Виклад основного матеріалу дослідження.

Традиційні семінари – один з поширених видів занять з гуманітарних та технічних наук у вищих навчальних закладах. Глобальна мета семінару – полягає в тому, щоб знання, які отримали студенти, наприклад, на лекції або в результаті самостійної роботи розширилися, поглибилися, закріпилися, набули якісно нового змісту. Студенти на семінарах навчаються бути здатними до самостійних суджень, відтворення та поглиблення знань. Семінар (лат. - seminarium) перекладається як " розсадник", що у початковому значенні пов'язано з функціями " посівання" знань, які передавав учитель учням і які " визрівали" та " проростали" у їх свідомості. (Кнодель Л. В., 2008 р. с.73) Подальший розвиток семінари отримали в університетах. У 18-му сторіччі вони призначалися головним чином для роботи над першоджерелами, переважно з гуманітарних наук. Остаточно слово семінар, яке спершу означало науково-практичне заняття зі спеціальних гуманітарних наук, увійшло в лексикон у 30 роки ХХ сторіччя. У сучасній вищій школі семінар наряду з лекцією відноситься до основних форм організації навчального процесу і виконує три функції: пізнавальну, виховну та контрольну. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Залежно від дисципліни, що вивчається, і тематики курсу тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари). Досвідчені викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують студентів на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Основними завданнями семінарського заняття є:

- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;

- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;

- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури. (Фіцула М. М. 2010 р., с.178). Власне семінар - це традиційне заняття, в якому опір робиться на закріплення теоретичних відомостей, формування системи знань, підготовку до виконання подальших практичних завдань. (В. І. Лозова. 2010 р., с.228) Він може проходити у таких формах:

- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями;

- семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи навколо декількох доповідей. Головна увага - підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою;

- комбіноване – співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень.

За методикою проведення розрізняють:

- вступні семінари (базується на досвіді та знаннях студентів. Студенти збирають інформацію по новій темі та класифікують її);

- оглядові семінари (самостійний огляд студентами всієї теми за допомогою літератури);

- самоорганізуючі семінари (студенти самостійно визначають мету заняття, розподіляють теми рефератів між собою, а в деяких випадках - готують реферати за власною ініціативою, доповідають та коментують їх);

- пошуковий семінар (передбачає дослідницьку діяльність студентів);

-семінар – круглий стіл (запрошуються фахівці або спеціально підготовлені студенти. Це обмін інформацією, відповіді на питання, колективний пошук нових шляхів вирішення проблеми (якщо вона є)). Підготовка до семінарського заняття викладачем поділяється на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня – відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:

1. Ретельно зважити зміст чергової теми семінарського заняття, її місця в загальній системі занять;

2. Опрацювати необхідну літературу(як рекомендовану для студентів, так і додаткову);

3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;

4. Скласти перелік основних, додаткових і навідних питань;

5. Підготувати ілюстративні приклади для зв'язку предмета з практикою, з життям;

6. Підготувати наочні й допоміжні засоби;

7. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.

Технологія підготовки і проведення семінарського заняття передбачає певну послідовність дій викладача та студентів, яка включає два етапи.

І. Підготовчий етап:

1. Вибір теми семінару, формулювання його мети, завдань, основних і додаткових питань.

2. Розподіл пізнавальних завдань між учнями з урахуванням індивідуальних особливостей.

3. Підбір основних інформаційних матеріалів.

4. Проведення групових та індивідуальних консультацій, перевірка конспектів.

ІІ. Основний етап:

1. Повідомлення теми, мети, завдань заняття.

2. Мотивація навчальної діяльності.

3. Ознайомлення з доповідями, що підготували учні.

4. Обговорення доповідей, рецензування відповідей.

5. Підведення підсумків.

Особливості методики проведення семінарських занять.

Успіх семінарських занять у вищих навчальних закладах значною мірою залежать від їх раціональної організації та активних методів проведення:

- тематичні дискусії та диспути;

- колективний пошук відповідей і ролей;

- бесіда і вільний обмін думками;

- інформація про конструктивні пропозиції студентів;

- ігрове проектування.

Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. (Корсак К.В., Ластовченко. І.О. 2007 р.) Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і студентів, а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. Після виступу студента розгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і інші студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:

· повторює і закріплює знання студентів;

· демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;

· готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;

· контролює засвоєння матеріалу.

Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:

· вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу студентів з даної тематики);

· обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань студентів з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у студентів, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);

· заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності студентів).

Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів та настанови щодо підготовки до наступних занять.

Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:

1. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.

2. Оголошення теми і мети, порядку проведення.

3. Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.

4. Підведення викладачем або сильним студентом загального підсумку заняття.

5. Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.

Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:

1. Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності студентів.

2. Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.

3. Перетворення виступу слухача на діалог " викладач - студент" на фоні інертності аудиторії.

4. Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.

5. Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.

Інноваційні методи і форми проведення семінарських занять.

У сучасній педагогіці існує багато різноманітних форм та методів інноваційного навчання, спрямованих на якісне засвоєння знань студентами, розвиток їх розумової діяльності, виявлення умінь та навичок критичного осмислення проблем, набуття досвіду самостійного опрацювання навчального матеріалу, пошукової роботи, набуття якостей, які стануть у нагоді в подальшому розвитку самоосвіти і самореалізації. Одним із пріоритетів інноваційного навчання є групова та індивідуальна форма навчання. Акцент зміщений на творчу імпровізацію педагога, на його взаємодію зі студентами. Студент розвиває свою індивідуальність у спільному вирішенні творчих завдань, коли залучається його життєвий досвід і отримані знання. Іншим пріоритетом є диференціація навчання, коли урізноманітнюються форми і методи навчальної діяльності, коли опорою стає уміння студентів самостійно здобувати знання. Самооцінка студентів перетворюється на головний фактор оцінювання особистих досягнень. Навчання, таким чином, перетворюється на спілкування між людьми в отриманні нової інформації. Викладач має стати посередником між студентом і навчальним матеріалом, а не єдиним джерелом знань. (Гушинець Н.О.2008 р.)

Дуже важливим є спільна робота студентів у великих і малих групах. Ця методика пропонує зміну традиційної обстановки на семінарських заняттях. Роль викладача змінюється з традиційної на посередницьку. Головним стає колективне знання групи, допомога у з’ясуванні окремих питань, обговорення підготовлених повідомлень, доповідей, рефератів. Найбільш ефективними формами організації навчальної діяльності є робота в групах. Розмір такої групи залежить від кількості студентів в академічній групі, доступності джерел і змісту завдання. Як правило, це 5-7 студентів. Робота в групах – така організація роботи, яка сприяє залученню всіх студентів, але з урахуванням рівня їх розвитку та можливостей сприйняття матеріалу. Особливе значення набуває при цьому диференційний підхід до визначення завдань. Обговорення в групі – це метод, який дозволяє:

- заохочувати студентів до діалогу;

- залучати до обговорення проблем без будь-яких обмежень;

- ставити проблеми, які викликають загальний інтерес;

- шукати згоди в суперечливих ситуаціях;

- обмінюватися думками, порівнювати протилежні позиції.

Яких навичок набувають студенти внаслідок групової роботи?

- навчаються брати на себе відповідальність за спільну підготовку;

- відстоювати свою позицію;

- співпрацювати, обмінюватися інформацією;

Завдання викладача при груповій роботі:

- правильно сформулювати завдання та забезпечити взаємодію груп;

- підготувати цікавий заохочувальний матеріал;

- бути партнером, вносити корективи, направляти роботу груп.

Серед педагогічних засобів активізації навчального процесу у ВНЗ особливе місце належить навчальній дидактичній грі, яка являє собою цілеспрямовану організацію навчально- професійної діяльності майбутнього спеціаліста. Концептуальними основами ігрових технологій є психологічні механізми ігрової діяльності, що спираються на фундаментальні потреби особистості у самовираженні, самоутвердженні, самовизначенні, саморегуляції, самореалізації. За цільовими орієнтаціями ігрові технології поділяються на: дидактичні, виховні, розвивальні, соціалізуючі. За характером педагогічного процесу: навчальні, тренінгові, контролюючі, узагальнюючі, пізнавальні, виховні, розвивальні, репродуктивні, творчі, комунікативні, діагностичні та інші. За ігровою методикою: предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, драматизації. Ігрова діяльність виконує такі функції:

- спонукальну (викликає інтерес);

- комунікативну (засвоєння елементів культури спілкування);

- самореалізації (кожен студент реалізує свої можливості);

- розвивальну (розвиток уваги, волі та інших психічних якостей);

- розважальну (отримують задоволення);

- діагностичну (виявлення прогалин у знаннях);

- корекційну (внесення позитивних змін у структуру особистості майбутніх фахівців).

На основі опрацьованих методик проведення семінарських занять було розроблено проект методики ідеального семінарського заняття у вищій школі.

На мою думку у методиці проведення семінарських занять потрібно застосовувати різноманітні новітні методи засвоєння та опрацювання знань. Зокрема доцільно використовувати схему доповідей за принципом захисту наукових статей, коли у доповідача є рецензент та опонент. Таким чином, у ході розгляду конкретного питання більше студентів досліджують це питання, що дає можливість збільшити об’єм опрацьованої літератури та найкращим чином висвітлити питання перед іншими студентами. В свою чергу викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи, вказати на помилки, що допоможуть студенту при захисті дипломних робіт. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття. У разі нерозуміння матеріалу студент повинен задавати питання доповідачу, аби спільно з викладачем досягти консенсусу. Керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись у ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.

Часто доцільним при виступі доповідача є використання презентації з опорним текстом та додатковими схемами які потребують пояснень. Проте оцінюватися викладачем повинна якість та вичерпність доповіді в цілому, а не графічне оформлення презентації та кількість слайдів, як це часто прийнято. Адже на її оформлення витрачається час який доповідач міг витратити на опрацювання додаткової літератури.

В кінці заняття викладач обов’язково має взяти заключне слово, коротко підсумувавши розглянуті питання та вказати студентам матеріал який необхідно опрацювати самостійно.

Що стосується технічних спеціальностей, то там семінарські заняття зводяться до розв’язування поставлених задач з відповідного предмету. Так на початку заняття мають бути проаналізовані труднощі, з якими зустрілись студенти при виконанні домашнього завдання. Після того як всі питання вичерпані необхідно перейти до закріплення знань лекційного матеріалу, шляхом нагадуванням основних формул та вирішенням задач. Всі приклади повинні бути розібрані на дошці шляхом викликання студентів.

Висновки дослідження та перспективи подальших розробок. В сучасному освітньому процесі семінарські заняття посідають одну з головних ролей. Саме на семінарських заняття відбувається засвоєння знань майбутніми спеціалістами, вироблення таких якостей як самостійність, впевненість у своїх силах, вміння відстоювати свою позицію, покращення навиків спілкування та взаємодії між учасниками діалогу, уміння працювати в колективі та обмінюватись інформацією. На семінарському занятті, яке передбачає роботу в групах, студенти навчаються брати на себе відповідальність за спільну підготовку та роботу. В процесі опрацювання матеріалу було запропоновано ідеальну, на мою особисту думку, методику проведення семінарського заняття у вищій школі. Проте сучасна концепція освіти передбачає поєднання методик проведення семінарських занять, аби урізноманітнити їх та більше зацікавити студентів.