Поняття процесуальних строків

Вступ

Для виконання завдань цивільного судочинства важливим є не тільки встановлення порядку відправлення правосуддя у цивільних справах, але й темпоральні межі здійснення судочинства та його етапів (стадій), в тому числі щодо вчинення процесуальних дій учасниками цивільного процесу. Адже надзвичайно важливо, щоб цивільне судочинство здійснювалось не лише правильно, але й своєчасно. Саме задля досягнення цієї мети і спрямоване існування цивільних процесуальних строків. При цьому існування та чітке їх дотримання є не лише гарантією здійснення учасників процесу їх суб'єктивних процесуальних прав, але й запорукою ефективності здійснення цивільного судочинства.

Поняття та правове врегулювання строків в різних галузях судочинства дуже подібне, а загальні положення обчислення строків в юриспруденції взагалі однакові. Разом з тим, кожна із галузей судочинства безперечно, оперує досить об’ємною кількістю специфічних строків, які можуть бути застосовані лише при провадженні або цивільного, або кримінального, або адміністративного чи певного іншого процесу.

Всебічне вивчення поняття процесуальних строків в цивільному праві, а саме, їх значення, видів, порядку обчислення, зупинення, поновлення та продовження посідає важливе місце у юриспунденції.

Загалом, як визначено у ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Цивільні процесуальні строки — це встановлені Цивільним процесуальним кодексом України проміжки часу для вчинення процесуальних дій судом і учасниками процесу в цивільному судочинстві.

Поняття і значення строків.

поняття процесуальних строків

У сучасному цивільному процесуальному праві відсутні фундаментальні дослідження законодавчих основ інституту процесуальних строків. Найдетальніше інститут термінів розглянутий в науці цивільного права. Тому ряд висновків про значення і суть строків в цивільному праві ми можемо використовувати і для характеристики строків в цивільному процесуальному праві.

Здійснюючи свою діяльність, людина активно використовує час. Люди можуть пристосувати здійснення тієї чи іншої діяльності до визначеного моменту в часі або до визначеного відрізку часу, вони можуть установлювати визначені строки для здійснення тих або інших дій.

У зв'язку з цим необхідно розрізняти час і строк. Строк є лише момент у часі або визначений період часу. Співвідношення між часом та строком - є співвідношення загального та окремого. Разом з тим співвідношення часу та строку є також у звісній мірі співвідношення об'єктивного і суб'єктивного.

Строки, які пов'язані з здійсненням цивільних прав і обов'язків встановлюються людьми. Вони передбачені або безпосередньо нормами цивільного права, або самими учасниками цивільних правовідносин, або органами, які розглядають цивільно - правові спори. В законі, в договорі або в рішенні компетентного органу може бути точно встановлені початок і закінчення певного строку. Самі строки можуть бути більшими або меншими в залежності від різних обставин. А з цього випливає, що строк як юридичний факт у своєму виникненні носить вольовий характер.

За своєю правовою природою строки належать до юридичних фактів, а саме — до подій, оскільки перебіг чи настання строку має об'єктивний характер і не залежить від волі суб'єктів цивільних правовідносин. Цю думку поділяють більшість цивілістів. Але в юридичній літературі висловлювалися й інші точки зору. Наприклад, що в системі юридичних фактів строки займають особливе положення, вони не належать ні до категорії подій, ні до категорії дій.

Цю позицію поділяє і професор В.В. Луць, додаючи, що строки породжують юридичні наслідки лише у зв'язку з діями і подіями. Вони не належать ні до дій, ні до подій, не займають самостійного місця в загальній системі юридичних фактів, а є часовою формою протікання подій або здійснення дій, оскільки строки породжують юридичні наслідки лише у зв'язку з діями чи подіями.

Отже, процесуальні строки прирівнюються до „своєрідних юридичних фактів”, які визначають основні етапи виникнення, розвитку й припинення цивільних процесуальних правовідносин.

Загалом, як визначено у ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Цивільне процесуальне законодавство не містить офіційного поняття інституту процесуальних строків, тому у посібниках з цивільного права пропонують наступну дефініцію:

Процесуальні строки - це період часу, встановлений законом або судом, впродовж якого може або повинна бути здійснена певна процесуальна дія судом, сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З огляду на це визначення можна виділити такі ознаки цивільного процесуального строку:

· це певний темпоральний період у часі;

· це період, регламентований в законі або встановлений судом;

· впродовж цього періоду суб'єкти цивільного процесу мають право або зобов'язані здійснити певні процесуальні дії.

Відповідно до ст. 68 ЦПК цивільний процесуальний строк обчислюється роками, місяцями і днями, а також може визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Однак в окремих випадках такий строк вимірюється годинами.

.