Індекс людського розвитку

Під рівнем життя розуміється ступінь забезпеченості населення необхідними матеріальними і нематеріальними благами і послугами, а також досягнутий рівень їх споживання. В оцінці рівня життя важливе значення має порівняння його між країнами. Для цього застосовують індекс людського розвитку (ІЛР), він поєднує три складові:

1 – очікувану тривалість життя;

2 – рівень освіти населення, визначається за % освіти населення та середньому терміні навчання населення у віці 25 років та старше;

3 – середньодушовий ВВП, розраховується в доларах за певний рік.

Індекс людського розвитку включає три індикатори:

1. національний або валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП),

2. тривалість життя,

3. рівень освіти населення.

123. КОНЦЕПЦІЯ БІДНОТИ

Виокремлюють 4 рівні життя населення: достаток, нормальний рівень, біднота (споживання благ на рівні збереження працездатності на нижчій межі відтворення ресурсів для праці), скрута (мінімально можливий за біологічними критеріями набір благ і послуг, споживання яких ледь дозволяє підтримувати життєдіяльність людини).

Факторами бідності в Україні є такі:

1. місце розташування домогосподарств (у сільських районах рівень бідності вищий);

2. висока частка дітей;

3. досягнення пенсійного віку;

4. безробіття, в тому числі у прихованій формі (невиплати з/п, її затримки, вимушені відпустки без збереження утримання тощо);

5. висока частка утриманців у отримувача доходів.

Одним із критеріїв якості життя є показник бідноти. Рівень бідноти визначається за 3 концепціями:

І. Концепція абсолютної бідноти заснована на визначення доходу, необхідного для забезпечення мінімальних життєвих потреб індивіда та його родини;

ІІ. Концепція відносної бідноти – співвідношення добробуту людини із загальним рівнем по країні;

ІІІ. Суб’єктивна концепція бідноти – побудована на суб’єктивному визначенні ресурсів, необхідних для нормального рівня життя.

124. ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ

Прожитковий мінімум – вартість набору споживчих товарів і послуг, що забезпечує соціально обґрунтований мінімальний рівень споживання матеріальних і духовних потреб, необхідних для розвитку особистості.

У багатьох країнах потреби працівників тісно пов'язані з концепцією прожиткового мінімуму (ПМ), який визначається як основна мета та критерій МЗП, і у такій якості закріплюється законодавчо або, якщо і не закріплюється у законодавчих актах, є одним із головних елементів обговорення під час визначення МЗП.

126. МІНІМАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА

Мінімальна з/п як нижня межа оплати простої некваліфікованої праці є вихідною величиною (соц. нормативом), під впливом якої формується мінімальна тарифна ставка (оклад) найманих працівників. Вона є основою всієї системи оплати праці. Основною метою встановлення мінімальної з/п має бути надання особам, працюючим за наймом, необхідного соціального захисту відносно мінімально припустимих рівнів заробітної плати.

Критеріями визначення мінімальної заробітної плати є: потреби працівника та його сім'ї з урахуванням загального рівня заробітної плати в країні, соціальних виплат, рівня життя різних соціальних груп; чинники економічного характеру – вимоги економічного розвитку, рівень продуктивності праці, забезпечення і підтримка високого рівня зайнятості тощо.

Відповідно до Закону України " Про оплату праці" розмір МЗП має визначатися з урахуванням таких чинників: вартісного розміру мінімального споживчого бюджету; загального рівня середньої заробітної плати; продуктивності праці, рівня зайнятості…

Обов'язковим критерієм визначення розміру МЗІІ є прийнятий в економіці розмір середньої заробітної плати (СЗП). Тільки при забезпеченні оптимальних співвідношень між МЗП і СЗП можливе виконання заробітною платою своїх основних функцій. Відповідно до висновків міжнародної комісії, утвореної у 1988 р. з ініціативи Ради Європи, справедливим вважається рівень мінімальної заробітної плати, який досягає 68 % національної СЗПЗ. В Укр. цей показник у 2001 р. становив тільки 40 %.

127. УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ТРУДОВОГО ЖИТТЯ

Якість життя (або якість трудового життя (ЯТЖ)) – характеризує рівень і умови життя, стан самого суб’єкта суспільного життя, людини.

ЯТЖ – це сукупність практичних умов, що визначають ступінь ефективної реалізації трудового потенціалу.

Головними умовами, що забезпечують ЯТЖ є:

1. справедлива і належна винагорода за працю;

2. безпечні умови праці;

3. можливість розвитку і само винагороду;

4. трудова демократія і правова захищеність робітників;

5. можливість професійного зростання;

6. гідне місце роботи;

7. соціальна корисність роботи.

128. ОЦІНКА ЯКОСТІ ТРУДОВОГО ЖИТТЯ

Якість життя (або якість трудового життя (ЯТЖ)) – характеризує рівень і умови життя, стан самого суб’єкта суспільного життя, людини.

ЯТЖ – це сукупність практичних умов, що визначають ступінь ефективної реалізації трудового потенціалу.

Рівні оцінки ЯТЖ:

1) оцінка ЯТЖ з позиції робітника: задоволеність працею; відсутність стресів; кар’єрне зростання; клімат в колективі; умови праці; самовинагорода.

2) з позиції підприємця: ефективність праці; професійна адаптація; плинність; крадіжки, страйки тощо; ототожнення мети робітника з цілями підприємства.

3) з позиція суспільства: ВВП; зайнятість і безробіття; зростання якості робочої сили; вартість системи соціального захисту; страйки; політична поведінка; споживча поведінка; соціальна адоптація; задоволеність життям; відчуження від суспільства.

130. ЗАВДАННЯ, ЗМІСТ І ПОКАЗНИКИ ПЛАНУ З ПРАЦІ, ПОРЯДОК ЙОГО РОЗРОБКИ

Планування трудових показників здійснюється у вигляді розробки плану з праці, який є найважливішим розділом плану економічного і соціального розвитку підприємства.

Планування трудових показників здійснюється з метою:

- забезпечення зростання продуктивності праці і перевищення темпів її зростання над темпами зростання середньої заробітної плати;

- досягнення економії праці і фонду заробітної плати;

- отримання правильних співвідношень у з/п окремих категорій працівників відповідно до кількості і якості їх праці;

- посилення матеріальної зацікавленості кожного працівника і колективу загалом в поліпшенні технічно-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства;

- забезпечення потреби в кадрах необхідної кваліфікації, а також підвищення кваліфікації працівників підприємства.

План з праці складається з двох розділів: промислово-виробнича діяльність і непромислова група.

1 розділ включає наступні планові показники:

- зростання продуктивності праці;

- чисельність промислово-виробничого персоналу;

- норматив витрат зарплати на одиницю продукції;

- фонд заробітної плати;

- фонд матеріального заохочення;

- середня з/п з врахуванням виплат з фонду материального заохочення.

Чисельність, фонд і середня заробітна плата плануються за категоріями працівників.

131. ПРИНЦИПИ ПЛАНУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

Продуктивність праціє основним показником ефективності виробництва.

Основною метою планування продуктивності праці є пошук резервів, використання яких дозволило б організації вийти на більш низький рівень витрат на персонал, чим досягнутий конкурентами, і забезпечити тим самим можливість виживання в умовах ринку.

Планування зростання продуктивності базується на дотриманні вимог:

1) обсяг продукції зростає, витрати скорочуються;

2) обсяг продукції зростає, витрати залишаються без змін;

3) обсяг продукції зростає, витрати зростають але більш повільними темпами;

4) обсяг продукції залишається без змін, але витрати скорочуються;

5) обсяг продукції скорочується, витрати скорочуються, але більш високими темпами.

Планування продуктивності праці повинно базуватись на наступних принципах: