Види міжнародного руху капіталу.

28. Макроекономічні ефекти міжнародного руху капіталу для країн-донорів та країн-реципієнтів.

Портфельні іноземні інвестиції – це підприємницький капітал за кордоном у формі вкладення капіталу в цінні папери підприємств у розмірах, що не забезпечують права власності або контролю над ними.

Портфельні інвестиції здійснюються заради одержання прибутку й зниження ризику завдяки портфельній диверсифікованості капіталу (в основному це активи, у деяких випадках - зобов'язання). З точки зору приймаючої країни, портфельне інвестування не тягне за собою втрату місцевого контролю над власністю компанії, яка може повністю належати місцевим фірмам, а також бути спільним підприємством або дочірньою компанією ТНК. Портфельні інвестиції - є чисто фінансовими.

Переваги та ризики портфельних інв.

- не надають інвесторові права контролю;

- портфельні інвестиції припускають придбання менше 10% статутного капіталу компанії;

- портфельні інвестиції є корокостроковими вкладеннями, однак сучасні тенденції, властиві світовим ринкам капіталу показують, що багато інституціональних інвесторів тримають довгострокові активи в закордонних компаніях, не маючи права контролю (характерного для прямих вкладень), тобто розбіжності між прямими й портфельними інвестиціями в цьому сенсі стають малоістотними;

- портфельні інв. надаються національними компаніями та банками;

- прямі й портфельні інвестиції неоднаково впливають на економіку й стан фінансових ринків у країні-інвесторі та країні-реципієнті, при цьому якщо перші стимулюють передачу технологій і розширюють доступ інвесторів на внутрішній ринок, то другі можуть стимулювати розвиток внутрішнього ринку приймаючої країни;

- портфельні інвестиції спочатку виявляють порівняно сильний макроекономічний ефект, визначаючи динаміку цін на активи й ліквідність фінансового сектора;

- портфельні інвестиції носять більш дестабілізуючий характер порівняно з прямими, хоча їхній кінцевий результат залежить від політики дочірніх компаній
29. Роль ТНК у розвитку міжнародного виробництва.

Найважливішим елементом розвитку світової економіки і міжнародних економічних відносин є транснаціональні корпорації (ТНК). Цей феномен з’явився ще досить недавно, але все ж встиг за якісь 50 – 60 років, стати одним з головних учасників міжнародних економічних відносин.

Саме ТНК – основний структурний елемент економіки більшості країн, провідна сила їхнього розвитку та підвищення ефективності. Глобальні тенденції інтернаціоналізації виробництва й капіталу, приватизації стратегічних альянсів і лібералізації зовнішньої торгівлі поставили ТНК у центр світового економічного розвитку.

ТНК перетворили світову економіку на міжнародне виробництво, забезпечили розвиток НТП у всіх його напрямах: технічного рівня і якості продукції; ефективності виробництва; вдосконалення форм менеджменту, управління підприємствами.

Транснаціональні корпорації контролюють істотну частину науково-технічного потенціалу промислово розвинутих країн, що дозволяє їм відігравати головну роль у міжнародному обміні технологіями й науково-технічними знаннями, активно брати участь у науково-технічному прогресі й сприяти структурним зрушенням у світовій економіці.

Сьогодні в лабораторіях і наукових центрах ТНК проводиться основний обсяг наукових досліджень і розробок. При цьому дедалі більшу роль у науково-технологічній стратегії ТНК відіграють приймаючі країни. Наприклад, компанія «ІБМ» на початку 90-х років мала за межами США понад 25 тис. науковців, близько 30 лабораторій, що здійснювали програми НДДКР у рамках єдиного плану корпорації, але з урахуванням особливостей ринків спеціалізації філій і дочірніх компаній «ІБМ».

Значний внесок у розробку передової технології ТНК робить і співробітництво з університетами й науковими центрами. Такі центри створюються, як правило, при університетах, і їх активно фінансують провідні промислові корпорації.

Масштаб діяльності ТНК характеризується великими розмірами. У даний час ТНК, через свою фінансову могутність, стали об’єктивним явищем у економічному і політичному житті. На їх частку припадає до 2/3 всієї світової торгівлі. При цьому ТНК – ключова ланка процесу інновацій, володіють більш ніж 80% патентів і ліцензій на нову техніку, технологію і ноу-хау. Близько 75-80% загальносвітового обсягу наукових досліджень і розробок здійснюється в рамках ТНК.

Зараз у світі існує більш як 67 тис. ТНК, що контролюють понад 850 тис. афільованих зарубіжних компаній по всьому світу, у яких залучено понад 76 млн. чоловік. Також встановлено, що за останні роки спостерігається зростання кількості зарубіжних філій ТНК в порівнянні із збільшенням числа материнських компаній. У той же час необхідно відзначити, що основна частина материнських ТНК, зокрема понад 80% і близько 33% афілійованих, зосереджено на території промислово розвинених держав, таких як США, країни ЄС і Японія. Зокрема, 23 материнських компанії з 100 найбільших ТНК розташовані в США, 16 – в Японії, 13 – у Франції, 9 – в Германії і 10 – у Великобританії. В країнах, що розвиваються, розташовано 19, 5% материнських і майже 50% зарубіжних філій, в країнах СНД – приблизно 0, 5% і 17%.

Головну роль в діяльності найбільших ТНК світу грають 4 комплекси: електроніка, нафтопереробка, виробництво продуктів харчування і автомобілебудування. Їх продажі складають близько 80% загальної активності ТНК.

Транснаціональні корпорації є рушійною силою міжнародної економіки. Добробут країни, її участь у міжнародному поділі праці, рівень інтегрованості у світове господарство і, в остаточному підсумку, її міжнародна конкурентоздатність дедалі більшою мірою залежать від того, наскільки успішна діяльність ТНК, що базуються в її економіці.

30. Особливості регулювання міжнарод\u001fного інвестування: інститути, механізми.

Усі засоби й методи регулювання іноземних інвестицій умовно можна класифікувати наступним чином:

· за цілям регулювання: засоби стимулювання та обмежень;

· за об´ єктами регулювання: засоби, що визначають умови первинного доступу іноземних інвестицій в економіку країни-реципієнта, і засоби, що регламентують діяльність вже створених підприємств з іноземними інвестиціями;

· за засобом впливу: безпосередня регламентація або методи загальноекономічного регулювання, які опосередковано впливають на процес іноземного інвестування;

· за характером регулювання: адміністративні та економічні;

· за тривалістю дії: тимчасові й постійні.

На початковому етапі просування іноземної компанії на ринок держава застосовує такі заходи:

· процедура одержання інвестиційного дозволу, ліцензії на право здійснювати торгівлю цінними паперами та іншими інвестиційними інструментами;

· заборона та обмеження на капіталовкладення у певні галузі господарства, регіони, певні види цінних паперів й інвестиційні активи;

· обмеження на частку іноземної участі в місцевому капіталі (в останні роки обов´ язкова більшість або меншість у капіталі втратила важливість), а також на обсяги цінних паперів, що купуються;

· виробничі та інші вимоги, що висуваються до прямих і портфельних інвесторів.

При наступній діяльності регулювання й контроль за діяльністю ТНК здійснюються за допомогою заходів загальногосподарського регулювання:

· встановлення порядку фінансування й репатріації капіталу;

· податкова політика;

· регламентація доступу до участі в приватизації;

· контроль за злиттям і поглинанням та антитрестовське законодавство в цілому;

· заходи спеціального стимулювання й контролю за діяльністю ТНК.

Для залучення іноземних інвестицій багато держав досить активно використовують такий механізм як вільні економічні зони.

31. Міжнародний кредит: суть, функції, види.

Міжнародний кредит - це економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики.

Мета міжнародного кредиту - отримати максимальний дохід у вигляді відсотка.