Охарактерезуйте состояния и пути улучшения практической подготовки преподователей ВУЗ

В статье рассматривается состояние современной практической подготовки преподавателя, основные подходы и функции, также представлении возможные пути улучшения такой подготовки. Проанализированы существующие методы практической подготовки преподавателя вуза, выделены плюсы и минусы в данной методике подготовки, предложены новые пути улучшения практической подготовки.

Ключевые слова: всестороннее развитие, учебно-воспитательный процесс, подготовка преподавателя, практическая подготовка, пути улучшения.

Постановка проблеми. Питання про поліпшення практичної підготовки викладача у вищій школі постало нещодавно у 90-хх родах ХХ століття, в той період, коли в вищих навчальних заходах почав оновлюватися викладацький склад, і новоспеченим викладачам просто не вистачало практичної підготовки по роботі з великою аудиторією та інше. Саме тому було вирішено, що в ході підготовки викладача ВНЗ треба акцентувати увагу саме на практичну, а не на теоретичну підготовку майбутнього викладача. Таким чином в навчальний процес вводяться такі предмети як: “Педагогічні технології”, “Основи педагогічної майстерності”, “Теорія та методика професійного навчання”, “Педагогіка”, “Основи наукових досліджень в педагогіці”, “Організація виховної роботи у ВНЗ” та ін.

Метою статті є визначення основних шляхів поліпшення практичної підготовки викладача вищих навчальних закладів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вища школа – невід'ємний інститут суспільства, орієнтований передусім на становлення духовного обличчя найбільш освічених його членів, здатних не тільки розвивати обрані сфери діяльності, а й керувати прогресом самого суспільства. Ефективність діяльності спеціалістів з вищою освітою в різних галузях безпосередньо залежить і від компетентності викладачів, які забезпечують навчальний процес у вищій школі[1].

Аналітики зарубіжного досвіду організації підготовки та перепідготовки викладачів фіксують аналогічні проблеми, які трапляються і у вітчизняній педагогіці. Зокрема, польський дослідник Д. Геляровська зазначає: «У європейських країнах, як і в Польщі, виникають проблеми і труднощі в педагогізації викладачів ВНЗ... Більшість з них вважає, що професійна компетентність є вичерпною рекомендацією для викладання та організації навчального процесу на рівні вищої освіти» [2]. Луценко В. І. у своїй праці порушує одну з найбільш обговорюваних і важливих тем в академічних колах вищої школи України, а саме підвищення кваліфікації викладачів вищих технічних навчальних закладів [3]. На думку А. Бойко педагогічні колективи загальноосвітніх шкіл краще зустрічають випускників педагогічних училищ, ніж педагогічних факультетів педуніверситетів. Причина цього полягає у значно вищій практичній підготовці студентів навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Загострюється суперечність між зростаючими об’єктивними вимогами суспільства до вчителя і недостатнім рівнем його професійно-педагогічної підготовки[4].

Постановка завдання. Розглянути стан і процес поліпшення практичної підготовки викладача вищих навчальних закладів.