Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Відображення в обліку випуску готової продукції
|
|
| Зміст господарської операції | Кореспондуючі рахунки | |||||
| Дебет | Кредит | |||||
| Акт прийому-передачі на склад. Оприбуткована готова | 26 „Готова продукція”, | 23 „Виробництво” | ||||
| продукція, випущена основними і допоміжними цехами; напівфабрикати власного виробництва, продукція обслуговуючих виробництв і господарств, призначена для реалізації | 25 „Напівфабрикати” | |||||
| Передана на склад продукція, одержана від сільськогосподарського виробництва (рослинництва, підрозділів та ін.) | 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва” | 23 „Виробництво” | ||||
| Акт уцінки. Здійснена уцінка готової продукції | 946 „Втрати від знецінення запасів” | 26 „Готова продукція” | ||||
| Накладна. Готова продукція, використана для власних потреб підприємства, переводиться до складу матеріалів | 20 „Виробничі запаси” | 26 „Готова продукція” | ||||
| Накладна. Готова продукція, використана для внутрішніх потреб основних і допоміжних цехів, для загальновиробничих і господарських потреб | 23 „Виробництво”, 91 „Загальновиробничі витрати”, 92 „Адміністративні витрати” | 26 „Готова продукція” | ||||
| Видаткова накладна. Списана виробнича собівартість реалізованої продукції | 901 „Собівартість реалізованої готової продукції” | 26 „Готова продукція” | ||||
| Акт прийому-передавання продукції. Готова продукція, передана безкоштовно іншим підприємствам, інтернатам та ін. | 949 „Інші витрати операційної діяльності” | 26 „Готова продукція” | ||||
| Накладна. Виготовлені і передані на склад готової продукції напівфабрикати, призначені для реалізації | 26 „Готова продукція” | 25 „Напівфабрикати” | ||||
Контрольні питання
1. Які стандарти регламентують облік готової продукції?
2. Що є готовою продукцією згідно з П(С)БО 9?
3. У яких випадках готова продукція не визнається активом?
4. Які витрати включаються до собівартості готової продукції згідно з П(С)БО 16?
5. З чого складається собівартість реалізованої готової продукції?
6. Які відмінності між первісною вартістю, чистою вартістю реалізації, справедливою вартістю готової продукції?
7. У чому полягають відмінності між супутньою та побічною продукцією?
8. У яких вимірниках здійснюється облік готової продукції?
9. Який порядок оприбуткування готової продукції з виробництва на склад та документального оформлення цієї операції?
10. Як обліковується готова продукція на складах і в бухгалтерії?
11. Який порядок документального оформлення відпуску готової продукції покупцям?
12. Як організовується аналітичний облік готової продукції?
Тема 10. Облік поточних фінансових інвестицій.
План
1 Визнання та класифікація фінансових інвестицій.
2. Облік поточних фінансових інвестицій.
Література до теми [ 11, 15, 18]
1. Визнання та класифікація фінансових інвестицій.
Інвестування - це вкладення активів (в основному грошей) в розвиток власного або іншого підприємства. Якщо підприємство витрачає гроші на придбання або створення матеріальних і нематеріальних активів на власному підприємстві - це називається капітальними інвестиціями. Для їх обліку використовується рахунок 15 «Капітальні інвестиції».
Якщо підприємство вкладає свої активи в розвиток іншого підприємства (купує акції, облігації, частки статутного капіталу та інші цінні папери, емітовані іншим підприємством) - це фінансове інвестування.
Таким чином, фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод інвестором.
В обліку розрізняють довгострокові і поточні фінансові інвестиції. Якщо підприємство має вільні кошти і вважає за доцільне вкласти їх на довгий період (більше року), такі фінансові інвестиції називаються довгостроковими. Вони обліковуються на рахунку 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”.
Поточні фінансові інвестиції - це інвестиції на термін, що не перевищує одного року, та які можуть бути реалізовані у будь-який момент. Для їх обліку в Плані рахунків передбачено рахунок 35 “Поточні фінансові інвестиції”. Серед поточних фінансових інвестицій виділяють фінансові інвестиції, які для цілей фінансової звітності визнаються еквівалентами грошових коштів.
Як правило, до еквівалентів грошових коштів відносять такі поточні інвестиції, термін погашення яких не перевищує трьох місяців, які вільно конвертуються в гроші і характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості. Наприклад, державні облігації. Еквіваленти грошових коштів відображаються у фінансовій звітності разом з грошовими коштами в статті Балансу “Грошові кошти та їх еквіваленти”.
2.Облік поточних фінансових інвестицій
Поточні фінансові інвестиції, згідно з П(С)БО 12, первісно оцінюються за собівартістю, яка включає ціну придбання та всі додаткові витрати, які були понесені при придбанні цих інвестицій (гонорари, комісійні винагороди, мито, податки та інше).
Якщо інвестиції придбані шляхом обміну на інші цінні папери або цінні папери власної емісії, то їх собівартістю є справедлива вартість переданих в оплату цінних паперів. Якщо інвестиції придбані шляхом обміну на інші активи, їх собівартість дорівнює справедливій вартості переданих активів.
На дату складання Балансу вартість поточних фінансових інвестицій може бути іншою, відрізнятися від собівартості, тому, згідно з П(С)БО 12, поточні фінансові інвестиції відображаються в Балансі за справедливою вартістю, причому їх оцінка та облік здійснюються за кожним видом фінансових інвестицій. Якщо на дату Балансу справедливу вартість достовірно визначити неможливо, такі фінансові інвестиції відображаються в Балансі за їх фактичною собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції.
Придбання короткострокових фінансових інвестицій відображається в обліку за дебетом рахунку 35, а кредитуються різні рахунки, залежно від форми сплати за них, тобто:
Дт 35 “Поточні фінансові інвестиції”
Кт 30 “Каса” — при сплаті готівкою;
Кт 31 “Рахунки в банках” — при сплаті шляхом перерахунку;
Кт 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” — при отриманні в оплату за реалізовану продукцію;
Кт 37 “Розрахунки з різними дебіторами” — при отриманні у погашення дебіторської заборгованості;
Кт 46 “Неоплачений капітал” — при отриманні як внесок до статутного капіталу та інші.
Приклад 10.1. Підприємство «А» придбало 500 акцій підприємства «Б» на загальну суму 6000 грн. При цьому сплатило брокеру - 200 грн. Підприємство «А» має намір утримувати ці акції не більше року.
У бухгалтерському обліку буде зроблено запис:
Дт 35 “Поточні фінансові інвестиції” - 6 200
Кт 31 “Рахунки в банках” (при сплаті за акції грошима) - 6 200
Доходи (дивіденди, відсотки тощо), які отримані або підлягають отриманню за поточними фінансовими інвестиціями, відображаються інвестором як фінансовий дохід.
Приклад 10.2. Підприємство «А» отримало від підприємства «Б» дивіденди в сумі 3 грн. за акцію.
Якщо у підприємства «А» 500 акцій підприємства «Б», то в бухгалтерському обліку підприємства «А» ця подія буде відображена наступним чином:
Дт 31 “Рахунки в банках” - 1 500
Кт 731 “Дивіденди одержані” - 1 500
Реалізація поточних фінансових інвестицій відображається в обліку за таким самим принципом, як будь-яка реалізація, тобто виручка від реалізації відображається на рахунку 7го класу - 741 “Дохід від реалізації фінансових інвестицій”, їх собівартість відображається на рахунку 9го класу - 971 “Собівартість реалізованих інвестицій”. Рахунки 741 та 971 закриваються на рахунок 793 “Результати іншої звичайної діяльності”, на якому розраховується фінансовий результат від цієї операції: прибуток або збиток, який вже з рахунку 793 списується на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. Схематичне відображення в бухгалтерському обліку реалізації поточних фінансових інвестицій наведено на рис.5.3.
Приклад 10.3. Підприємство «А» має 500 акцій підприємства «Б», собівартість яких 6 200 грн. Половину цих акцій підприємство «А» продає за 3 500 грн. У бухгалтерському обліку ця подія буде відображена наступним чином:
1. Сума отриманих грошових коштів Дт 31 “Рахунки в банках” - 3 500
Кт 741 “Доходи від реалізації фінансових інвестицій” - 3 500
2. Собівартість реалізованих акцій (6 200х0, 5)
Дт 971 “Собівартість реалізованих фінансових інвестицій” - 3 100 Кт 35 “Поточні фінансові інвестиції” - 3 100
3. В кінці звітного періоду
а) закриття рахунку 741
Дт 741 “Доходи від реалізації фінансових інвестицій” - 3 500 Кт 793 “Результати іншої звичайної діяльності” - 3 500
б) закриття рахунку 971
Дт 793 “Результати іншої звичайної діяльності” - 3 100
Кт 971 “Собівартість реалізованих фінансових інвестицій” - 3100
в) закриття рахунку 793
Дт 793 “Результати іншої звичайної діяльності” - 400
Кт 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) ” - 400 Таким чином, підприємство «А» отримало від реалізації акцій прибуток в сумі 400 грн.
При проведенні переоцінки поточних фінансових інвестицій на дату Балансу до справедливої вартості підприємство отримує або доходи (рах. 746 “Інші доходи від звичайної діяльності”), або витрати (рах. 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”) з одночасним, відповідно, збільшенням або зменшенням вартості фінансових інвестицій (рах. 35 “Поточні фінансові інвестиції”).
Приклад 10.4. Підприємство «А» володіє акціями підприємств «Б» і «С». На 31.12.200Х р. вартість цих інвестицій розраховується:
Таблиця 10.1
Інвестиційний портфель підприємства «А» (грн.) ______________________________
|
В бухгалтерському обліку переоцінка акцій на 31.12.200Х р. до справедливої вартості буде відображена таким чином:
1. Дооцінка акцій підприємства «Б»:
Дт 35 “Поточні фінансові інвестиції” - 400
Кт 746 “Інші доходи від звичайної діяльності” - 400
2. Уцінка акцій підприємства «С»:
Дт 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій” - 200
Кт 35 “Поточні фінансові інвестиції” – 200
Контрольні питання.
1. Що таке фінансова інвестиція?
2. В яких формах можна здійснювати інвестування в інше підприємство?
3. Чим відрізняються поточні фінансові інвестиції від довгострокових?
9. Поясніть різницю між акціями і облігаціями.
4. За якою оцінкою первісно відображаються в обліку придбані за гроші поточні фінансові інвестиції?
5. З чого складається собівартість фінансових інвестицій?
6. За якою оцінкою первісно відображаються в обліку поточні фінансові інвестиції, отримані:
а) в обмін на інші цінні папери;
б) в обмін на акції власної емісії.
7. За якою оцінкою відображаються поточні фінансові інвестиції на дату балансу?
8. Як оцінюються поточні фінансові інвестиції на дату балансу, якщо не можна достовірно визначити їх справедливу вартість?
9. Як відображаються отримані за поточними фінансовими інвестиціями доходи (дивіденди, відсотки тощо) в обліку інвестора?
10. Які бухгалтерські проводки робить інвестор на такі господарські операції:
а) придбано акції терміном на півроку;
б) отримано дивіденди на акції;
в) проведена уцінка акцій до справедливої вартості;
г) проведена дооцінка акцій до справедливої вартості;
д) через півроку акції продано.
Тема 11. Облік витрат виробництва
План
1.Сутність та класифікація виробничих витрат.
2.Облік виробничих витрат.
3. 3. Методи обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції.
Література до теми [ 11, 15, 18]
1.Сутність та класифікація виробничих витрат.
Згідно з Н П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Всі витрати за відношенням до виробничої собівартості можна поділити на дві групи:
1) витрати, які включаються до виробничої собівартості (впливають на фінансовий результат не у звітному періоді, в якому вони виникли, а при визнанні доходу від реалізації продукції, прямо пов’язаного з цими витратами);
2) витрати, які не включаються до виробничої собівартості (впливають на фінансовий результат звітного періоду, наприклад, адміністративні витрати, витрати на збут та ін.).
За способом віднесення витрат до виробничої собівартості у першій групі виділяють прямі і непрямі витрати.
Прямі витрати - витрати, які за записами первинних документів можна віднести на витрати конкретного виду продукції, робіт, послуг економічно доцільним шляхом (матеріали, заробітна плата робітників, зайнятих у виробництві продукції).
Вираз “економічно доцільним шляхом” означає, що для віднесення витрат на об’єкт обліку слід порівнювати час на здійснення розподілу, складність розрахунків з ефектом від точності одержаних результатів. Наприклад, при пошитті одягу нитки є прямими витратами, але вартість їх набагато менша, ніж витрати, які будуть здійснені для того, щоб визначити, скільки саме ниток було витрачено для пошиття одного виробу. Тому з такими витратами чинять так само, як і з непрямими: їх розподіляють між об’єктами пропорційно до обраної бази розподілу.
Непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта економічно доцільним шляхом (пов’язані із з організацією та обслуговуванням виробництва, вдосконаленням його технології тощо).
Одні і ті ж види витрат можуть бути і прямими, і непрямими. Наприклад, якщо робітник у звітному періоді займався виробництвом одного виду продукції, його заробітна плата є прямими витратами, в іншому разі її необхідно розподіляти між різними видами продукції.
За відношенням до обсягу виробництва витрати поділяються на постійні і змінні.
Змінні витрати змінюються залежно від обсягу виробництва. Наприклад, витрати сировини і матеріалів, на відміну від плати за оренду виробничого цеху, залежать від обсягу продукції, яка з них виготовляється.
Постійні витрати не залежать від обсягу виробництва (витрати на освітлення цеху, його амортизація тощо).
Для того, щоб оцінити незавершене виробництво на кінець звітного періоду та визначити собівартість реалізованої продукції відповідно до П(С)БО 16 “Витрати”, постійні витрати слід класифікувати на розподілені і нерозподілені.
Розподілені постійні виробничі витрати - це оцінені витрати, що базуються на нормальній потужності та відносяться на кожну одиницю виробництва.
Нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.
Наприклад, нормальна потужність для підприємства - виробництво 2000 одиниць продукції за місяць. При цьому обсяг постійних виробничих витрат становить 80000 грн. Розрахуємо обсяг розподілених постійних витрат, якщо у звітному періоді виготовлено 1900 одиниць продукції:
Решта суми - 4000 грн. є нерозподіленими постійними витратами.
До виробничої собівартості продукції включаються:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- загальновиробничі витрати.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, які утворюють основу продукції, що виробляється, а також купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
До інших прямих витрат включають всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема, відрахування на соціальні заходи, амортизація, втрати від браку, тощо.
До складу загальновиробничих витрат відносяться:
1) витрати на управління виробництвом (основна і додаткова оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи з цієї оплати праці; медичне
страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);
2) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
3) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
4) витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
5) витрати на вдосконалення технології і організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи з оплати праці працівників, зайнятих вдосконаленням технології і організації виробництва, покрашенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);
6) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;
7) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи; медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);
8) витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього середовища;
9) інші витрати (оплата простоїв тощо).
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.
До змінних загальноеиробничих еитрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, тощо), виходячи
з фактичної потужності звітного періоду.
До постійних загальноеиробничих еитрат відносяться витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінним) при зміні обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.
Перелік та склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством самостійно. Для розподілення постійних загальновиробничих витрат необхідно:
1. Враховуючи специфіку виробничого процесу конкретного підприємства і прийнятої на ньому облікової політики, розподілити загальновиробничі витрати на змінні і постійні. Наприклад, в залежності від обраного методу нарахування амортизації ці витрати можуть бути віднесені як до змінних (при використання виробничого методу), так і до постійних (при використання прямолінійного методу).
2. Обрати базу розподілу постійних загальновиробничих витрат. В залежності від виробництва такою базою розподілення можуть бути: години роботи, заробітна плата, обсяг виробництва, прямі витрати та інше. Зокрема, в додатку 1 до П(С)БО 16 “Витрати” базою розподілу обрано машино-годину.
3. Після вибору бази розподілу постійних загальновиробничих витрат визначається нормальна потужність підприємства. Це необхідно зробити за допомогою технологів і адміністраторів. При цьому необхідно врахувати технічний стан основних засобів, режим роботи підприємства (скільки змін за добу), попит на продукцію підприємства тощо.
На підставі обраної нормальної потужності підприємства визначаються змінні і постійні загальновиробничі витрати, які відповідають даній потужності.
2.Облік виробничих витрат
Облік прямих та загальновиробничих витрат. Складність процесу виробництва, його значимість у господарській діяльності підприємства, велика кількість різних витрат потребує використання в обліку багатьох рахунків.
Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції призначений рахунок 23 “Виробництво”.
На субрахунках рахунку 23 ведеться облік витрат основних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. Кількість субрахунків
рахунку 23 визначає підприємство самостійно, виходячи із умов кожного підприємства.
За дебетом рахунку 23 і його субрахунків відображаються прямі матеріальні, трудові та інші виробничі витрати:
- прямі матеріальні витрати Дт 23 “Виробництво”
Кт 20 “Запаси”
- прямі витрати на оплату праці Дт 23 “Виробництво”
Кт 661 “Розрахунки за заробітною платою”
- витрати на соціальне страхування Дт 23 “Виробництво”
Кт 65 “Розрахунки за страхуванням”
- витрати на тепло- і електроенергію, отримані від сторонньої організації
Дт 23 “Виробництво”
Кт 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
- загальновиробничі витрати (розподілені)
Дт 23 “Виробництво”
Кт 91 “Загальновиробничі витрати”
За кредитом рахунку 23 “Виробництво” списується вартість:
- готової продукції, яка призначена для реалізації Дт 26 “Готова продукція”
Кт 23 “Виробництво”
- напівфабрикатів, технологічно завершених продуктів, які не призначені для продажу Дт 25 “Напівфабрикати”
Кт 23 “Виробництво”
- виконаних робіт і послуг
Дт 903 “Собівартість реалізованих робіт і послуг”
Кт 23 “Виробництво”
- браку продукції, який за своєю якістю не відповідає встановленим стандартам і не може використовуватись за призначенням
Дт 24 “Брак у виробництві”
Кт 23 “Виробництво”
- інструменту
Дт 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”
Кт 23 “Виробництво”
- обладнання для власних виробничих потреб Дт 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів”
Кт 23 “Виробництво”
Витрати на незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів залишаються в дебеті рахунка 23 “Виробництво”. Іншими словами, дебетове сальдо за цим рахунком на кінець звітного періоду є величиною незавершеного виробництва.
Облік загальновиробничих витрат ведеться на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, за дебетом якого відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне списання за відповідним розподілом на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.
Приклад 11.1. Прямі матеріальні витрати за звітний період склали 10000 грн., прямі витрати на оплату праці 8000 грн., нарахування на зарплату (Єдиного соціального внеску) - 3000 грн., інші прямі витрати - 2000 грн. Загальновиробничі витрати за звітний період склали 20000 грн., з них 11000 грн. - змінні, 9000 грн. - постійні.
Нормальна потужність підприємства - 10000 одиниць продукції за звітний період. Цій потужності відповідає 8000 грн. постійних загальновиробничих витрат. У звітному періоді підприємство виготовило 9000 одиниць готової продукції.
Необхідно визначити виробничу собівартість виготовленої продукції у звітному періоді і зробити відповідні записи у бухгалтерському обліку.
Визначимо спочатку, скільки припадає постійних загальновиробничих витрат на одиницю виготовленої продукції, якщо обсяг випуску відповідає нормальній потужності:
8000: 10000 = 0, 8 (грн.)
Оскільки фактичний обсяг виробництва продукції у звітному періоді становить 9000 одиниць, то загальновиробничі витрати за нормативом (по відношенню до нормальної потужності) розраховуються: 0, 8 грн.х9000 = 7200 (грн.)
Ця сума постійних загальновиробничих витрат відноситься на виробничу собівартість і називається постійними розподіленими витратами.
Всього постійні загальновиробничі витрати звітного періоду - 9000 грн., розподілені загальновиробничі витрати за проведеними розрахунками - 7200 грн., тоді залишок постійних нерозподілених загальновиробничих витрат - 1800 грн.
Отже, виробнича собівартість виготовленої продукції включає:
1. Прямі матеріальні витрати - 10 000 грн.
2. Прямі витрати на оплату праці - 8 000 грн.
3. Нарахування на заробітну плату - 3 000 грн.
4. Інші прямі витрати - 2 000 грн.
5. Загальновиробничі витрати - 18 200 грн.
в т.ч.: змінні загальновиробничі витрати - 11 000 грн. постійні загальновиробничі витрати - 7 200 грн.
6. Всього виробнича собівартість - 41 200 грн.
Для визначення виробничої собівартості виготовленої продукції за звітний прикладі слід зробити наступні записи:
1. Списано матеріали у основне виробництво Дт 23 “Виробництво” - 10 000
Кт 20 “Виробничі запаси” - 10 000
2. Списано прямі витрати на оплату праці робітників основних цехів Дт 23 “Виробництво” - 8 000
Кт 661 “Розрахунки за заробітною платою” - 8 000
3. Відображено витрати з соціального страхування робітників основних цехів
Дт 23 “Виробництво” - 3 000
Кт 65 “Розрахунки за страхування” - 3 000
4. Віднесено на виробництво інші прямі витрати Дт 23 “Виробництво” - 2 000
Кт 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” - 2 000
5. Віднесено на виробничу собівартість розподілені загально- виробничі витрати
Дт 23 “Виробництво” - 18 200
Кт 91 “Загальновиробничі витрати” - 18 200 Після здійснення цих записів очевидно, що за дебетом рахунку
22 “Виробництво” зібрані всі витрати, які слід включити до складу виробничої собівартості.
Приклад 11.2 Використаємо дані попереднього прикладу за винятком показника обсягу випуск готової продукції, який у звітному періоді складе 12 000 одиниць.
Визначимо, скільки постійних загальновиробничих витрат у цьому випадку слід віднести на виготовлену продукцію. За нормативом, визначеним у першому прикладі, сума розподілених витрат визначається: 0, 8 грн. х 12 000 = 9 600 (грн.).
Згідно умови постійні загальновиробничі витрати складають 9 000 грн. Оскільки їх величина менша за суму постійних загальновиробничих витрат при нормальній потужності, то всю суму постійних загальновиробничих витрат звітного періоду слід віднести до виробничої собівартості.
Якщо фактична потужність бази розподілу постійних загальновиробничих витрат більша чи дорівнює нормальній потужності, то постійні загальноеиробничі еитрати поеністю розподілені.
Розподілені постійні загальновиробничі витрати в повному обсязі включаються до виробничої собівартості. В обліку така операція відображається записом:
Дт 23 “Виробництво”
Кт 91 “Загальновиробничі витрати”
Змінні загальновиробничі витрати відносяться до виробничої собівартості повністю.
Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати відносяться до витрат періоду, в якому вони були здійснені.
Дт 90 “Собівартість реалізації”
Кт 91 “Загальновиробничі витрати”
Облік втрат від браку. У процесі виробництва продукції може бути виявлений брак. Як правило, такий брак називають внутрішнім браком. Причини браку різні: використані невідповідна сировина і матеріали, робочі відхилились від заданого технологічного процесу, ін.
Бракована продукція може бути виявлена покупцем, такий брак вважається зовнішнім браком.
Залежно від характеру відхилень від встановлених нормативів брак може бути остаточним або виправним.
Для обліку втрат від браку у виробництві в бухгалтерському обліку застосовується рахунок 24 “Брак у виробництві”. За дебетом рахунку відображається вартість внутрішнього браку, що складається
з вартості остаточно забракованих матеріалів, деталей, вузлів, готової продукції, а також витрат на виправлення браку.
За кредитом рахунку - суми, що зменшують втрати від браку (вартість відходів з бракованої продукції, суми, що підлягають відшкодуванню за рахунок осіб, винних у виробництві бракованої продукції, тощо).
Невідшкодована вартість браку списується на витрати виробничої собівартості продукції.
Основні операції з обліку браку у виробництві відображаються такими бухгалтерськими записами:
1. Списано вартість матеріалів, запасних частин, витрачених на виправлення браку
Дт 24 “Брак у виробництві”
Кт 20 “Запаси”
2. Нарахована заробітна плата робітникам, зайнятим виправленням браку
Дт 24 “Брак у виробництві”
Кт 661 “Розрахунки за заробітною платою”
3. Проведено нарахування на заробітну плату Дт 24 “Брак у виробництві”
Кт 65 “Розрахунки за страхуванням”
4. Відображено вартість виконаних робіт з виправлення браку сторонніми організаціями
Дт 24 “Брак у виробництві”
Кт 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”
5. Оприбутковано матеріальні цінності, що залишилися після виправлення браку і списано остаточно забраковану продукцію
Дт 209 “Інші матеріали”
Кт 24 “Брак у виробництві”
6. Визначено суму втрат від браку, що підлягає відшкодуванню винною особою
Дт 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”
Кт 24 “Брак у виробництві”
7. Здійснено утримання суми матеріального збитку із заробітної плати працівника підприємства, який допустив брак
Дт 661 “Розрахунки за заробітною платою”
Кт 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”
8. Відображено у складі дебіторської заборгованості суму втрат від зовнішнього браку, що підлягає відшкодуванню постачальником за неякісну поставку
Дт 374 “Розрахунки за претензіями”
Кт 24 “Брак у виробництві”
9. Зменшений методом “сторно” податковий кредит з ПДВ на суму податку, нарахованого на суму матеріальних втрат, що підлягають відшкодуванню постачальником
Дт 641 “Розрахунки за податками”
Кт 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”
10. Втрати від браку включено до виробничої собівартості продукції
Дт 23 “Виробництво”
Кт 24 “Брак у виробництві”
3. Методи обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції.
Ефективність виробництва визначається шляхом калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).
Калькулювання - це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг).
Основні методи калькулювання прийнято класифікувати за трьома ознаками:
• за об’єктами калькулювання (позамовний та попроцесний);
• залежно від повноти включення витрат (калькулювання повних та змінних витрат - “директ-костинг”);
• залежно від оперативності одержання даних собівартості (калькулювання фактичних та нормативних витрат).
Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції використовується в індивідуальному та дрібносерійному виробництві, характерному для таких галузей, як суднобудування, авіабудування, машинобудування, металообробне та швейне виробництво, науково-дослідні, проектні та конструкторські роботи, аудиторські та консультаційні послуги, будівельна та видавнича діяльність.
Об’єктом калькулювання при позамовному методі є окреме замовлення, контракт (проект) або партія продукції.
Якщо підприємство виконує одночасно кілька замовлень, при калькулюванні їх собівартості необхідно:
1) обчислити прямі витрати на виконання кожного замовлення;
2) розподілити загальновиробничі витрати між замовленнями;
3) визначити собівартість кожного замовлення.
Для узагальнення витрат на окреме замовлення в бухгалтерії заводиться “Відомість обліку витрат на замовлення”, куди переносять всі фактичні витрати на виконання замовлення з первинних документів табл. 11.1.
Після виконання замовлення в калькуляційну картку вноситься сума прямих і загальновиробничих витрат.
Таблиця 11.1
Відомість обліку витрат на замовлення № 56 Замовник: ВАТ “Полімер”
Вид роботи: друк рекламних буклетів накладом 1000 шт.
|
Особливістю позамовного методу обліку є визначення витрат не за звітний період, а за окремими замовленнями. Фактична собівартість одиниці продукції (робіт) обчислюється після виконання замовлення як частка від ділення загальної суми витрат на кількість виготовленої за замовленням продукції (робіт). Якщо наприкінці звітного періоду замовлення повністю не було виконано, загальна сума витрат, відображена в калькуляційній картці, характеризує витрати незавершеного виробництва.
Фактична собівартість замовлення обчислюється шляхом підсумовування всіх прямих і розподілених непрямих витрат від початку до завершення виконання замовлення.
Суму незавершеного виробництва можна визначити, підсумувавши фактичні витрати за всіма незавершеними замовленнями.
Приклад 11.3. У грудні 2014 р. підприємство виконувало одночасно три замовлення на виготовлення меблів, витрати на виконання яких подано у табл. 11.2. Незавершеного виробництва станом на 01.12.2014 р. не було.
Необхідно оцінити незавершене виробництво станом на 31.12.2014р.
Таблиця 11.2
Витрати на виконання замовлень у грудні 2014р.
|
До 31.12.2014 р. замовлення 1 і 2 були завершені, а готові меблі відвантажені покупцю. На рахунках бухгалтерського обліку операції
з виконання замовлення і оприбуткування готової продукції на склад слід відобразити записами:
1. Списано матеріали на виконання замовлень Дт 23.1 “Виробництво замовлення 1” - 900 Дт 23.2 “Виробництво замовлення 2” - 1 200 Дт 23.3 “Виробництво замовлення 3” - 700
Кт 201 “Матеріали” - 2800
2. Нараховано заробітну плату робітникам Дт 23.1 “Виробництво замовлення 1” - 500 Дт 23.2 “Виробництво замовлення 2” - 600 Дт 23.3 “Виробництво замовлення 3” - 400
Кт 661 “Розрахунки за заробітною платою” - 1500
3. Списано розподілені загальновиробничі витрати Дт 23.1 “Виробництво замовлення 1” - 800
Дт 23.2 “Виробництво замовлення 2” - 1000 Дт 23.3 “Виробництво замовлення 3” - 300 Кт 91 “Загальновиробничі витрати” - 2100
4. Оприбуткувано готові меблі на склад За замовленням 1
Дт 26.1 “Готова продукція за замовленням 1” - 2200 Кт 23.1 “Виробництво замовлення 1” - 2200 За замовленням 2
Дт 26.2 “Готова продукція за замовленням 2”- 2800 Кт 23.2 “Виробництво замовлення 2”- 2800 Вартість незавершеного виробництва станом на 31.12.2014р. складатиме 1400 грн. (витрати на виконання замовлення 3).
При передачі частково виконаного замовлення споживачеві, оцінка здійснюється за нормативною (плановою) або фактичною собівартістю раніше виготовлених аналогічних виробів з урахуванням змін в їх конструкції, технології та умовах виробництва.
Інформація, сформована на основі обліку витрат за окремими замовленнями, використовується для таких цілей:
- виявлення найвигідніших (прибуткових) замовлень;
- ідентифікації робіт для визначення договірних цін.
Калькулювання за процесами ґрунтується на групуванні витрат
за окремими процесами або стадіями виробництва. Цей метод застосовується у масовому, серійному виробництві, наприклад у хімічній, нафтопереробній, металургійній, текстильній промисловості. Складність попроцесного калькулювання залежить від кількості процесів та складності технології обробки сировини, наявності і величини незавершеного виробництва.
Підвидом попроцесного методу калькулювання є простий метод. Він може застосовуватись для калькулювання собівартості однорідної продукції, виготовлення якої не поділяється на окремі процеси і де немає незавершеного виробництва (виробництво електроенергії, видобуток вугілля тощо). В такому випадку облік витрат ведеться по підприємству загалом, а фактичну собівартість можна визначити як суму всіх витрат за звітний період.
Якщо ж виробництво складне і поділяється на декілька процесів, виробляється декілька видів продукції, є незавершене виробництво, то облік слід організувати окремо за кожним видом продукції та процесом, а калькулювання собівартості необхідно здійснювати з урахуванням залишків незавершеного виробництва.
Залишок незавершеного виробництва визначається інвентаризацією або за даними обліку та оцінюється за нормативною собівартістю або за собівартістю еквівалентної одиниці готової продукції.
Еквівалентна одиниця готової продукції - вимір одиниці продукції з урахуванням її ступеня готовності.
Кількість еквівалентних одиниць готової продукції визначають шляхом множення кількості оброблених виробів на їх відсоток готовності.
Приклад 11.4. Підприємство за місяць виготовило 5000 одиниць продукції, крім цього ще 4000 одиниць оброблені на 10%.
Кількість еквівалентних одиниць готової продукції за місяць розраховується:
Таким чином, витрати підприємства за цей місяць слід вважати еквівалентними (відповідними) до виготовлення 5 400 одиниць продукції.
При такому підході калькулювання за процесами має 5 етапів:
1. Узагальнення даних про рух фізичних одиниць продукції;
2. Обчислення еквівалентних одиниць готової продукції для кожної статті витрат (матеріали, заробітна плата тощо);
3. Визначення загальної суми витрат на виробництво;
4. Розрахунок собівартості еквівалентної одиниці готової продукції;
5. Розподіл виробничих витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом.
Розрахунок кількості еквівалентних одиниць готової продукції та обчислення їх собівартості залежить від методу оцінки запасів, що використовується на підприємстві - ФІФО чи середньозваженої собівартості (табл. 11.3).
Таблиця 11.3
|
|