Лабораторна робота № 14

Тема. Генетико-морфологічна будова і властивості ґрунтів Гірського Криму

1 Мета роботи. Ознайомлення з генетико-морфологічною будовою профілю і властивостями основних типів ґрунтів зони Гірського Криму.

Вихідні дані:

1.Конспект лекцій з дисципліни.

2.Назви підзон Гірського Криму (таблиця 14.1).

3.Назви найбільш поширених ґрунтів Гірського Криму (таблиця 14.1).

Тривалість роботи – 2 год.

2 Теоретичні відомості

Гірський Крим займає 1/5 частину півострова і являє собою смугу шириною до 50 км і довжиною 150-160 км, яка на півночі поступово зливається з Кримською провінцією Сухого Степу України, а на півдні простягається вздовж берега Чорного моря.

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов у межах Гірського Криму виділяють чотири вертикальні підзони: передгірно-степову, передгірно-лісостепову, гірсько-лісову і зону південних схилів Головного пасма Кримських гір.

Передгірно-степова підзона, або Степове передгір’я, займає частину території зовнішнього пасма Кримських гір. Місцевість тут поступово піднімається до півдня від 120 до 220 м над рівнем моря. Ширина передгір’я- 15-30 км.

Передгірно-лісостепова підзона, або Лісостепове передгір’я, тягнеться по південному схилу гір від мису Херсонес до Керченського півострова. Вона значно вужча, ніж степова, місцями зовсім переривається. До неї входять частина Зовнішньої гряди, долина, яка відокремлює її від Внутрішньої гряди, і північні схили останньої. Ця підзона розташована на висоті 200-250 м над рівнем моря.

Кримська гірсько-лісова підзона тягнеться від м. Севастополя до м. Феодосії, де різко знижується і змінюється грядово-горбистим мілкогір’ям Керченського півострова. На висоті близько 1350 м над рівнем моря суцільний покрив лісу зникає і змінюється яйлами – плоскими вершинами Головної гряди. Вони тягнуться майже суцільною смугою від Байкарської долини до Камитського перевалу під горою Чатирдаг на сході. Ширина їх коливається від 0, 5 до 6-10 км.

Підзона південних схилів Головного пасма Кримських гір, або підзона коричневих ґрунтів південного схилу Головної гряди, характеризується дуже складним рельєфом. Тут надзвичайно сильно виражені зсувні явища, які обумовлені нагромадженням підземних вод на поверхні прошарків глинистих сланців, що викликає зсуви шарів, які лежать нижче.

Найбільш поширеними ґрунтами на території Гірського Криму є чорноземи залишково-карбонатні та дерново-карбонатні. Відносно поширеними є чорноземи звичайні передгірні і коричневі ґрунти. Дещо менше поширені буроземи та лучні ґрунти.

У передгірно-степовій зоні на межі із зоною Cухого Cтепу поширені чорноземи на щільних глинах, майже половина яких є солонцюватими, у понижених елементах рельєфу – лучно-болотні, болотні, а також лучні солонці.