Сучасна практична філософія посилено розвиває один із найважливіших своїх розділів та інструментів – герменевтику.

Це – одна з впливових духовних течій сучасності. Феномен герменевтики закономірно виникає у світовій філософській культурі. Він заповнює ту, так би мовити, філософську нішу, яку жодна філософська течія заповнити не може.

Герментичні методи, мають зв’язок з літературою, філологічною та історичною критикою, і ця цілісність веде до пояснення окремих явищ. Між витлумаченням і поясненням є лишень незначна відмінність і не має жодної твердої межі.

Дослідження взаємодії загальних процесів у всіх типах пізнання їхньої специфіки під кутом зору методу дає його результат до змісту методології. Її предметом є історичний розвиток методу та його специфікації в окремих галузях герменевтики. Витлумачення тексту – це особливе завдання. З правила: розуміти краще ніж автор розумів себе сам, відокремлюється також проблема ідеї. Вона існує (одначе не як абстрактна думка) у значенні певного неусвідомлюваного зв’язку, який є діючим у структурній організації тексту і з внутрішньої форми якою дається для розуміння і автор її не потребує. Її виокремлює інтерпретатор, а це, мабуть і є найвищий тріумф герменевтики. Отже, сучасна система правил, яка править за єдиний метод для досягнення загальнозначимості, має бути доповнена зображенням творчих методів геніального інтерпретатора з різних галузей. Адже тут містяться стимулююча сила. Цей метод слід застосувати за усіх методів гуманітарних наук.

Згідно з принципом невіддільності осягнення і цінності з герменевтичним процесом пов’язана іманентна йому літературна критика.

Центральною категорією герменевтики як мистецтва (техніки, теорії, методу) інтерпретації текстів є категорія розуміння. Філософська теорія інтерпретації буття в цілому і світу гуманітарної культур зокрема пред’являє засоби для розуміння гуманітарних явищ, для проникнення в їх зміст.

Проблематика розуміння зближує герменевтику з філософією культури і з філософією мови, відкриває можливість для створення філософської герменевтики, яка передбачає новий вимір людини.

Вік комп‘ютерної і науково-технічної революції, наростаючі інформаційно-комунікативні зв‘язки, занепад і створення цивілізацій ще більше загострюють актуальність проблеми розуміння і всіх пов‘язаних з нею герменевтичних моментів. Історичне наростання значимості герменевтичної проблематики від античності до наших днів схоже до кумулятивного процесу. Герменевтика завжди була переплетена з живою тканиною соціальної діяльності людей, ніколи не була абстрактною теорією, а була технікою, мистецтвом інтерпретації і використовувалась при вирішенні завдань, актуальних для життя і нормального функціонування суспільних інститутів. Важливі, переломні моменти розвитку герменетичного методу співпадання в часі і були тісно пов‘язані з важливими історичними подіями, визначались практичними потребами життя людей.

Список використаної літератури

Августин Блаженный. Христианская наука, или Основания св. герменевтики и церковного красноречия. Киев, 1835 г.

Бласс Фю Герменевтика и критика. Одесса, 1891 г.

Буслаев Ф.И. О влиянии христианства на славянский язык. М., 1848 г.

Камчатнов А.М. К лингвистической герменевтике древнерусского слова миръ // Герменевтика древнерусской литературы. Сб. 6. Ч. II. М., 1994 г.

Дільтей В. Виникнення герменевтикн/'/Сучасна зарубіжна філософія: Течії і напрямки. Хрестоматія. - К., 1996. - С.33-60.

Камчатнов А.М. Лингвистическая герменевтика. На материале древнерусских рукописных источников. Прометей, 1995 г.

Камчатнов А.М. О символическом истолковании семантической эволюции слов лице и образъ // Герменевтика древнерусской литературы Х! -Х! \/ вв. Сб. 5. М., 1992 г.

Камчатнов А.М. Об одном нелексикографированном значении слова имя // Герменевтика древнерусской литературы. Сб. 6. Ч. II. М., 1994 г.

Камчатнов А.М. Подтекст: термин и понятие // Филологические науки, 1988 г., №3

Колесов В.В. Имя - знамя - знак // Сравнительно- типологические исследования славянских языков и литератур. Л., 1983 г.

Колесов В.В. Мир и человек в слове Древней Руси. Л., 1986 г.

Кузнецов В.Г. Герменевтика и гуманитарное познание. М., 1991 г.

Савваитов П.И. Библейская герменевтика. СПб., 1859 г.

Тахо-Годи А.А. Античная традиция об имени и предмете наименования в Ареопагитиках // Античная балканистика. 3: Языковые данные и этнокультурный контекст Средиземноморья. М., 1978 г.

Толстой Н.И. К проблеме значения слова в славянской исторической лексикологии и лексикографии // Проблемы славянской исторической лексикологии и лексикографии. Вып. 2. М., 1975 г.

Топоров В.Н. Об одном архаичном индоевропейском элементе в древнерусской духовной культуре -ЗУЕТ-// Языки культур и проблемы переводимости. М., 1987 г.

Трубецкой С.Н. Учение о Логосе в его истории // Соч. М., 1994 г.

Филарет (Дроздов) митр. О догматическом достоинстве и охранительном употреблении греческого 1ХХ толковников и славянских переводов Священного писания. М., 1858 г.

Шпет Г.Г. Герменевтика и ее проблемы // Контекст 1989, 1990, 1991 г.

Щеголева Л.И. Путятина Минея: от текста к истолкованию // Герменевтика древнерусской литературы Х1-Х1У вв. Сб. 5. М., 1992 г.

Щеголева Л.И. Славянский перевод и византийский литературный текст // Герменевтика древнерусской литературы Х1-ХХ/1 века. Сб. 1. М., 1989 г