Основні ознаки фразеологізму

Ц і л і с н і с т ь з н а ч е н н я формується внаслідок переосмислення вільного словосполучення-прототипу, деактуалізації слів-компонентів, які різною мірою втрачають предметну спря­мованість. Простежимо, як відноситься план вираження (ПВ) до плану змісту (ПЗ) слова гордувати, вільного слово­сполучення кирпу відморозити і фразеологічного звороту кирпу гнути.

Відтворюваність фразеологізмів виявляється в тому, що вони вже в мові (і свідомості, і пам'яті) існують як готові «блоки» для конструювання речень.

Фразеологічна одиниця не тому стійка, що відтворюється в готовому вигляді, а навпаки, вона відтворює­ться тому, що відзначається стійкістю на фразеологічному рівні.

Відносна постійність компонентного складу та структури виявляється як єдність постійного і змінного у фразеологізмі й тісно пов'язана з попередніми ознаками. У літературній мові цілісні відтворю­вані одиниці вживаються у вигляді п'яти основних типів варіан­тів, зокрема: лексичних — горішок міцний (твердий); фонетич­них — дрижаки ходять поза шкірою; словотворчих — ласий кусок (кусочок); граматичних — як горох (горохом) сипати; розрізняються фразеологізми і за ступенем повноти оболонки — рости як гриби (після дощу).

Вживаються фразеологізми зі сталим порядком компонентів: кров з молоком, до вподоби, як свої п'ять паль­ців, з місця в кар'єр і фразеологізми з вільним порядком: голову затуркати кому (затуркати голову кому), такі ж — звивати­ся вужем, виляти хвостом, ні пуху ні пера.

Експресивність ґрунтується насамперед на образності, тобто на явному чи прихованому зіставленні вільного і фразеологічного сполучень. Матеріально втілені в них яскрава мета­фора, промовисті гіпербола й літота, прозоро-гумористичний каламбур, нерідко посилені й формальними моментами (поетич­ний синтаксис, евфонізми, ритмічні сполуки, зіставлення-паралелізми тощо), створюють естетичний ефект протиріччя між формою і змістом.

Великим експресивним зарядом відзначаються фразеологіч­ні порівняння: (битися) як риба об лід, (ганяти) як соло­ ного зайця; гіперболи й літоти: хоч з гармати стріляй; горобцеві по коліна; тавтологічні посилення однокорінних слів: хмара хмарою, думу думати; евфонічні сполуки: купило притупило, було та загуло.

Емоційно-експресивні фра­зеологізми — загальновживані сполучення слів, здатні викли­кати яскраві, емоційно насичені почуття або передавати ставлення мовця до висловлюваного:

вітання: скільки зим, скільки літ!;

заклинання: тіпун тобі на язик!;

стереотипні звертання: серденько моє!, люди добрі!;

формули етикету: ласкаво просимо!;

стереотипні запитання: що за розмова? та ін.