Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Для самостійної роботи студентів
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Національний медичний університет імені О.О.Богомольця
«Затверджено»
на методичній нараді кафедри
пропедевтики внутрішньої медицини № 1
Завідувач кафедри
Професор В.З.Нетяженко
________________________
(підпис)
Протокол № 7/15 від «20» жовтня 2015 р.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
| Навчальна дисципліна | Догляд за хворими (практика) |
| Модуль № 1 | Догляд за хворими, його роль у лікувальному процесі та організація в умовах профільного стаціонару |
| Змістовний модуль № 1 | Структура та основні завдання догляду за хворими в загальній системі лікування хворих терапевтичного профілю |
| Тема заняття | Основні принципи загального та спеціального догляду за хворими терапевтичного профілю. Організація роботи терапевтичних відділень стаціонару |
| Курс | ІІ |
| Факультети | Медичні №№ 2, 3, факультет підготовки лікарів для ЗСУ, медико-психологічний |
Київ – 2015
1. Актуальність теми:
Загальновідомо, що заходи догляду за хворими мають велике значення в успішному лікуванні хворих і, в усьому процесі їх одужання. Створення сприятливих умов перебування хворого в палаті, делікатне і тактовне ставлення до нього медперсоналу, своєчасне надання йому першої медичної допомоги — не лише обов'язкова умова успішного лікування, часто ці заходи відіграють не меншу роль, аніж будь-яка складна медична маніпуляція або процедура. Раціонально організований догляд, насамперед за тяжкохворими, найчастіше вирішує характер перебігу недуги. Так, наприклад, за допомогою різних реанімаційних заходів можна вивести хворого із стану клінічної смерті, провести технічно складну операцію, але внаслідок порушення елементарних вимог режиму і невиконання заходів догляду, при незадовільному гігієнічному утриманні, малорухливому стані у ліжку хворий може загинути у зв'язку з різноманітними ускладненнями (пролежні, запалення легень). Отже, догляд за хворим є складовою частиною лікувального процесу, від нього залежить ефективність терапевтичних заходів та одужання хворого. Взаємовідносини медичних працівників з хворим, з його родичами, між собою, з суспільством повинні базуватися на деонтологічних принципах, які формувались століттями попередніми поколіннями лікарів. Знання цих принципів – одна з необхідних умов успішного лікування.
2. Конкретні цілі:
– Демонструвати володіння основними принципами медичної деонтології
– Визначати зміст догляду за хворими та його роль в структурі загальнотерапевтичних заходів
– Демонструвати володіння навичками дотримання лікувально–охоронного режиму
– Демонструвати володіння навичками забезпечення санітарно–гігієнічного режиму основних підрозділів терапевтичного стаціонару
– Ознайомитися з нормами правової відповідальності молодого фахівця.
– Сформувати уявлення про основні психотерапевтичні підходи до хворих.
– Демонструвати володіння основними морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової
– З'ясувати функціональні обов'язки молодшого медичного персоналу у поліклініках та стаціонарах.
– Ознайомитись із структурою та функціонуванням терапевтичного стаціонару
– Набути навичок заповнення медичної документації приймального відділення
– Демонструвати володіння навичками проведення антропометричного дослідження хворого та розрахунку індексу маси тіла
– Ознайомитись з правилами транспортування хворого на ношах, кріслі–каталці.
– Ознайомитись із сучасними засобами для проведення санітарно-гігієнічного прибирання приміщень терапевтичного відділення
3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
| Назви попередніх дисциплін | Отримані навики |
| 1. Деонтологія в медицині | Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та вміння застосовувати їх при спілкуванні із хворим |
| 2. Основи психології | Аналізувати міжособистісні стосунки медичного персоналу при виконанні своїх обов’язків |
| 3. Анатомія людини | Володіти знаннями будови серцево-судинної, травної, бронхо-легеневої, сечо-видільної та нервової систем |
| 4. Фізіологія | – Демонструвати знання про функцію органів та систем організму людини – Трактувати основні механізми розвитку болю, задишки, серцебиття, кашлю. |
Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
| Термін | Визначення |
| 1. Догляд за хворими | – комплекс заходів, спрямованих на створення сприятливих умов успішного лікування хворих, а також полегшення їх стану і задоволення основних фізіологічних потреб організму |
| 2.Медична етика | – сукупність моральних критеріїв, якими керується медичний працівник у своїй роботі по забезпеченню збереження та зміцненню здоров’я. |
| 3. Медична деонтологія | – сукупність етичних норм та принципів поведінки при виконанні медичним працівником своїх професійних обов’язків |
| 4. Лікарська таємниця | – це задокументована або усна інформація про хворобу, медичне обстеження, сімейне, в т.ч. інтимне життя громадян, та інші дані, які конфіденційно довіряє пацієнт лікарю, за умови відсутності кримінального змісту таких даних, або які потенційно шкодять власному здоров`ю та здоров`ю оточуючих людей, або є небезпечними для довкілля. |
| 5. Медична таємниця | – це заборонена законодавством інформація про стан здоров`я пацієнта, матеріали історії його хвороби, амбулаторної карти, мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, оперативних втручань, прогноз захворювання |
| 6. Лікарська помилка | – недотримання або неповне дотримання встановлених вимог до проведення медичних процедур внаслідок об‘єктивних або суб‘єктивних причин, що виявляються в дії або бездіяльності медичного персоналу, які є протиправними або такими, що не відповідають нормам професійної етики |
| 7. Нещасний випадок | – це несприятливий вихід лікування хворого внаслідок випадкового збігу обставин |
| 8. Ятрогенія (від грец. jatros – лікар та лат.genes- походження) | – психогенний розлад, захворювання або будь-який патологічний процес, що розвинувся під впливом медичних втручань, проведених з діагностичною, лікувальною або профілактичною метою |
| 9. «Мовна асептика» | – необхідність постійного контролю своєї поведінки з боку медичного персоналу – інтонацій, поглядів, жестів, які можуть бути невірно зрозумілі хворими |
| 10. Санітарно-гігієнічний та протиепідемічний режим | – комплекс організаційних, санітарно-профілактичних і протиепідемічних заходів, які запобігають виникненню та розповсюдженню внутрішньо-лікарняної інфекції. |
| 11. Лікувально-охоронний режим | – організація комплексного медикаментозного лікування основного захворювання, а також організація оптимального режиму, тобто психічного спокою для відновлення фізіологічних функцій центральної нервової системи та її вегетативного відділу. |
| 12. Дезінфекція | – це система заходів, які спрямовані на знищення збудників хвороб і створення умов, перешкоджаючих їх розповсюдженню в навколишньому середовищі. |
| 13. Дезінсекція | – метод, що забезпечує знищення комах, які є переносниками інфекційних хвороб. |
| 14. Стерилізація | – метод, що забезпечує загибель в матеріалі, який стерилізують, вегетативних та спорових патогенних і непатогенних мікроорганізмів. |
4.2. Теоретичні питання до заняття:
1. Історичні віхи становлення медичної допомоги хворій людині.
2. Поняття про структуру догляду за хворими та умови проведення.
3. Морально-етичні та деонтологічні засади формування медичного фахівця.
4. Основні професійні обов’язки молодшого медичного персоналу в поліклінічних та стаціонарних відділеннях лікарні.
5. Поняття про лікувально-охоронний, санітарний та лікарняний режими терапевтичного стаціонару.
6. Роль молодшого медичного персоналу у забезпеченні лікувально-охоронного та санітарного режимів терапевтичного стаціонару.
7. Основні відділення та допоміжні підрозділи терапевтичного стаціонару.
8. Функції приймального відділення лікарні у прийомі і направленні хворих до профільних відділень.
9. Прийом та реєстрація хворих у приймальному відділенні, заповнення медичної документації (журналу прийому хворих, історії хвороби, статистичної карти).
10. Санітарно-гігієнічний режим приймального відділення, санітарно-гігієнічна обробка хворого.
11. Транспортування хворих у профільні відділення лікарні.
12. Загальна характеристика терапевтичного відділення, структура і функціональне призначення.
13. Основні обов’язки молодшої медичної сестри терапевтичного відділення.
14. Забезпечення санітарно-гігієнічного режиму відділення.
15. Приготування та застосування дезінфікуючих розчинів.
16. Особливості прибирання приміщень терапевтичного відділення.
4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
1. Ознайомлення з основними морально - етичними та деонтологічними засадами проведення догляду за хворими, принципами фахової субординації.
2. Засвоєння понять лікувально - охоронний, санітарний та лікарняний режими терапевтичного стаціонару.
3. Робота у приймальному відділенні:
– реєстрація хворих, що поступають до стаціонару
– заповнення титульної сторінки історії хвороби та статистичної карти
– транспортування хворих до відділень стаціонару
4. Проведення антропометричних вимірів хворого:
– визначення зросту хворого стоячи та сидячи за допомогою ростоміру
– зважування хворих
– визначення індексу маси тіла хворих та його оцінка
5. Проведення комплексу заходів по підтримці санітарно-гігієнічного режиму терапевтичного відділення:
– приготування матричного розчину хлорного вапна
– приготування робочих розчинів хлорного вапна та хлораміну
– проведення вологого прибирання приміщень терапевтичного відділення із дотриманням інструкцій санітарно-гігієнічного режима
5. Зміст теми:
Догляд за хворими, гіпургія (hipurgia) - це комплекс заходів, спрямованих на створення сприятливих умов успішного лікування хворих, а також полегшення їх стану і задоволення основних фізіологічних потреб організму. Догляд включає надання допомоги хворому в забезпеченні фізіологічних потреб його організму в їжі, воді, фізичній активності, фізіологічних відправленнях, у поліпшенні самопочуття при патологічних станах, зокрема, при нудоті, блюванні, задусі, кашлі, різноманітних больових відчуттях тощо. Догляд передбачає створення для хворого спокійної моральної атмосфери, сприятливих побутових і гігієнічних умов (оптимальна температура, достатні освітлення і провітрювання палат, зручна чиста постіль, необхідний мінімум предметів особистої гігієни, сигналізація). Особливості і об'єм заходів догляду залежать від загального стану хворого, характеру і ступеню важкості його захворювання, від визначеного лікарем режиму. Найважливіші завдання догляду мають бути спрямовані на активацію і підтримку резервних можливостей його організму в боротьбі з недугою.
Догляд за хворими відіграє важливу профілактичну роль у розвиткові деяких захворювань та їх ускладнень. Так, своєчасно і правильно проведені заходи по догляду за шкірою або, наприклад, за слизовою оболонкою порожнини рота здатні попередити розвиток трофічних або інфекційних уражень тканин, запальних захворювань ротової порожнини і шлунково-кишкового тракту. Тому в семантологічному відношенні поняття «догляд» і «лікуванням» спільного походження та означають одночасно і догляд і лікування.
Маючи єдину мету - оздоровлення хворого, збереження і зміцнення його здоров'я, догляд і лікування нерозривні між собою. Вони є невід'ємною суттю загального лікувального процесу, взаємно пов'язаними і взаємодоповнюючими його ланками.
Виконання заходів догляду вимагає не лише професійних умінь і навичок якісного в технічному відношенні проведення тієї чи іншої маніпуляції або процедури. Не менш важливе значення відіграє дотримання морально-етичних і естетичних норм відносин з хворою людиною.
Перші кроки студента і ліцеїста в клініці, перше їх знайомство з хворим повинні бути поєднані із засвоєнням ними основних правил і вимог медичної етики і деонтології.
Медична етика — відображення принципів моралі, гуманізму в діяльності медичних працівників. Вона встановлює і регулює норми моральної поведінки лікаря, медичної сестри, молодшого медперсоналу, їх стосунки не лише з пацієнтом, алей з його родичами, із співпрацівниками.
Особливості медичної етики, які відрізняють її від загальної, визначаються специфікою професійної діяльності медичних працівників і пов'язаним у зв'язку з цією обставиною їх особливим становищем у суспільстві.
Деонтологія (від грец. dеоn – належне, logos – вчення) — наука про моральні обов'язки медика в процесі своєї професійної діяльності. Деонтологія – частина медичної етики. Вона відображує моральні вимоги і визначає духовний кодекс поведінки медичного працівника у взаєминах з пацієнтами і своїми колегами по роботі. Засвоєння медичної етики і деонтології — обов'язкова умова професійної підготовки медика.
Хворий чекає від лікаря, медичної сестри, санітарки теплого, ласкавого, підбадьорюючого слова. Воно може стати справжніми ліками, здатними сприятливо впливати на захисні сили людського організму. Тому і для сьогоденного медика актуально звучать прекрасні слова основоположника сучасної вітчизняної медицини М.Я.Мудрова: «...Є душевні ліки, які лікують тіло. Вони черпаються із науки мудрості, частіше із психології. Цим мистецтвом сумного розрадиш, сердитого зробиш лагідним, нетерпеливого заспокоїш, боязкого зробиш сміливим, потайного відвертим, розпачливого благонадійним. Цим мистецтвом надихається та твердість духу, яка перемагає тілесні болі, смуток, тривогу».
Необхідно пам'ятати, що лагідне слово лікує, грубе — калічить. Медичний працівник повинен завжди уміти використовувати слово, як свого надійного спільника у боротьбі з хворобою. Варто знати: важливе не лише те, про що, але і як сказано. Важлива не лише форма, але й інтонація. Привітний, спокійний, доброзичливий тон діє заспокійливо на психіку хворого, стримує його переживання, зменшує відчуття тривоги і розпачу. Необхідно навчитись берегти словом нервову систему хворого. Слід завжди пам'ятати, що з хворим не потрібно вступати у суперечки, підвищувати голос. З ним слід намагатися говорити врівноважено і спокійно, навіть якщо він нервово збуджений і не стриманий у своїх висловах. Необережне слово може не тільки образити хворого, але й серйозно ускладнити перебіг хворобливого процесу. В деяких випадках це може призвести до розвитку «ятрогенних» хвороб, тобто захворювань, зумовлених патологічною психічною реакцією пацієнта на слова медичного персоналу.
Ятрогенія (від грец. iatros — лікар, і латинського genes— походження) — непоодиноке явище у лікувально-профілактичних установах з низькою культурою і організацією лікувального процесу. Особливо вимогливим повинне бути ставлення до слова при спілкуванні з хворими, які страждають на хронічні захворювання. У таких осіб часто пригнічена психіка, гнітючий настрій, відсутня віра в одужання.
Основні вимоги медичної естетики:
– Необхідно дотримуватися охайності в одязі.
– Професійний одяг повинен бути зручним і простим у покрої, не стримувати рухи.
– Неодмінна умова медичної естетики — виконання вимог щодо форми одягу: чистий білий випрасуваний халат, який прикриває коліна, біла хустинка або шапочка, яка покриває волосся, легке і зручне взуття, наприклад, тапочки.
– Важливе значення має дотримання особистої гігієни: що надмірне застосування косметичних засобів здатне негативно відобразитися на етичній атмосфері спілкування з хворими.
– У медичного працівника нігті на руках повинні бути коротко підрізані, руки — чистими, теплими і м'якими, що вимагає спеціального догляду за ними.
Найчастіше догляд за хворими виконується середнім і молодшим медичним персоналом (медичними сестрами і санітарками). Останні залучаються до виконання деяких найпростіших маніпуляцій з догляду, а також для допомоги середньому медичному пресоналу. Однак, не дивлячись на те, що заходи догляду за хворими не входять до функціональних лікарських обов'язків, кожний лікар зобов'язаний не тільки бути знайомим з усіма особливостями догляду, але й уміти самостійно виконати ту чи іншу маніпуляцію або процедуру, проконтролювати якість роботи середнього і молодшого медичного персоналу, забезпечити виконання всіх необхідних прийомів догляду і за відсутності медичної сестри, або в умовах позалікарняної обстановки. Тому оволодіння методикою і технікою проведення маніпуляцій з догляду за хворими є однією із найважливіших ланок у загально-клінічній підготовці майбутнього лікаря.
|
|