Рекреаційні ресурси. Характер рекреаційної спеціалізації

Лекція 2

ТЕМА: РОЗВИТОК РЕКРЕАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ АМЕРИКАНСЬКОГО РЕГІОНУ

План:

1. Рекреаційні ресурси. Характер рекреаційної спеціалізації.

2. Потужність, географія, структура й динаміка рекреаційних потоків.

3. Крупні рекреаційні центри.

Рекреаційні ресурси. Характер рекреаційної спеціалізації

Америка складається з двох субрегіонів: Північної й Латинської Америки. Латинська Америка включає Центральну й Південну Америку. До Америки відносять також острівні держави й території Карибського басейну. В Америці розташовані близько 50 держав і несамоврядних територій. Несамоврядні території, в основному острівні, містяться у басейні Карибського моря: Антильські острови, Аруба (Нідерланди); Бермудські, Віргінські, Кайманові острови, Монтсеррат, Теркс і Кайкос (Великобританія); Пуерто-Рико й Віргінські острови (США), Мартініка, Гваделупа (Франція) і ін.

Америка лежить між трьох океанів: Атлантичним, Тихим і Північним Льодовитим. Цей великий регіон включає два материки - Північну й Південну Америку з пов'язаними з ними островами. На величезній території розкинулися різноманітні ландшафти, їхні природні особливості складають природну базу багатих рекреаційних ресурсів.

Північно− Американський материк (24, 3 млн км2) має складний рельєф. У його західній частині простягнулася гірська система Кордильєри (найбільша вершина − гора Мак-Кінлі, 6193 м). Тут нерідко трапляються землетруси, є діючі вулкани. Східну частину займають великі рівнини й середньовисотні гори. Береги розрізані нерівномірно. Більшою порізаністю вирізняються тихоокеанське й атлантичне узбережжя Канади, що зазнали заледеніння, у результаті якого тут сформувалася складна система фіордів. Атлантичне узбережжя США має великі пляжі, лагуни з добре прогрітою водою. На його південній ділянці (Флорида) берега утворені віттям коралів і мангрових заростей.

Клімат Північної Америки від арктичного на крайній півночі до тропічного у Вест-Індії (острівний субрегіон у Карибському морі). Клімат приморських районів знаходиться під впливом океанів, у внутрішніх частинах материка наростає його континентальність. Найбільша кількість опадів випадає на Тихоокеанському узбережжі Аляски й Канади − до 3000 мм у рік, мінімальне (100− 200 мм) − у міжгірних долинах Кордильєр. Узимку до півночі від 42 0 п. ш. формується стійкий сніжний покрив і можливий розвиток зимових видів відпочинку. У горах гірськолижні курорти зустрічаються аж до південного кордону США У Північній Америці густа річкова мережа. Сама велика річкова система — Міссісіпі — Міссурі (довжина 6420 км). Інші значні ріки: Святого Лаврентія, Маккензі, Юкон, Колумбія, Колорадо. Ріки, що течуть на заході й півночі материка мають гірський характер — стрімкі, буяють порогами, водоспадами. Такі якості сприяють розвитку сплавного спортивного туризму (рафтінгу). У північній частині материка безліч озер: Великі озера (Верхнє, Гурон, Мічиган, Онтаріо, Ери), Вінніпег, Велике Невільниче, Велике Ведмеже.

Розходження в географічному положенні, кліматі, побудові рельєфу визначили формування різних природних зон. Величезну територію материка займають ліси − тайгові (у центральних районах Канади), змішані й широколистяні (у басейні Великих озер), тропічні вічнозелені (на південному сході). У внутрішніх районах переважає степова й напівпустельна рослинність.

Північна Америка − багатонаселений і високо урбанізований субрегіон, тому в багатьох районах природні ландшафти поступилися місцем культурним. Але для збереження природи, а також для розвитку туризму були організовані численні (понад 50) національні парки. Найбільш відомі національні парки: Єллоустонський, Йосемітський, Глейшер, Секвоя, Гранд-Каньйон, Гранд-Тітон, Карлсбадські печери (США), Вуд-Баффало, Оленячий острів (Канада).

Рельєф Південної Америки представлений поєднанням високих гір і великих рівнин. Гірський пояс Кордильєр, що простягнувся уздовж тихоокеанського узбережжя материка, називається в Південній Америці Андійськими або Андами. Найвища вершина не тільки материка, але й усієї західної півкулі - гора Аконкагуа (6960 м). Майже на всьому протязі гірські ланцюги несуть на собі численні конуси вулканів, у тому числі діючих. Всю іншу площу материка займають плоскогір'я (Гвіанське, Бразильське, плато Патагонії) і рівнини, включаючи саму велику на земній кулі − Амазонську низовину.

Південноамериканський материк розкинувся переважно в низьких широтах, що забезпечує йому надходження величезної кількості сонячного тепла. Тому тут переважають тропічні ландшафти. На материку панують вологі тропічні ліси, савани, з дивно своєрідним й багатим рослинним і тваринним світом. Лише крайній південь континенту заходить у помірний пояс. У цілому ж Південна Америка − це царство тропічної природи.

Своєрідними є культурно-історичні рекреаційні ресурси Америки, які формувалися в умовах етнокультурної розмаїтості корінних народів і європейської колонізації. Особливості колонізації пояснюють виділення на континенті двох головних історико-культурних областей: Англо-Саксонської, до якої входять США й Канада, і Латинської − всі держави південніше ріки Ріо-Гранде (тобто кордони Мексики й США).

Європейська колонізація супроводжувалася руйнуванням традиційної культури й способу життя аборигенів, тому пам’яток доколумбової цивілізації в Америці збереглося мало (Чічен-Іца, Мачу-Пікчу, Куско, Наска). Однак інтерес до історії сучасних американців і рекреантів з інших країн світу сприяє збереженню об'єктів, що розповідають про минуле Америки. Індіанські поселення, селища старателів часів «золотої лихоманки», городки «дикого Заходу» − все це старанно відтворюється, оберігається й використовується в туристській індустрії США. Попит на розваги сприяв появі таких специфічних туристських об'єктів як тематичні парки. Багато з них мають зони, присвячені історії Америки.

Об'єктами туристського показу стають будь-які спорудження й установи, що дозволяють доторкнутися не тільки до минулого, але й такі, що демонструють сучасні досягнення і спосіб життя американської цивілізації (Голлівуд, Білий Будинок − резиденція президента США).

У цілому в регіоні переважає християнство, представлені також інші релігії. Однак центрів християнського паломництва світового значення в Америці немає. Висока частка католиків серед християн обумовила широке поширення культу Діви Марії, її почитають у всіх католицьких храмах, які й стали центрами притягання, як віруючих, так і туристів, що представляють інші конфесії.

В Америці проводиться чимало фестивальних заходів. Деякі з них стали традиційними й проводяться вже декілька сторіч. Безумовно, найбільш пишним і відомим фестивалем у світі є бразильський карнавал. З порівняно нових фестивальних заходів слід зазначити церемонію вручення найбільш престижної кінопремії − «Оскара».

Слід зазначити, що рекреаційні ресурси освоєні й використовуються в регіоні нерівномірно: добре − у межах США, Канади й країнах Карибського басейну, недостатньо − у країнах Центральної (Нікарагуа, Гватемала, Гондурас і ін.) і Південної Америки.

Стан рекреаційного ринку в регіоні диференційований й прямо пов'язаний з рівнем соціально-економічного розвитку країн регіону. Найбільш високим ступенем господарського розвитку, у тому числі рекреаційної інфраструктури і всіх видів транспорту, вирізняється Північна Америка (США й Канада).

Велика питома вага Північної Америки у світовому рекреаційному ринку пов'язана з рядом сприятливих факторів. У тому числі:

• вигідним географічним положенням регіону між трьома океанами: Атлантичним, Тихим і Північним Льодовитим;

• величезною територією з надзвичайно різноманітними ландшафтами, багатими рекреаційними ресурсами, розмаїттям історичних, культурних і господарських об'єктів,

• високим рівнем господарського розвитку країн, у тому числі туристської інфраструктури, включаючи всі види транспорту, що сприяє пересуванню й розміщенню туристів, організації сервісу.

Важливу роль зіграв і той факт, що тривалий час після Другої світової війни США були провідною капіталістичною країною, поряд з Канадою мали найбільш високий життєвий рівень населення у світі. Слід зазначити й те, що цей англомовний район сприяє припливу рекреантів практично із всіх країн, де говорять англійською мовою.

Латиноамериканські країни відносно слабко представлені на туристському ринку регіону. Причини:

• далеко розташовані від основних туристських ринків, насамперед, основного − європейського;

• низький рівень розвитку транспортних засобів і внутрішніх комунікацій;

• у цілому невисокий рівень розвитку господарства, рекреаційної інфраструктури й сервісу;

• відсутність економічної стабільності в багатьох країнах.

Рекреаційно-ресурсний потенціал, попит на різні види турів і туристських послуг сприяли розвитку в Америці різних видів туризму. Найбільшою популярністю для відпочинку біля моря й для розваг, пов'язаних з водою (купально-пляжний, серфінг, яхтінг, дайвінг, круїзний туризм) користуються південний схід США (узбережжя Мексиканської затоки, Флорида) і острівні держави й території Карибського басейну (Багамські острови, Ямайка, Куба, Барбадос і т.ін.).

Країни Центральної Америки роблять ставку на розвиток комбінованого туризму й пропонують різні маршрути для екологічного, пригодницького, пляжного туризму, а також для заняття такими видами спорту, як рибний лов, серфінг, гольф, і багато чого іншого.

Лікувально-оздоровчий туризм найбільший розвиток одержав у США. У внутрішніх районах країни переважають бальнеологічні курорти (Маммот-Спрінгс, Хібер-Спрінгс, Хот-Спрінгс); уздовж атлантичного й тихоокеанського узбережжів розташувалися приморські кліматичні курорти (Лонг-Біч, Хаттерас, Майамі-Біч, Сан-Дієго, Санта-Круз). Великий приозерно-курортний комплекс сформувався в районі Великих озер.