Використання волейболу в системі оздоровчої рекреації

Волейбол, на відміну від баскетболу, характеризується відносно нескладними технічними прийомами і тактичними діями. Його найважливішою рисою є відсутність безпосередньої контактної боротьби за м'яч. Інтенсивність рухів залежить від темпу гри, який може змінюватися відповідно до завдань, що вирішуються.

Оздоровчо-рекреаційні можливості волейболу визнаються як значні. Заняття волейболом завдяки своїй динаміці підвищують рівень фізичного стану, функціональні можливості організму. Вони навіть пропонуються хворим на атеросклероз та гіпертонію І ступеня. Доведено, що гра у волейбол сприяє нормалізації артеріального тиску при гіпертонії та гіпотонії.

В ході гри, як і в баскетболі, аматори оволодівають технікою, а також частково і тактикою сучасного волейболу. Технічні прийоми включають стійки та пересування, передачі і прийоми м'яча, подачі, нападаючі удари, блокування. Передачі м'яча здійснюються двома чи однією рукою, вони поділяються на верхні та нижні. Їх розрізняють також за висотою – низькі, середні, високі, та за відстанню – короткі й довгі. Довгі високі передачі виконуються за активної роботи ніг.

Аматори грають у волейбол за спрощеними правилами. Важливо розуміти, що спрощені правила ґрунтуються на правилах спортивної гри; вони покликані, зберігаючи основу і принципи певної спортивної гри, лише певною мірою спростити її, щоб вона стала доступною для аматорів. Гра проводиться на майданчику розмірами 18 × 9 м або трохи менше, висота верхнього краю сітки над поверхнею майданчика – до 2, 4 м, ширина – 1 м. В аматорському волейболі не обов'язково використовуються стандартні волейбольні м'ячі; можуть використовуватися інші м'ячі, подібні за масою. Оптимальна кількість гравців однієї команди на майданчику – 6. Кількість замін не обмежується. Роль судді в аматорському волейболі значно більша, ніж у баскетболі, тому бажано, щоб на кожну гру команди домовлялися про призначення судді. Як популярний і масовий вид активного відпочинку зарекомендував себе пляжний волейбол. Крім традиційних для волейболу стрибучості, гарної реакції, відчуття м'яча пляжний волейбол вимагає значної витривалості, оскільки на піску складніше виконувати стрибки і ривки, а ігри часто проводяться на сонці за високої температури. В команді можуть грати від 2 до 6 і більше гравців, причому більша кількість гравців краще підходить для аматорського оздоровчого пляжного волейболу. Для цього варіанту волейболу важливим є універсалізм, оскільки гравці розміщуються на майданчику вільно, хоча у професійному пляжному волейболі у відношенні блокування і захисту застосовується спеціалізація.

Пляжний волейбол у порівнянні зі звичайним ще більшою мірою піддається будь-якій імпровізації, і в цьому його значна перевага. Гравці здебільшого керуються правилами, встановленими ними перед самою грою. Замість сітки нерідко використовують яскраві стрічки або декілька парасольок від сонця, з'єднаних між собою мотузкою. Межі майданчику в піску можна окреслити ногами. Чоловіки грають разом із жінками, іноді допускають навіть різну кількість гравців у командах. Такі " вільності" роблять пляжний волейбол справді масовим видом оздоровчо-рекреаційної рухової активності.