Види туризму. Поняття рекреаційного туризму як виду оздоровчо-рекреаційної рухової активності

ЛЕКЦІЯ 11

ТЕМА: РЕКРЕАЦІЙНИЙ ТУРИЗМ ЯК ВИД ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ

Види туризму. Поняття рекреаційного туризму як виду оздоровчо-рекреаційної рухової активності

Туризм – це сукупність організованих та спланованих заходів, прогулянок, екскурсій, походів, подорожей, що здійснюються з метою отримання географічних знань, активного і пізнавального відпочинку, підвищення рівня фізичного стану. Загалом туризм слід розглядати як багатобічне явище, в якому об'єднані валеологічні, економічні, екологічні, соціокультурні аспекти життєдіяльності людини.

Загальна структура сучасного туризму включає багато видів, серед яких рекреаційний туризм посідає певне місце. Традиційно основним критерієм класифікації туризму на види виступає мотиваційний чинник, який враховує домінуючі мотиви туристів відправлятися в мандрівки. Виділяються такі види туризму: 1) рекреаційний (мандрівки організуються насамперед для відпочинку з метою відновлення нормального самопочуття і працездатності); 2) пізнавальний (для ознайомлення з природними, культурно-історичними, господарськими об'єктами і пам'ятками певної місцевості), в рамках якого виділяють етнічний і культурно-розважальний; 3) спортивний (для активної участі у спортивних заходах і змаганнях); 4) оздоровчий (для збереження і відновлення здоров'я), в т. ч. лікувально-оздоровчий (зокрема санаторний, реабілітаційний) та спортивно-оздоровчий; лікувально-оздоровчий туризм передбачає проходження лікувальних і відновлювальних процедур у спеціалізованих санаторно-курортних закладах;
5) екологічний – розвивається здебільшого на природоохоронних територіях (для ознайомлення з природними пам'ятками, природними та природно-антропогенними ландшафтами, де традиційна культура становить гармонічне ціле з навколишнім середовищем); 6) громадський (для здійснення візитів рідним, знайомим, друзям); на Заході значною популярністю користується громадський клубний туризм, при якому туристи інтегруються в групи за спільними інтересами; 7) сільський (зелений, агротуризм) (для прилучення до сільського способу життя, місцевої агрокультури); передбачає тимчасове життя мешканців великих міст на хуторах, фермах, у сільських приватних будинках); 8) економічний (діловий) (для здійснення професійної діяльності чи задоволення комерційного інтересу). Останнім часом виникли також поняття наукового і спеціалізованого туризму. Науковий туризм передбачає відвідування наукових форумів; на Заході розвивається тенденція поєднання його з іншими видами, оскільки наукові форуми усе частіше організуються не в наукових закладах і центрах, а " ближче до природи" (наприклад, на річкових суднах, базах відпочинку).

Рекреаційний туризм включає заходи, спрямовані на розширене відновлення фізичних, інтелектуальних та емоційних сил людини. Він передбачає переміщення людей у вільний час з метою відпочинку та відновлення душевних сил. Це вид оздоровчо-рекреаційної діяльності, який поєднує в собі заходи лікувального і спортивного характеру, що додає йому популярності завдяки змозі одночасно відновлювати своє здоров'я та отримувати значну кількість нових вражень через зміну обстановки. Останнє важливе, зокрема, з огляду на те, що сучасне життя для багатьох людей пов'язане зі стресами. Відправляючись на відпочинок, туристи проводять певний період часу в нових місцях, беруть участь в екскурсіях, походах, розважальних заходах тощо. Рекреаційний туризм загалом посідає середнє положення між оздоровчим і спортивним туризмом. Він виконує такі основні функції: 1) рекреаційну; 2) оздоровчу; 3) культурно-масову; 4) пізнавальну; 5) розважальну;
6) виховну.

У рекреаційному туризмі діють такі фактори відпочинку та оздоровлення:
1) м'язова активність (фізичне тренування); 2) незвичний режим навантажень, харчування, сну; 3) зміна обстановки; 4) природні рекреаційні ресурси.

Розвиток рекреаційного туризму потребує наявності рекреаційних ресурсів, які належать до природного або культурного потенціалу того чи іншого регіону. Рекреаційні ресурси – це складна керована й частково самокерована система, що складається із взаємопов'язаних підсистем, а саме: 1) туристів, які відпочивають;
2) природних і культурних територіальних комплексів; 3) інфраструктури і відповідних технічних систем; 4) керуючих органів та обслуговуючого персоналу. До складу природних характеристик належать: площа і характер рекреаційної території, комфортність клімату, наявність водних (насамперед бальнеологічних) об'єктів, естетичні особливості ландшафтів і т. п. Оптимальне поєднання цих характеристик забезпечує необхідну основу для розвитку рекреаційного туризму.

Можна виділити такі основні ознаки сучасного рекреаційного туризму (в його активних формах): 1) використовуються активні засоби (походи, розважальні заходи, екскурсії, прогулянки, змагання тощо); 2) використовуються технології видів спорту (гірськолижного, водного слалому, підводного плавання, кінного спорту, ігрових видів спорту тощо); 3) основну роль відіграє оздоровчо-рекреаційна рухова активність; 4) більшість заходів включають культурно-пізнавальні, інтелектуальні та емоційні компоненти; 5) окремі заходи носять розважальний (гедоністичний) характер; 6) вони здійснюються переважно в природних умовах.

Рекреаційний туризм є одним із найпоширеніших видів оздоровчо-рекреаційної рухової активності. Значною мірою це пов'язано з тим, що він не потребує значних витрат і використання спортивних споруд: " стадіоном" у ньому виступає сама природа з її цілющими факторами. Відіграє свою роль і необхідність відновлення сил, які людина втрачає у процесі трудової діяльності і повсякденного спілкування.