Структура кошторисної вартості та види кошторисної документації.

Кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт складається з прямих витрат, накладних розходів та планових накопичень.

Прямі витрати визначаються на основі креслень проекту та діючих в даний час кошторисних норм та цін. До прямих витрат відносяться витрати на придбання та доставку матеріалів, виробів напівфабрикатів та конструкцій; основна заробіна плата робітників; витрати на експлуатацію машин та механізмів; та інші прямі витрати, наприклад витрати на вивіз або завіз грунту.

Накладні витрати складаються з витрат на керування та обслуговування виробництва, основна та додаткова зарплата роботи управління

Накладні витрати визначаються по встановленій нормі у відсотках до кошторисної вартості прямих витрат, або до основної заробітної плати. Вони витрачаються на утримання робочої сфери. Прийнято, що накладні розходи складають, при підрядному способі ведення робіт 16, 3% до кошторисних витрат. Накладні витрати поділяються на чотирі групи: адміністративно-господарчі витрати; витрати на обслуговування робітників: витрати на організацію та виконання робіт; інші накладні витрати.

Планові накопичення визначають норму рентабельності будівництва. Вони встановлені – 8% від загальної суми прямих витрат та накладних розходів.

До кошторисної документації входять:

збірка витрат – складається у випадку коли необхідно будівництво декількох різних об’єкті, що складається на осові збірних кошторисів на різні об’єкти.

· Збірний кошторис розробляється по матеріалу техно-робочого проекта. Об’єктовий кошторис – кошторис на окремий об’єкт.

· Локальний кошторис розробляється на окремі види робіт по будівлі або споруді.

· Кошторисні розрахунки на окремі види витрат (компенсація на витрати за землю, або на набір робітників).

· До зведеного кошторису слід занести непередбачені витрати в технічному проекті -–5% та в технорабочому проекті – 3%.

Календарний план виробництва робіт по об’єкту є складовою частиною ПВР(проект виконання робіт) або ППР (проект проведення робіт). По ньому розраховують у часі необхідність в трудових та матеріально-технічних ресурсах, строки постачання обладнання, виконується контроль за ходом робіт та координується робота виконавців.

Вихідними планами для складання календарних планів виконання робіт є робочі креслення та кошторис, календарні плани у складі ПОБ; нормативи тривалості або директивні строки будівництва та технологічні карти на окремі види робіт.

Календарний план (КП) виробництва робіт на об’єкт складається з розрахункової та графічної частини.

Послідовність та порядок розроблення КП:

- складання переліку робіт з вказівкою виду робіт, обсягу, методу їх виконання та необхідні будівельні машини;

- розрахунок нормативу використовування машин в машино-змінах та трудомісткість робіт в чол.годинах з визначенням складу бригад та ланок, змінності їх роботи;

- виявлення технологічної послідовності виконання робіт та визначення їх тривалості та можливості одночасного їх виконання;

- порівняння розрахункової тривалості з нормативною та зведення під час необхідності корегувань КП.

КП виконання робіт рекомендується складати по формі таблиці 2.

Таблиця 2.

· Перелік робіт (1) вказує на послідовність виконання робіт. Для цього розбивають обсяги робіт по видам та періодам робіт, групуючи максимально однорідні, які виконуються одним виконавцем, та виділивши ту частину робіт, яка відкриває простір для роботи наступної бригади.

· Обсяг робіт (2, 3) визначається по робочим кресленням та кошторисам в одиницях вимірів.

· Працемісткість (4) та затрати машинного часу визначаються також по діючим нормам з врахуванням плануючого росту продуктивності праці.

· Тривалість робіт (5) розраховується виходячі з проектуємих методів виконання робіт. В ручну або механізовано. Тривалість робіт, які виконуються в ручну (Т_р) визначається шляхом ділення працемісткості робіт (в чол. дн.) на кількість робітників.

Т_р=Q/П_р

Q – працемісткість

П_р – кількість робітників.

А механізованим методом (Т_м) розруховуються по формулі:

Тм= N/ Л*М

N – кількість машинозмін,

Л – кількість машин,

М – кількість змін.

Змінність робіт залежить від надання простору робіт та наявності робітників. Роботи, які виконуються вручну або з застосуванням засобів малої механізації, повинні бути організовані в одну зміну. Виконання робіт на яких використовуються основні машини та механізми (монтажні крани, екскаватори тощо), повинні бути по можливості максимально передбачені в дві зміни. Організація другої зміни, особливо в осінньо-зимовий період потребують проведення додаткових заходів по освітленню робочих місць, організацію проходів на площадці тощо.

Кількість робітників в змінах та склад бригад (7, 8) розраховуються по працемісткості та тривалості робіт. При цьому до КП об’єкту включаються бригади, враховуючи кваліфікацію та кількість працюючих.

Права частина КП (9) може бути показана графічно окремо, поза таблицею.