Класифікація запальних захворювань ЖВШ

Клініка: ХХ – це рідка патологія і переважно проявляється у дітей старшого віку, а у дітей молодшого віку ця патологія реєструється переважно пр наявності аномалій жовчного міхура. Напади болю в правому підребр’ї виникають переважно після фізичного навантаження, стресових ситуацій, харчових погрішностей (вживання жирної, сильно солодкої їжі), загостренні інтеркурентних захворювань (наприклад ЛОР-органів). в рідких випадках – без видимої причини. Характер больового симптому переважно визначається типом дискінетичних розладів ЖВШ, проте болі переважно більш постійні, переймоподібного характеру, нерідко з ірадіацією в праву половину тіла. при вялоперебігаючих формах – непостійні ниючі болі або просто відчуття важкості в правому боці.

Характерна стійка нудота, рідко блювота, відрижка, зниження апетиту, розлади стільця. В певному ступені виражені симптоми хронічної інтоксикації: головний біль, підвищена втома, розлади сну, емоційна лабільність, зниження успішності в школі, субфебрильна температура.

При об’єктивному обстеженні звертають на себе увагу симптоми хронічної інтоксикації та полігіповітамінозу.Завжди є ознаки ураження інших органів травлення (гастродуоденіт, панкреатит).

При наявності патологічних змін з боку ЖВШ діагностичне значення мають такі симптоми:

Симптом Георгієвського-Мюссі (frenicus-симптом)- при порівняльному надавлюванні (тобто, спочатку з лівого, а потім з правого боку тіла) між ніжками правої m. sternocleidomastoideus виникає болючість в правому підребір’ї, і, можливо, в області правого плеча;

симптом Глінчикова – при порівняльній поштовхоподібній пальпації виникає напруження передньої черевної стінки в ділянці правого підребір’я;

симптом Захар’їна – болючість при надавлюванні вказівним чи середнім пальцем в проекції жовчного міхура;

симптом Кера – болючість при пальпації в правому підребір’ї в проекції жовчного міхура, тобто в куті, утвореному зовнішнім краєм прямого м’язу живота та правої реберної дуги;

симптом Ляховицького – при слабкому натискуванні пальцем на край мечевидного відростку грудини дитини відчуває біль;

симптом Мерфі – хворий сидить спиною до лікаря, лікар поступово вводить руку в глиб правого підребір’я. При контакті з жовчним міхуром, особливо на вдосі або при випячуванні живота. з’являється біль. В положенні лежачи хворого на спині – лікар розташовує свою руку по краю реберної дуги, великий палець обережно вводиться під праву реберну дугу в проекції жовчного міхура. На вдосі виникає біль і вдох рефлекторно припиняється.

симптом Оппенгейма – болючість при пальпації остистих відростків грудних хребців;

симптом Ортнера – Грекова – болючість при порівняльному постукуванню ребром долоні по правій реберній дузі;

симптом Роздольського-Лепине – локальна болючість при постукуванні зігнутими пальцями в проекції жовчного міхура;

симптом Сквирського – болючість в правому підребір’ї при перкусії ребром кисті правіше хребта на рівні ІХ-ХІ грудних хребців;

симптом Яновера – рука лікаря розташовується на рівні пупка хворого і проводиться поштовх вправо і вверх (в бік правого підребір’я). симптом рахується позитивним при ірадіації болючості в ділянку правого підребір’я.

Рефлексогенні зони Захар’їна-Геда (больові точки0: під кутом правої лопатки; на 4-5 см праворуч від її грудного хребця, біля вільних кінців ХІ і ХІІ ребер праворуч; у ділянці плечового відростка лопатки праворуч.

Діагнох ХХ підтверджується рядом інструментально-лабораторних методів обстеження. В період загострення захворювання в загальному аналізі крові спостерігається помірний лейкоцитоз із зсувом вліво, прискорення ШОЕ.

Найбільш розповсюдженим є дуоденальне зондування. в ході якого визначаються дискінетичні та дистонічні зміни жовчного міхура та ЖВШ, а при мікроскопії - запальні зміни жовчі, порушення її колоїдного стану: циліндричний епітелій жовчних ходів, кристали жовчних кислот у великій кількості. детрит, слиз, зниження рН міхурової жовчі до 4, 0 – 5, 0. Лейкоцити, які є в дуоденальному вмісті, можуть бути різного походження: попасти із слиною із носоглотки (при запальних змінах – аденоїди, риніти, гайморити), із порожнини роту, шлунку. Лейкоцити, які характеризують запальне ураження сфінктера Одді, загальної жовчної протоки, жовчного міхура та жовчних ходів, знаходяться в пластівцях слизу з циліндричним епітелієм жовчних ходів. Лейкоцити жовчних шляхів швидко розрушуються жовчю. Часто за лейкоцити приймають циліндричний епітелій, який швидко перетворюється в круглі клітини, які схожі на лейкоцити (“лейкоцитоїди”).

Для отримання достовірних результатів рекомендується провести аналіз калу на дисбактеріоз. Бактеріологічний аналіз жовчі переважно виявляє ріст умовно патогенної мікрофлори, стафілококку, кишкової палички.

Вирішальну роль для вірної постановки діагнозу надається сонографічному обстеженню біліарної системи. При ХХ визначається потовщення стінки жовчного міхура більше 2 мм, наявність сонографічного синдрому Мерфі, збільшення розмірів жовчного міхура більше ніж на 5 мм2 від верхньої межі норми для пацієнтів даного віку, наявність тіні від стінок жовчного міхура, наявність паравезикальної ехонегативності, сладж-синдром (міжнародні критерії запалення жовчного міхура, Відень, 1998р.).

При проведенні біохімічної гепатограми переважно виявляються ознаки холестатичного симпому (збільшення концентрації холестерину, β -ліпопротеїдів, активності лужної фосфатази), у деяких випадках може спостерігатися короткотривала гіпертрансфераземія (АлАТ)).

Диференційна діагностика хронічного холециститу 1) з іншими захворюваннями органів травлення – панкреатитом, виразковою хворобою в період загострення захворювання, 2) з ДЖВШ, 3) внутрішньопечінкова гіпоплазія жовчних шляхів - синдром Алягіля (звертають увагу на характерні зміни обличчя та інші аномалії (серця, хребта, очей), зміни в нирках) 3) захворювання печінки (гострий та хронічний, вроджений гепатит).

Лікування. Терапія повинна бути спрямована на 1) ліквідацію запального процесу; 2) відновлення секреції та пасажу жовчі; 3) нормалізацію діяльності інших органів травної системи.