Вказівки до виконання. На першому етапі складається схема дислокації складів шляхом розстановки складів на заданій схемі району перевезень

На першому етапі складається схема дислокації складів шляхом розстановки складів на заданій схемі району перевезень, яка представлена на рисунку 8.1.

Рисунок 1 - Схема району перевезень

Регіональні склади розташовуються в центрі заданих квадратів. Якщо через цей квадрат проходять дороги, то склад встановлюється на одній з доріг так, щоб його відхилення від центру квадрата було мінімальним. Інакше склад залишається в центрі квадрата і від нього прокладається під'їзний шлях до найближчої дороги так, щоб довжина цього під'їзного шляху була мінімальною. Додані в процесі розстановки складів під'їзні шляхи вважаються заданими і є частиною дорожньої мережі району.

Для розрахунку коефіцієнта непрямолінійності дорожньої мережі позначаються 10 ділянок заміру шляхом визначення точок початку і закінчення ділянки. Ці точки повинні знаходиться безпосередньо на дорогах. При цьому половина ділянок мають бути “короткими” і не перевищувати по довжині 0, 25 ширини карти району перевезень, а друга половина - “довгими”, які проходять не менше, чим через 0, 5 ширини карти району перевезень.

Чисельне значення коефіцієнта непрямолінійності дорожньої мережі розраховується по формулі:

, (8.1)

де – фактична довжина шляху i -ї ділянки заміру, км;

– довжина тієї ж ділянки заміру, визначена по «повітряній лінії», км.

Координати центрального складу (x _ц; y _ц) визначаються по наступним формулам:

· при перевезенні вантажів по маятниковим маршрутам:

, (8.2)

де n – кількість регіональних складів, од.;

x_i та y_i – координати регіонального складу, км;

· при перевезенні вантажів по розвізним маршрутам:

. (8.3)

По формулам (8.2) - (8.3) визначаються координати попереднього місця розташування центрального складу. У тому випадку, коли ці координати не потрапляють безпосередньо на дорогу, розрахункова точка переміщується на найближчу дорогу по найкоротшому шляху.

Загальна транспортна робота по доставці вантажів (P _заг, ткм) розраховується через відстані між регіональними складами і центральним складом, виміряними по “повітряній лінії” і скорегованими за допомогою коефіцієнта непрямолінійності дорожньої мережі.

Для перевірки точності попереднього визначення пункту дислокації центрального складу проводиться пробне “переміщення” центрального складу в точки, розташовані в найближчих околицях заздалегідь визначеного пункту і віддалені від нього на відстань до 1 км у різних напрямах дороги, на якій він розташований.

Для всіх визначених пунктів дислокації центрального складу необхідно визначити обсяги транспортної роботи по доставці вантажів і суму відстаней доставки до всіх регіональних складів. При проведенні цих розрахунків відстані заміряються безпосередньо за схемою регіону з урахуванням масштабу. Потім на підставі вимірів зробити висновок про остаточний вибір пункту дислокації центрального складу.

Точність визначення коефіцієнта непрямолінійності дорожньої мережі розраховується як відносна різниця між обсягами транспортної роботи, розрахованими за допомогою коефіцієнта непрямолінійності дорожньої мережі і виміряними за схемою регіону. За базу порівняння береться остання величина.

Контрольні питання

1. Які критерії використовуються при визначенні пункту дислокації центрального складу?

2. Які функції виконує центральний склад і яким чином він впливає на перерозподіл функцій учасників каналу розподілу?

3. Які переваги і які недоліки має система матеріально-технічного постачання підприємств через центральний склад?

4. У чому переваги і недоліки концентрації страхових запасів на центральному складі?

5. Яким чином змінюються загальні запаси логістичної системи при організації центрального складу?

6. Дайте визначення концентрації вантажопотоків і перелік необхідних умов для її здійснення.

7. Перелічіть ознаки класифікації складів.

Рекомендована література: [3].