Фразеологізми та морфологія

Можливості використання фразеологізмів у морфології досить широкі:

· фра­зеологізм виявляє свою природу в реальному мовному вживан­ні;

· до складу зворотів уходять слова різних частин мови, які так чи інакше виявляють свою граматичну природу і у фразеологізмі;

· усталені словосполуки групуються в певні лексико-граматичні розряди;

· в одного розряду фразеологіз­мів буде один набір словозмінних форм, в іншого — другий, тобто деякі фразеологізми змінюють свої словоформи, а деякі — не змінюють;

· окремі лексико-граматичні розряди фразеоло­гізмів виділяються не так чітко, як розряди слів.

Лексико-граматичні розряди фразеологіз­мів:

o іменні: стріляний горобець, вільний козак; « Поети єсть сіль землі». (І. Карпенко-Карий.);

o прикметникові: одного поля ягода, хоч з лиця воду ний; « Кирило бригадир і на всі руки майстер». (О. Копиленко.);

o дієслівні: очі відводити, тягу дати; «Ураз він [Василько] подумав, що може видати військову таємницю, і прикусив язика». (П. Панч.);

o прислів­никові: з діда-прадіда, через пень колоду; «Вона [трясогуз­ка]... збудувала таке дрібне гніздечко, що мусила і вдень і вночі тримати хвіст на повітрі». (М. Стельмах.);

o дієслівно-пропо­зиційні фразеологізми, які не «вписуються» в традиційні лексичні розряди: кров грає в кого, камінь з душі звалився в кого, ведмідь на вухо наступив кому, комар носа не під­точить, як корова язиком злизала; «Між нами пробігла погана кішка, що попсувала наші взаємини» (І. Микитенко.);

o вигукові фразеологізми: матінко моя!, хоч з мосту та в воду!; «— Чолом тобі, охотничку-стрілочку! Ні пуху тобі ще й ні пір'ячка!» (Остап Вишня.)

До складу фразеологічних сполук входять усі частини мови — повнозначні: іменники (каламутити воду), прик­метники (з голодного краю), числівники (десятої клепки не вистачає), займенники (моя хата скраю), діє­слова (гратися з вогнем), прислівники (і так і сяк) і службові: прийменники (народитися в сорочці), спо­лучники (і сміх і гріх) та частки (сам не свій).

Фразеологізм змінює форму граматично пануючого (головного) слова, а часто — й залежного: перша ластівка — першої ластівки — перші лас­тівки; водити за ніс — водив за ніс — водила за ніс — водило за ніс — водили за ніс.

На відміну від слів, фразеологізми частіше обмежені в своїх граматичних формах. Лише в доконаному виді засвоїлися вирази зітерти з лиця землі, перелічити ребра кому, піти за водою, зав'язати світ кому. Не мають інфінітивної форми вислови і був такий, і вухом не веде, каші не звариш з ким. Тільки недоконаний вид спостерігаємо у зворотах товкти воду в ступі, руки чешуться в кого, ноги не держать кого, носити на руках кого.

Чітко виділяється група фразеологічних зворотів із дієсло­вами наказового способу: не бий лежачого (ніколи не вживаєть­ся, наприклад, форма не битимуть лежачого), держи хвіст трубою, приший кобилі хвіст або така форма способу виступає частіше (зарубай собі на носі). Деякі дієслова виступають тільки в минулому й майбутньому часі, як-от: накивав (накиває) п'ятами, але немає — накивує п'ятами. Теоретично можливі всі три форми роду дієслова-компонента, однак практично воно виступає лише в двох, наприклад: мало каші з'їв, мало каші з'їла.

Тільки в однині функціонують сполучення друга молодість, сьома вода на киселі, голуба кров, золота середина. І навпаки, вирази золоті руки в к о г о, на всіх парах, туруси на колесах — природно звучать саме в множині.