Складові макро- та мікро- середовища діяльності аграрних підприємств

Підприємство як відносно відособлена економічна система знаходиться під впливом великої кількості зовнішніх факторів, які можна згрупувати в такі групи: природні фактори, політичні та економічні. Дія зовнішніх факторів впливу на діяльність підприємства за впливом приблизно рівноцінна до усіх підприємств. Однак ефективність виробництва в різних підприємствах різна, що визначається знаннями керівників та розумінням ними закономірностей дії зовнішніх факторів впливу, рівнем організації виробництва в окремому підприємстві.

До природних факторів впливу можна відносять: якість землі; наявність та якість водних ресурсів; погодні умови; шкідники рослин та хвороби тварин; стихійні природні явища та ін.

Політичні фактори: система законодавства та його стабільність; податкова система; ліцензування продукції та видів діяльності; політика підтримки та розвитку сільського господарства; структура системи влади та ін.

Економічні фактори: попит на продукцію; ціни на продукцію та на ресурси; ринки збуту; договірні відносини з партнерами; система кредитування та ін.

Дія кожного з факторів на певний момент часу має негативний або позитивний вплив на діяльність підприємства. Окреме підприємство також є фактором формування економічного середовища і є складовою цього середовища для інших підприємств.

Під макросередовищем розуміють ті загальні чинники, які впливають на економіку усього народногосподарського комплексу країни. В структурі макросередовища виділяють такі складові: економічне, природно – екологічне, інформаційне, науково – технічне, політико – правове і соціально – культурне середовище.

Економічне середовище в загальному визначається попитом на продукцію який в свою чергу визначається купівельною спроможністю населення. Зростання купівельної спроможності населення позитивно впливає на діяльність аграрних підприємств, зниження – навпаки, призводить до скорочення обсягів та ефективності виробництва сільськогосподарської продукції. При перших проявах економічної кризи аграрні підприємства повинні реагувати на це через скорочення виробництва, його перепрофілювання та через пошук ринків збуту в інших країнах.

Іншою складовою економічного середовища є ринок тих ресурсів, які необхідні для ведення сільськогосподарського виробництва. Знання підприємством ринку постачання ресурсів дозволяє йому зекономити наявні кошти та скоротити витрати на виробництво.

Стосовно природно – екологічного середовища, то регулююча роль держави відносно нього постійно посилюється. Аграрні підприємства тісно залежать від даних аспектів регулювання, оскільки виробництво продукції перебуває в тісному взаємозв’язку з природними факторами виробництва. Порушення вимог екологічного законодавства негативно відображається на економіці підприємства, оскільки в такому випадку воно змушене сплачувати штрафи. Якість продукції також тісно залежить від технології ведення виробництва. Виробництво екологічно чистої продукції зараз у світі стає домінуючим напрямком розвитку сільського господарства.

Науково – технічне середовище знаходиться в процесі постійних змін. Окремому аграрному підприємству потрібно швидко орієнтуватись в цих змінах та пристосовуватись до них. Ігнорування прогресивних змін в технологіях виробництва призводить до перевитрат і в кінцевому рахунку до банкрутства підприємства. Одним із прикладів сучасних змін в технологіях до яких підприємствам потрібно швидко пристосовуватись є запровадження комп’ютерної техніки та програмного забезпечення в процесі здійснення внутрішньої планово – облікової роботи.

Інформаційне середовище зараз стає визначальним і саме воно формує реагування підприємства на зміни в усіх інших сферах. Придбання інформації у вигляді наукових розробок та прогресивних технологій на сьогодні є, як правило, економічно виправданим капіталовкладенням. Ігнорування фактору інформованості призводить до значних економічних втрат в багатьох аграрних підприємствах.

Політико – правове середовище включає в себе систему суспільних інституцій, які готують та приймають законодавчі і нормативні акти а також самі нормативно – правові акти. Для економіки підприємства особливо важливим суспільним інститутом є господарський суд. Обізнаність підприємства із законами та нормативними актами і вміння використання їх в своїй діяльності забезпечує стабільність та прогрес у розвитку підприємства. В усіх аграрних підприємствах середніх та великих розмірів, що мають власного юридичного консультанта, затрати на його утримання завжди виявлялись економічно виправданими. Економічна діяльність підприємства базується на наявних ресурсах та на системі договорів з постачальниками ресурсів та із споживачами продукції.

Соціально – культурне середовище також значною мірою впливає на діяльність окремого аграрного підприємства. Є негативні та позитивні чинники даного середовища на діяльність підприємства. Серед негативних чинників можна навести такі як низький рівень культури виробництва, що притаманна зараз значній частині сільського населення, відсутність відповідальності за результати, низький рівень грошових розрахунків на рівні окремого підприємства, що ускладнює облік, призводить до втрат. До позитивних чинників впливу на економіку аграрного підприємства можна віднести невисокі затрати на оплату праці працівників, високий середній рівень освіти населення. Зміни в соціально – культурному середовищі в суспільстві впливають на структуру ринку сільськогосподарської продукції та на діяльність окремих підприємств. Зміни, наприклад, в структурі харчування населення вимагають від підприємства розуміння даних питань та перепрофілювання виробництва на ті види продукції, попит на які зростає.

Мікросередовище є сукупністю зовнішніх по відношенню до підприємства суб’єктів і сил, які безпосередньо впливають на його діяльність і які, в свою чергу, перебувають під впливом цієї діяльності підприємства. В вузькому розумінні мікросередовище аграрного підприємства – це сукупність його зв’язків з партнерами. Зміни, що відбуваються в мікросередовищі впливають на прибутковість усіх партнерів економічної діяльності. Відносини повинні бути стабільним та прозорими. Саме тому в інтересах окремого підприємства оформити усі відносини з партнерами відповідно до юридичних вимог законодавства. В групі підприємств – партнерів формується комплекс стійких економічних зв’язків, які перетворюють дану групу на інтегровану економічну систему.

В даній системі партнери зацікавлені в стабільності зв’язків та в існуванні усіх партнерів системи. В таких системах існує тенденція до поступового вирівнювання рівня прибутковості усіх учасників даної системи. Якщо один з партнерів намагається діяти виключно у власних інтересах і за рахунок партнерів – таке підприємство або організація втрачає свої партнерські зв’язки і можливості здійснення діяльності.

Аграрні підприємства функціонують в мікросередовищі складовими якого є такі види його партнерів: споживачі сільськогосподарської продукції; посередники; постачальники ресурсів; агросервісні підприємства та організації, що надають послуги аграрним підприємствам; фінансово – кредитні установи; інші аграрні підприємства, конкуренти.