Соціальній роботі з ній

Крім специфічних принципів, що ставляться до соціальної роботи із сім'єю, мова може йти і про саму специфіку сім'ї, знання й розуміння котрої необхідно соціальному працівнику з метою ефективності власної діяльності.

Сім'я - один із найбільш консервативних соціальних інститутів і опирається всяким змінам. Але, непомітний на перший погляд, вплив соціального середовища, накопичуючись, викликає різку зміну всередині сім'ї і сімейного способу життя. У результаті виникає ефект " накопичення проблемності" сімей, що обтяжений різноманітними труднощами. Зняття зазначеного ефекту засобами соціальної роботи, на думку вчених, лежить у галузі феномена й феноменології " соціального мінімуму" у віднесенні сімей до тієї або іншої категорії.

До комплексу соціального мінімуму входять економічні дані, прибуток на душу, рівень і якість харчування, забезпеченість житлом, можливість доступу до систем охорони здоров'я й освіти, інформації й культури. Дефіцит щодо будь-якого із зазначених показників припускає відповідну " присутність" і участь сімейного соціолога.

Сім'я є колективним клієнтом соціальної роботи. Як такий, вона має складну об'єктно-суб'єктну природу, споживаючи допомогу різноманітних соціальних служб, але в той же час займається самодіяльністю по забезпеченню власного виживання, зберігання своїх функціональних завдань і структурних зв'язків.

Завдання соціального працівника полягає в тому, що він повинний диференціювати сім'ї, із якими він буде працювати за ознакою спроможності сім'ї до самодостатності в галузі споживання соціальних послуг. Справа в тому, що в деяких, поки виняткових випадках, власний потенціал сім'ї достатній для того, щоб, використовуючи внутрішні ресурси, поліпшити свій стан за всіма життєво важливим для неї показниками (поліпшити свій економічний стан, перейти з розряду одержувачів допомоги в розряд фінансово незалежних суб'єктів, які самозабезпечуються тощо).Але не всі сім'ї спроможні до цього. Тому виникає необхідність відповідного аналізу з боку соціального працівника, на основі результатів якого може розгортатися згодом його відповідна діяльність.

Основним органом соціальної роботи із сім'єю є система закладів соціального обслуговування населення й соціальної допомоги сім'ї і дітям. Ця система " вловлює" проблеми сім'ї і доводить до неї різноманітні види підтримки. У найбільш загальному розумінні змістом діяльності територіальних соціальних служб є надання допомоги сім'ї в здійсненні нею своїх функцій і в усуненні дисфункцій, що виникають.

Більш конкретно тут можна говорити про наступне:

- у специфічних умовах " екстремальності" життя допомога може підрозділятися на класи за типами цілей і засобами: сприяння виживанню, сприяння підтримці життєдіяльності і сприяння розвитку;

- у сім'ї є проблемний комплекс, з яким вона існує весь Новітній час, відтворюючи його колізії в кожному новому поколінні. Тому змістом діяльності служб допомоги сім'ї повинно бути в ідеалі перманентне вирішення цих проблем разом із самою сім'єю;

- для розгляду сутності й локалізації проблемного сімейного комплексу необхідно звернутися до концепції сімейного циклу, що дозволяє впорядкувати різноманіття сімейних труднощів, що зустрічаються. Кожна сім'я має ознаки циклічності й завершеності. Цей процес володіє деякою невіддільною включеністю в сімейний цикл покоління своїх батьків і прародичів, дітей і онуків, і в цьому розумінні - безкінечний. Індивід, як член сім'ї, вступає в ланцюжок цих циклів, проходить типові, подібні в різних людей етапи - ситуації зі своїми, теж достатньо типовими, що повторюються, протиріччями й труднощами. Важливість процедури визначення відповідного етапу сімейного циклу для соціальнЬЇ роботи із сім'єю як раз і полягає в тому, що вона дозволяє з великою часткою можливості виділити коло проблем, що можуть бути властиві соціальній ситуації даної сім'ї, і висвітлювати ті сімейні проблеми, що до даної ситуації відношення не мають.

Соціальні проблеми сім'ї виявляються достатньо багатосторонньо. Значною мірою основні труднощі й потреба в професійній допомозі сім'ї залежать від її типу (див. " Типологія сімТ').

Покажемо це на прикладі неповної сім'ї.

Соціальні проблеми неповних сімей пов'язані в першу чергу з малозабезпеченістю, що обумовлена наявністю всього одного трудового прибутку в сім'ї. Крім того, іноді трудового прибутку в сім'ї немає взагалі, і сім'я змушена існувати або на різноманітних видах мізерної допомоги, або на " нетрудових прибутках", що, як правило, носять протиправовий характер. У цих сім'ях прибутки жінки, як правило, значно нижче прибутку чоловіків у силу її відставання на соціальній сходинці, викликаного обов'язками по догляду за дітьми. Необхідно відзначити, що якщо проблеми малозабезпеченості піддаються відносному вирішенню (благополучні країни в змозі виплачувати дітям у неповних сім'ях порівняно щедру допомогу), то більш складними й такими, що не мають неоднозначного рішення, є соціально-психологічні проблеми, які присутні у внутрішньоособистісній сфері і міжособистісних стосунках членів неповних сімей, насамперед дітей. До них належать: образа, пригніченість і почуття власної неповноцінності, що можуть залишитися в дітей після розлучення батьків; почуття провини перед дітьми, через Що виникає гіперопіка стосовно них; труднощі в правильній статеворольовій ідентифікації й орієнтації дітей.

У сучасних умовах достатньо специфічними є проблеми батьківських неповних сімей через те, що: по-перше, це не традиційна модель, тому весь побут звичайного сімейного життя в межах громадської думки і сприйняття не цілком до неї пристосовані. По-друге, батько з дитиною (дітьми) більш " шлюбоздатний" порівняно із самотньою матір'ю. У цьому випадку однією з проблем такої сім'ї буде будівництво стосунків між дитиною (дітьми) і новою дружиною батька (можливо, із її дітьми).

Нещодавно утворилася масова категорія неповних сімей - це неповні розширені сім'ї, що творяться, як правило, на уламках якоїсь соціальної катастрофи (загибель батьків малолітніх дітей, батьки знаходяться в ув'язненні, безвісти відсутні і т.ін,). У цих сім'ях покоління прародичів змушене брати на утримання й виховання онуків.

Сучасні дослідження показують, що сімейні проблеми, які полягають у дисфункціональності сімейних зв'язків, у патологізації стосунків між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми, за загальним правилом не залежать від соціального статусу сім'ї: вони можуть " наздогнати" інтелігентну, забезпечену сім'ю з такою же можливістю, як малоосвічену або малозабезпечену. У даному випадку соціальні працівники можуть зайнятися наданням допомоги такій сім'ї переважно на етапі кризи, у момент конфлікту або розпаду, працювати ж над профілактикою сімейних дисфункцій, займатися налагодженням сімейних комунікацій у передкризовому стані більшості соціальних працівників і закладів соціальної роботи поки не під силу.

Види й форми соціальної допомоги, спрямовані на зберігання сім'ї як соціального інституту в цілому і кожної конкретної сімейної групи, що потребує підтримки, підрозділяються на екстренні, спрямовані на виживання сім'ї (екстренна соціальна допомога, термінова соціальна допомога, негайне видалення із сімей дітей, що знаходяться в небезпеці або залишилися без піклування батьків), соціальна робота, спрямована на підтримку стабільності сім'ї, і соціальна робота, спрямована на соціальний розвиток сім'ї і її членів.

Особливе положення займає діяльність, що пов'язана з реагуванням на внутрішньосімейну жорстокість - вона містить у собі всі класи допомоги, спрямовані на виживання, на підтримку і на розвиток. У цьому плані захист більш слабких членів сім'ї, у першу чергу дітей, від жорстокого поводження в сім'ї - одне з найважливіших завдань соціального працівника. Такий рівень соціальної роботи, орієнтований на стабілізацію сімейних зв'язків, містить у собі нормалізацію стосунків між подружжям, між батьками і дітьми, взаємин усіх членів сім'ї з оточенням.

Така, наприклад, робота із сім'єю алкоголіка. У випадку роботи із сім'єю алкоголіка діагностика виявляє основну причину зловживання спиртними напоями й супровідні обставини. Для цього необхідно вивчення особистостей як самих питущих, так і членів їхніх сімей, а також вивчення соціальної біографії. Причини зловживання алкоголем можуть полягати в сімейній схильності (питущі батьки або навіть прабатьки), у деяких особливостях особистішого статусу (нестійкість особистості, інфантилізм, залежність), у традиціях сімейного або соціального оточення або в ілюзорній спробі піти від проблем за допомогою наркотично перекрученої свідомості. У реальності, утім, усі ці причини можуть бути переплетені між собою. їхній аналіз необхідний, тому що видима на поверхні конфліктність сім'ї в результаті пияцтва одного або декількох із її членів може подавати перекручену картину: до пияцтва вдають саме для того, Щоб таким засобом перебороти конфліктність, хоча б у своїй уяві.

Далі складається програма роботи із самою наркозалежною особою, із її сім'єю, із соціальним оточенням. Вона буде включати лікувальні заходи, консультації, психотерапію й психокорекцію, можливо, соціально-трудову реабілітацію самого алкоголіка і його сім'ї. Медична реабілітація алкоголіків має дотепер невисоку ефективність і великий відсоток рецидивів, тому що пролікований пацієнт повертається в те ж середовище, що штовхнуло його до пияцтва. Сім'я, що звикла за довгі роки до існування в умовах перманентної кризи і виробила визначений гомеостазис, вільно або мимоволі штовхає його до поновлення пияцтва. Особистісних ресурсів слабкої людини недостатньо, щоб перешкоджати таким тенденціям.

Тому робота з такою сім'єю містить у собі формування мотивації клієнта і його сім'ї на безалкогольне існування і побудову іншої системи взаємин; психокорекційні заходи, спрямовані на виховання особистості, спроможної бути хазяїном власної долі, орієнтованих на безалкогольний спосіб життя або на створення такого об'єднання. У якості однієї з найефективніших технологій по створенню сприятливого середовища, що сприяє тривалому лікуванню від алкоголізму, можна відзначити рух " Анонімні алкоголіки", а також програми: " Анонімні діти алкоголіків", " Анонімні наркомани", " Анонімні співзалежні" та інші[42, 195-196].

Таким чином, специфіка соціальної роботи із сім'єю полягає в її захисті й охороні. Захист і охорона сім'ї, модернізація її моделі, всебічне зберігання її в сучасному світі виступає завданням уоіх соціальних інститутів. Редукція сімейного способу життя обертається погрозою редукції людської цивілізації як такої. Тут соціальна робота служить найважливішим інститутом, що забезпечує більшості сімей найбільш сприятливі умови життєдіяльності, а інститут сім'ї в цілому - можливість стабілізації й подальшого розвитку.

Конкретні технології соціальної

роботи із сім'єю

Конкретні технологи соціальної роботи із сім'єю ґрунтується на позначених технологіях більш високого рівня ієрархії в системі технологій соціальної роботи і розраховані на сім'ї різноманітних типів і різноманітних категорій клієнтів (інвалідів, пенсіонерів, біженців і т.ін.). Залежно від сказаного використовуються відповідні технології. При цьому під технологією соціальної роботи розуміється одна з галузей соціальної технології, орієнтованих на соціальне обслуговування, допомогу й підтримку клієнтів, які знаходяться у важкій життєвій ситуації [36, 8].