Problems and ways of enhancement of high school students’ individual work efficiency at the Chemistry Department

Problems associated with individual work of high school students are analyzed in this article. The ways of eliminating such problems are proposed.

Keywords: individual work, methods of control, motivation, specialty, students.

Постановка проблеми. Самостійна робота студентів наразі складає більшість навчального часу відповідно до навчальних планів. Це – основна форма виховання студентів як майбутніх спеціалістів і особистостей, і вона відіграє важливу роль як у навчальному, так і у виховному процесі.

Мета статті. Визначення та розв’язання проблем, які можуть виникати у студентів при виконанні самостійної роботи.

Постановка завдання. Охарактеризувати основні причини зниження ефективності самостійної роботи студентів, висвітлити психологічні та педагогічні проблеми, які виникають у такій ситуації та розглянути питання пошуку оптимальних шляхів вирішення таких проблем.

Виклад основного матеріалу дослідження. Очевидно, що самостійна робота студентів є дуже важливою, невід’ємною частиною їх навчання. На відміну від середньої школи, вища школа вимагає більшої відповідальності, самостійності від учасників навчального процесу: так, у вищій школі значно знижується контроль над дійсним виконанням домашньої роботи, але в цей же час студентам необхідно збагнути, що її невиконання спричиняє сповільнення або навіть зупинку особистісного зростання. Насправді, самостійна робота студентів стає метою навчального процесу. [1]

Особливої актуальності у вищій освіті набуває проблема організації самостійної роботи студентів. Дуже важливо знайти ефективний вид організаційної діяльності педагога, а також визначити його роль у процесі самостійної роботи студентів.

Самостійній роботі у вищих навчальних закладах відводиться домінуюча роль. Виховуючи такі якості особистості, як самостійність, цілеспрямованість, наполегливість у досягненні поставленої мети, працелюбство, самостійна робота має велике соціальне значення. Вона обов’язково повинна супроводжувати лекційні курси, практичні та семінарські заняття, лабораторні роботи у вигляді опрацювання посібників, спеціальної літератури, виконання домашніх та аудиторних завдань. Звичайно, що частка самостійної роботи при виконанні курсових та дипломних проектів, завдань виробничої практики, наукових досліджень ще вища.

Це – вся навчальна робота, яка пов’язана з пошуком під час навчання. Удосконалення і розвиток самостійної роботи студентів в умовах застосування різних методів і засобів навчання є одним із основних аспектів ефективного навчання у вищих навчальних закладах. [2]

Бажання студента отримати глибокі та фундаментальні спеціальні знання слід всіляко підтримувати та заохочувати, щоб виробити в ньому схильність до творчої самостійної роботи, до самостійного мислення, творчого оволодіння найновішими досягненнями науки і техніки, постійного оновлення особистого запасу знань.

П. А. Юцявічене зазначає, що самостійність є здатністю людини ефективно виконувати на певному рівні дію без сторонньої допомоги, втручання, тобто виконувати дію на основі лише власного досвіду. [3] Вона відокремлює два види самостійності, змістову та організаційну. Змістовою вона називає здатність особи приймати рішення без сторонньої допомоги, а організаційною – вміння особи організувати свою роботу відповідно до розв’язання проблеми. [4]

Наявність у студента змістової самостійності свідчить про його здатність приймати ефективні рішення, однак для їх реалізації йому необхідно ще володіти й організаційною самостійністю. І навпаки, організаційна самостійність без змістової не забезпечить високого результату в навчанні. Отже, для того, формування умінь і навичок на основі отриманих знань необхідна особлива організація навчального процесу, що сприятиме формуванню у студента обох видів самостійності. Це можливо при модульному навчанні, яке є засобом, що ефективно стимулює самостійну роботу студентів.

На прикладі хімічного факультету можна зазначити такі проблеми:

1. Недостатня вмотивованість студентів до самостійної роботи.

Ця проблема є ключовою, оскільки будь-яке знання, набуте без розуміння цілі або предмету його використання, буде «мертвим». Здебільшого, вона навіть не є проблемою якості викладання, оскільки люди, які починають навчання в університеті, повинні мати хоча б приблизне уявлення, навіщо вони це зробили і що вони збираються робити далі (тобто, можна було б сказати, що це навіть проблема системи освіти в цілому: люди після закінчення школи дуже розмито уявляють собі своє майбутнє, але це виходить за межі того, що розглядається у даній роботі).

Таким чином, студентам необхідно розуміти мету своєї самостійної роботи і навчання, інакше якість такої роботи дуже сильно падає.

Для розв’язання цієї проблеми необхідно прийняти деякі умови, наприклад, нехай гіпотетичний студент збирався одержувати освіту з певною метою, тобто його вступ до вищого навчального закладу не був відкупом для батьків або просто бажанням бути «як людина».

Перша половина проблеми полягає в тому, що гіпотетичний студент, хоч він і усвідомлює, навіщо він отримує освіту, втрачатиме цікавість до навчання, якщо він не бачитиме зв'язку між теоретичними предметами і реальними життєвими проблемами, з якими спеціаліст стикатиметься у своєму професійному житті. Дуже часто стається так, що теоретична частина курсу викладається набагато раніше, ніж вона буде необхідна на практичних курсах. В такому випадку, студентові дуже важко усвідомити дійсну необхідність вивчати. А навіть якщо він вивчить, то такі «сухі» знання без усвідомлення того, в яких випадках їх слід застосовувати, будуть швидко забуватись. Як часто людина, що не займається професійно хімією, може згадати, що вона вивчала з хімії у школі?

Отже, звичайне встановлення програми в правильному порядку досить легко все змінює. Наприклад, студент отримує задачу, для виконання якої необхідно мати деякі знання або досвід, і він цей досвід здобуває саме через нагальну в ньому потребу. Таке дуже часто і легко можна спостерігати у середовищі програмістів, абсолютна більшість із яких здобули свої знання майже без допомоги навчальних закладів. Перед людиною постає проблема, яку вона не може вирішити відомими їй способами, і вона звертається до самостійної роботи. Але саме тут ховається друга половина проблеми: матеріальна вмотивованість людини, адже ті ж програмісти зазвичай займаються своєю справою з метою заробити.

Але чим принципово хімік відрізняється від програміста? З матеріальною вмотивованістю студента-хіміка все досить просто, адже на роботу за спеціальністю, навіть на неповний робочий день, може влаштуватись велика частка студентів. У такому випадку, людина починає краще розуміти, що вона може отримати, використовуючи свій досвід та свої знання. Дуже далеко без глибоких спеціальних пізнань просунутись на такій роботі зазвичай не вдається, отже, у студента з'являється досить сильний стимул вивчати додатково та самостійно. Зазвичай у роботі для студента бачать один лише негатив: наприклад, взагалі першопричина працевлаштування – неспроможність жити на стипендію чи допомогу батьків, або його наслідок – брак часу на власне навчання. Так, звичайно, дуже багато людей саме через роботу відкладає навчання на другий план, але якщо робота буде стосуватись того, що студент вивчає, вона принесе більше користі, ніж шкоди.

Звичайно, запропоноване рішення може бути застосоване лише у випадку спеціального предмету, що вивчається студентом, який вже має певні цілі.

2. Здебільшого, неглибокий або взагалі відсутній контроль за набутими самостійно знаннями і навичками, а також байдужість викладачів до того, яким чином студенти працюють.

При переході від середньої до вищої школи, як було вже зазначено вище, студент перестає відчувати на собі посилений контроль з боку батьків та вчителів. Університет, в цілому, передбачає наявність хоча б мінімальної самостійності та відповідальності у студента.

Більша частина студентів насправді потребує досить жорсткого контролю за виконанням навчальних завдань протягом семестру. Деякі люди цілком здатні навчатись просто «тому що цікаво», але зазвичай це продовжується недовго, і це абсолютно нормально, адже знання необхідно здобувати за потреби в них. Насправді, Болонська система освіти покликана саме на те, щоб студентові було легше перелаштуватись на більш осмислений, самостійний спосіб навчання і взагалі життя. Але на практиці можна спостерігати, як кількість студентів на лекціях, особливо на лекціях, що мало стосуються обраної спеціальності, меншає пропорційно кількості років, які вони вже навчались.

Причиною цього може бути падіння мотивації у студентів. Чому падає мотивація? Можна помітити, що за останні кілька років після реформ освіти кількість годин, відведених на самостійну роботу зросла, а кількість аудиторних годин, відповідно, зменшилась. Отже, людина повинна вивчити той самий (на практиці – навіть більший, оскільки кожного року до масиву знань, необхідних спеціалісту, додається ще деяка кількість) матеріал, але вкласти в це більшу частку самостійної роботи. Зазвичай, нікого не турбує, як саме і звідки студент набуватиме знання, що відведені на самостійне опрацювання. Тобто, знайшов – добре, не знайшов – це проблеми особисто студента. Зрозуміло, що одне і те ж питання в різних джерелах – підручниках, статтях, методичних матеріалах – викладене по-різному, і питання зовсім не в оцінці, яку студент одержить після перевірки своєї підготовки (мається на увазі особисті преференції викладача до певних джерел), а в тому, як важко опрацювати великий обсяг матеріалу при пошуку необхідних відповідей.

Дуже часто стається так, що для виконання завдання можна обирати із декількох книжок. Навіть гіпотетичний вмотивований студент, який розуміє, навіщо він навчається, який працює відповідно до своєї спеціалізації, фізично не в змозі переглянути, прочитати і осягнути весь зміст великої кількості джерел, особливо у випадку, коли в кожному з них він бачить приблизно однакову інформацію, але з нюансами, характерними саме для цієї, наприклад, книжки. Завдання студента полягає в тому, що він повинен зрозуміти суть об’єкту чи явища, що вивчається, а не вишукувати серед всіх можливих джерел одне чи два, в якому суть буде розкрито найповніше.

Звичайно, списки рекомендованої літератури за правилами повинні супроводжувати програму будь-яких занять: лекційних, семінарських, практичних, лабораторних. Але найкраще – коли до кожного питання, що може бути задане студентові під час контролю ефективності його роботи, студентові дається вказівка, де саме він може цю інформацію знайти. Таке рішення є доцільним на початку навчання, коли звичка працювати самостійно у студентів ще не сформувалась, і необхідно всіляко заохочувати їх до опрацювання матеріалу самостійно.

Також, бажання студентів навчатись самостійно досить сильно залежить від ставлення педагога до навчального процесу та до успіхів студентів в цілому. Звичайно, перетворювати вищий навчальний заклад на початкову школу не слід, але байдужість викладача до виконання студентами самостійної роботи (відсутність контролю) легко може звести нанівець їх бажання вчитись, особливо в тому випадку, коли вони нечітко уявляють собі свою майбутню роботу та мету навчання.

Висновки. Було розглянуто можливі причини зниження ефективності самостійної роботи студентів – важливої складової навчання у вищій школі, та запропоновано шляхи розв'язку таких проблем.

Ефективність самостійної роботи студента у вищому навчальному закладі в першу чергу залежить від ставлення самого студента до процесу навчання. Так, поставлені пріоритети та наявність самодисципліни полегшують студентові самостійне наукове життя, і навпаки, інфантильність та очікування, що йому буде вказано, яку роботу і як робити – сповільнюватимуть його на цьому шляху. Одним із завдань вищої школи є розвиток у студентів самостійності, здатності до індивідуальної роботи та до планування свого часу та ресурсів на виконання такої роботи.

Крім того, не менш важливим є ставлення педагога до роботи студента. У освіті, як і у будь-якій сфері життя, виконана як слід робота повинна бути заохочена. Якщо цього не відбувається, у студентів сильно знижується мотивація.