Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






В) за призначенням






У літературі правовідносини прийнято поділяти на регулятивні та охоронювальні. У регулятивних правовідносинах встановлювані строки — це строки здійснення суб'єктивних, прав і виконання обов'язків, в охоронювальних — вони є строками захисту цивільних, пав. До них належать строки: а) гарантій­ні; б) оперативного захисту; в) претензійні; г) позовної давності; д) процесуальні.

В абсолютних цивільних правовідносинах діє принцип безстроковості суб'єк­тивних прав, що належать управомоченій особі. Наприклад, право власності не обмежено для власника будь-яким строком. Особисті немайнові права, не пов'я­зані з майновими (право на ім'я, таємницю особистого життя тощо), невіддільні від особи їх носія, безстрокові й довічні.

Більшість строків, що встановлюється у регулятивних цивільних правовідно­синах, дає можливість управомоченій особі здійснювати закладені у суб'єктивно­му праві можливості і задовольнити свої інтереси у межах відведеного на це часу. Закінчення строку, передбаченого для здійснення права та виконання обов'язку, за загальним правилом, не тягне за собою авто­матичного припинення цього права або обов'язку, оскільки зберігається можли­вість їхнього примусового здійснення і захисту протягом певних строків в опера­тивному, претензійному або позовному порядку.

Але для деяких правовідносин у законі передбачається, що нездійснення пра­ва або невиконання обов'язку у певний строк призводить до припинення цього права або обов'язку. Такі строки називаються присікальними (преклюзивними). Так, відповідно до п. 1 ст. 227 і п. 1 ст. 228 ЦК України строк дії довіреності визначається у самій довіреності. Якщо строк її дії не зазначений, довіреність зберігає чинність до її припинення. Представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності. Отже, строк дії довіреності є присікальним строком, бо по його закінченні припиняється право представника діяти від імені особи, яку він представляє.

Особливість присікальних строків полягає у тому, що вони, визначаючи рам­ки суб'єктивного права (обов'язку) у часі, входять до його змісту як внутрішньо властива межа існування. Закінчення присікального строку тягне за собою при­пинення суб'єктивного права або обов'язку, але це не можна визнати достроко­вим припиненням. Про дострокове припинення права або виконання обов'язку можна говорити лише тоді, коли воно настало до закінчення строку. Припинення ж права або обов'язку, обмежених присікальним строком, відбувається із зазна­ченням строку. Але присікальний характер того чи іншого строку має прямо вип­ливати зі змісту відповідної норми закону або умов укладеної угоди.

Суб'єктивне цивільне право підлягає захистові. Порушене право реалізується вже у рамках охоронювальних правовідносин. До них належать гарантійні зо­бов'язання якості продукції, робіт та послуг. Вони дійсні протягом певних стро­ків (гарантійні строки). Суть гарантійного строку полягає в тому, що при ви­явленні у товарах (роботах, послугах) відступів від умов договору про якість покупець (замовник) на свій вибір може вимагати від виготовлювача: а) заміни товару, б) відповідного зменшення винагороди: в) безоплатного усунення недо­ліків: г) розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків. Конкретні га­рантійні строки встановлюються у стандартах, технічних умовах, правилах про договори підряду на капітальне будівництво та інших підзаконних актах. Сторо­ни можуть встановити гарантійні строки у договорі, якщо вони не визначені в нормативному порядку, а також встановити триваліші гарантійні строки, ніж це передбачено нормативно-технічною документацією.

У ст. 6 ЦК УРСР, ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та органи, що здійснюють примусовий захист прав громадян та юридичних осіб. Цивільне законодавство передбачає випадки, коли порушене суб'єктивне право може захищатися особистими односторонніми діями управомоченої особи без звернення до компетентного юрисдикційного органу. Це має місце, зокрема, при застосуванні управомоченою особою до правопорушника заходів (санкцій) оперативного характеру. З терміном " оперативність" асоціюється швидке, негайне реагування особи на порушення її права. Але сам оперативний захист здійсню­ється у певному порядку і в строки, встановлені законом або договором. Так, за ст. 757 ЦК України допускається одностороння відмова від виконання договору поставки (повна або часткова) в разі істотного порушення договору однією із сторін.

Важливу роль у захисті прав та інтересів учасників цивільних правовідносин відіграють претензійні строки. Суть претензійного порядку вирішення цивіль­но-правового спору полягає у тому, що особа, право якої порушене, звертається з претензією до зобов'язаної особи про добровільне задоволення вимог управомоченого. Претензійне врегулювання спорів між учасниками цивільно-правових зв'язків, основане на добровільній і взаємній повазі інтересів сторін, — найдоцільніший спосіб усунення відхилень від нормального розвитку цивільного обороту. За загальним правилом, пред'явлення претензій не є обов'язковим за спора­ми, у яких обома учасниками (або хоч би одним з них) є громадянин (крім від­носин з перевезень і надання послуг зв'язку). У відносинах, де сторонами виступають господарюючі суб'єкти (юридичні та фізичні особи), останні застосовують у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом, або за домовленістю між собою заходи досудового (претензійного) врегулювання господарських спорів.

Якщо законодавством, яке регулює конкретний вид господарських правовід­носин, не встановлено окремого порядку і строків пред'явлення і розгляду пре­тензій, то застосовуються загальні положення про досудове врегулювання спо­рів, передбачені статтями 5—11 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим Господарський процесуальний кодекс не зазначає строку, протягом якого одна особа може пред'явити претензію до іншої. Очевидно, це можна зробити в межах, встановлених для певних вимог строків позовної дав­ності. Претензія підлягає розглядові в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання відповідачем. Обгрунтовані вимоги заявника мають бути задоволе­ні, а якщо претензію відхилено, у письмовій відповіді слід подати мотиви її від­хилення.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.