на 25 діб з часу захворювання та етіотропному лікуванню.

У разі виявлення у колективах бактеріоносіїв їх допускають у колектив не раніше ніж через 14 діб з часу виділення збудника за наявності 2 негативних результатів бактеріологічного дослідження.

У зв'язку зі зростанням у сучасних умовах кількості легких і атипових форм кашлюку, у дітей, які кашляють 5 діб і більше, треба проводити бактеріологічне дослідження двічі.

При виявленні в дитячих дошкільних закладах хворих на кашлюк встановлюють карантин на 14 діб для усіх дітей, які спілкувалися з хворим. Із квартирних осередків дітей віком до 7 років, які спілкувалися з хворим на кашлюк, відокремлюють від колективу на 14 діб з часу ізоляції хворого.

Дітям 1-го року життя, які нещеплені або щеплені неповно, а також нещепленим дітям віком до 2 років, що спілкувалися з хворим на кашлюк, за показаннями рекомендують уводити до­норський імуноглобулін.

Подальше зниження захворюваності на коклюш, особливо серед дітей молодшого віку досягається шляхом проведення таких заходів: 1) ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюва­ності на кашлюк (багаторічна динаміка захворюваності, захворю­ваність дітей, які відвідують і не відвідують дитячі дошкільні за­клади, захворюваність за віковими групами, захворюваність щеп­лених дітей); 2) аналіз стану щеплення дітей АКДП-вакциною; 3) систематичний контроль за обгрунтованістю відведень щодо ще­плень проти, кашлюку та їх оцінка; 4) вибіркове обстеження дітей з закінченим курсом вакцинації, а також після ревакцинації на наявність протикашлюкових антитіл, насамперед на територіях з підвищеним рівнем захворюваності.

В осередках проводять щоденне вологе прибирання та провітрювання кімнат.

ЗАВДАННЯ 1.

Проаналізувати багаторічну динаміку захворюваності

на кашлюк.

1. Визначити багаторічну тенденцію захворюваності (ріст, зниження, стабілізація).

Вирівнювання динамічного ряду

(захворюваність на кашлюк за 10 років)

І сер. = ∑ Іфактичне / n, де

∑ - знак суми;

n – кількість років, що аналізується;

b = ∑ (Х × Іфактичне) / ∑ Х².

Ісер. = 66, 61/ 16 = 4, 16;

b = -164, 15/ 1360 = - 0, 12

мал.1 Багаторічна динаміка захворюваності на кашлюк та лінія тенденції

2. Розрахунки середнього темпу приросту чи зниження захворюваності (за Ю.П.Палтишевим, 1988)

сер.

Тпр.(зн.) = b / Ісер. × 100% = - 0, 12/ 4, 16× 100% = - 2, 89 %

Як видно зрозрахунків Тпр.(зн.) = - 2, 89%, що є критерієм помірної тенденції до зниження захворюваності.

3. Складання прогнозу захворюваності на наступний рік.

Ітеор. для наступного року розраховується за формулою:

І теор. = Ісер. + (b× Х)

І теор. = 4, 16+ (- 0, 12× 17) = 2, 12

Межі відхилення теоретичного рівня, який прогнозується:

2009 сер

І теор + D + - верхня довірча межа;

2009 сер

І теор + D - - нижня довірча межа;

d– відхилення емпіричного показника від теоретичного зі знаком (+) або (-);

сер

D +(-) - середня величина відхилення фактичних даних від теоретичного показника зі знаком (+) чи (-):

сер

D +(-) =∑ d+(-) / n+(-), де

∑ d+(-) - сума відхилень зі знаком + (-);

n+(-) - кількість років при яких воно спостерігається;

Для проведення розрахунків складаємо таблицю:

∑ d+ = 14, 91 ∑ d- = -14, 86

сер

D+ = 14, 91/ 8 = 1, 86375

сер.

D = -14, 86/ 8 = -1, 8575

І теор. = 2, 12

Отже, межі відхилень складають:

1. верхня довірча межа – 2, 12+ 1, 86375= 3, 98375
2. нижня довірча межа – 2, 12– 1, 8575= 0, 2625

ВИСНОВОК:

Вирівнявши динамічні ряди та побудувавши лінію тенденції,

бачимо, що захворюваність на кашлюк має тенденцію до зниження, і за показником середнього темпу приросту (2, 89%) – є помірною.

Характер лінії тенденції можна пояснити впливом на епідемічний процес вакцинації населення, ефективного лікування, високих можливостей виявлення, а значить і ізоляції хворих, проведенням ефективних протиепідемічних заходів в осередках, державною зацікавленістю в запобіганні розвитку епідемій, та створенням відповідних розпоряджень.

ЗАВДАННЯ 2:

Проаналізувати річну динаміку захворюваності

на кашлюк.

1. Розподіл захворюваності по місяцях року

При рівномірному розподілі захворюваності по місяцям року середньомісячний показник захворюваності становить 8, 33% (100 %: 12міс.).

Захворюваність перевищує 8, 33 % в осінньо-весняний період.

Коефіцієнт сезонності = 20, 8+19+18, 2+25, 2+20, 2+19, 8+ 27, 2/216, 8 × 100% = 69, 4%

Індекс сезонності = 20, 8+19+18, 2+25, 2+20, 2+19, 8+ 27, 2 / 15, 6+16, 4+13, 2+11, 2+10 = 2, 27

Мал. 2. Розподіл захворюваності на кашлюк по місяцям року.

ВИСНОВКИ: При аналізі річної динаміки захворюваності на кашлюк спостерігаємо підвищення її в осінньо-весняний період.

Коефіцієнт сезонності складає 69, 4%, індекс сезонності – 2, 27. За графіком можна судити, що спалах захворюваності на кашлюк спостерігається у листопаді. Така ситуація може пояснюватись тим, що розпочинається холодний період року, а отже і можливе зниження захисних функцій організму.