Лабораторна робота № 7

Тема. Генетичні горизонти та ґрунтові профілі

1 Мета роботи. Ознайомлення з системами індексів генетичних горизонтів і основними типами ґрунтових профілів.

Вихідні дані:

Системи індексів генетичних горизонтів, назви простих і складних профілів, назви профілів ґрунтів України (таблиця 7.1).

Тривалість роботи – 4 год.

2 Теоретичні відомості

Поняття про ґрунтовий профіль і профільний метод вивчення ґрунтів ввів у науку в кінці ХIХ століття В.В. Докучаєв.

Основними складовими частинами профілю є генетичні горизонти.

Генетичні горизонти – це однорідні шари ґрунту, з яких складається ґрунтовий профіль і які різняться між собою за морфологічними ознаками, складом і властивостями.

Сукупність генетичних горизонтів називають ґрунтовим профілем.

Для кожного природного типу ґрунтоутворення характерна своя сукупність горизонтів. Всі горизонти в профілі взаємно пов’язані і взаємно обумовлені.

Вони формуються в процесі генезису ґрунту з материнської породи одночасно, як єдине ціле.

Розвиток ґрунтознавства привів до виділення великої різноманітності генетичних горизонтів різних типів ґрунтів.

У свій час В.В. Докучаєв виділив в ґрунті всього три генетичних горизонти і позначив їх першими літерами латинського алфавіту:

А – перегнійно-акумулятивний;

В – перехідний;

С – материнська порода.

З накопиченням знань про ґрунти ця номенклатура горизонтів стала недостатньою.

У тридцятих роках минулого століття великий український ґрунтознавець О.Н. Соколовський (1936) запропонував принципово нову систему індексів, яку в даний час досить широко використовують в Україні.

Крім того, використовується також система Б.Г. Розанова (1983).

Так, наприклад, за системою О.Н. Соколовського торф’яний мінералізований горизонт позначають символами ТС, за системою Б.Г. Розанова – відповідно ТА, за системою В.В. Докучаєва – Ат.

Крім головних символів у всіх системах індексації використовується додаткова символіка, яка розкриває специфіку тих чи інших генетичних горизонтів.

У ґрунтах з поступовим послабленням будь-якої ознаки від поверхні до породи сусідні горизонти називають перехідними.

У системі О.Н. Соколовського перехідні горизонти позначають мішаними символами, які складаються з великих і малих літер (якщо ознака ґрунту виражена нечітко). Наприклад, Не – гумусно-елювіальний, Ih – ілювіально-гумусний та ін.

Якщо перехідні горизонти сполучають в однаковій мірі ознаки двох сусідніх горизонтів, їх позначають великими літерами (символами) двох суміжних горизонтів. Наприклад, перехідний горизонт між гумусовим та елювіальним – НЕ.

Різноманітні природні умови зумовлюють велику різноманіть ґрунтових профілів. За характером співвідношення генетичних горизонтів всі ґрунтові профілі поділяють на дві великі групи: прості і складні. В межах кожної групи виділяють кілька типів ґрунтових профілів.

До групи простих профілів належать ґрунти з примітивним, неповнорозвиненим, нормальним, слабодиференційованим і порушеним (еродованим) профілями.

До групи складних профілів належать профілі реліктового, багаточленного, поліциклічного, порушеного (перевернутого глибоким обробітком), мозаїчного (строкатого) ґрунтів.

Схему будови одного із простих і складних ґрунтових профілів наведено на рис.7.1.

Рисунок 7.1 – Типи будови ґрунтових профілів (за Б.Г. Розановим):

1 – примітивний; 2 - реліктовий