Основні етапи розвитку паразитології

1668 р. Ф. Реді експериментально довів розвиток личинок мух з відкладених яєць

1859 Лямблія відкрив джгутиконосця, якого назвали на його честь

1875 Лєжен вперше описав дизентерійну амебу

П. Мансоні (1877) і А. Лаверан (1880) вперше висловили думки про причетність комарів до розповсюдження малярії, за що були висміяні

1883 А. Кінг опублікував статтю, де ствердив, що комарі – переносники малярії

1898 Боровський відкрив лейшманії

Кінець 19 ст. О. Павловський організував виготовлення протихолерної і протидифтерійної сироваток

1902 А.Лаверан, Р. Россі і Дж. Б. Грассі отримали Нобелівську премію за доведення ролі комарів у перенесенні збудника малярії - плазмодія

1903-1904 Лейшман і Донован відкрили нові види лейшманій

Поч. 20ст. М.Гамалія створив в Одесі бактеріологічний інститут; вперше встановив роль корабельних щурів у поширенні чуми; довів, що висипний тиф передається через воші

1912 Д. Заболотний встановив, що перехідною ланкою при спалахах чуми є гризуни

1939 Є. Павловський висунув теорію природної осередкованості трансмісивних хвороб

1944 К. Скрябін сформулював вчення про девастацію гельмінтів

Л. Зільбер довели роль тайгових кліщів та запропонували засоби захисту

В.Догель створив екологічну паразитологію

В.Здун досліджував біотопи збудників церкаріозних дерматитів

20ст. О. Гординський підтвердив навність плазмодія в тілі комара анофелеса, проте природно-кліматичні умови Західної України несприятливі для його розвитку і поширення малярії

Список рекомендованої літератури

1. Бажора Ю.И. и др. Клиническая генетика. – Одесса: Одесский гос. мед. ун-т, 2001. – 145 с.

2. Бердишев Г.Д., Криворучко І.Ф. Медична генетика. – К: Вища шк., 1993. – 336с.

3. Біологія / За ред. З.Д. Воробця. – К.: Знання, 2010. – 436 с.

4.Биология / Под ред. В.Н. Ярыгина. – М.: Высшая школа, 1999. – Т. 1, 2. – 448 с.

5.Бочков Н.П. Клиническая генетика. – М.: ГЕОТАР - МЕД, 2002. – 448 с.

6.Бужієвська Т. І. Основи медичної генетики. – К.: Здоров’я, 2001. – 136 с.

7.Воробець З.Д. та інші. Біологія з основами паразитології та генетики.–Львів: ПП Кварт, 2003.–167 с.

8.Збірник задач і вправ з біології / За ред. А.Д. Тимченка. – К.: Вища школа, 1992. – 216 с.

9.Кархут В.В. Ліки навколо нас. – К.: Здоров’я, 1993. – 232 с.

10. Королев В.А., Кривошеина В.Н., Полякова Э.Г. Руководство к практическим занятиям по биологии. - К.: Вища школа, 1986. – 213 с.

11. Ленц В. Медицинская генетика. – М.: Медицина, 1984. – 447с.

12. Пішак В.П., Бажора Ю.І. та інші. Медична біологія. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 656 с.

13. Пішак В.П., Бойчук Т.М. Клінічна паразитологія. – Чернівці: Вид-во БДМА, 2003. – 344 с.

14. Пішак В.П. Захарчук О.І. навчальний посібник з медичної біології, паразитології та генетики. Практикум. – Чернівці: Вид-во БДМА, 2004. – 579 с.

15. Пішак В.П., Нечитайло Ю. М. Гельмінтози у дітей. – Чернівці: Вид-во БДМА, 2000. – 236 с.

16. Руководство к практическим занятиям по биологии / Под ред. Ю.К. Богоявленского. – М.: Медицина, 1988.

17. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія. – К.: Вища школа, 1992. – 422 с.

18. Тимченко А.Д. Біологія с основами генетики і паразитології. – К.: Вища школа, 1982. – 331 с.

19. Фогель Ф., Мотульски А. Генетика человека / В 3-х т. – М.: Мир, 1990.