Функціонально –кошторисний аналіз.

Функціонально-вартісний аналіз – один із методів евристичного аналізу, мета якого полягає у виборі оптимального варіанта, що забезпечує повноцінне виконання досліджуваним об'єктом (виробом, технологічним процесом, формою організації чи управління виробництвом тощо) своїх основних функцій при мінімальних затратах.

Вивчення можливостей скорочення вартості виконуваних функцій й обумовило у вітчизняній науці назву цього виду аналізу – функціонально-вартісний аналіз (ФВА). В зарубіжних країнах застосовуються й інші назви: аналіз вартості (або споживної вартості), інженерно-вартісний аналіз, управлінсько-вартісний (value analysis, value engineering, value management).

Функціонально-вартісний аналіз з'явився у 40-х роках минулого століття в результаті практично водночас (але в різних країнах) проведених досліджень російського конструктора

Ю.М. Соболева з Пермського телефонного заводу та американського інженера Л.Д. Майльса з фірми General Electric. Перша розробка Ю.М. Соболева, сконструйована з використанням результатів ФВА, – вузол посилення мікротелефону дала змогу скоротити кількість деталей на 70%, витрати матеріалів – на 42%, трудомісткість виробництва – на 69%, а загальну собівартість – в 1, 7 разу.

Л.Д. Майлс у 1946 р. вперше сформулював саме поняття функціонально-вартісного аналізу, визначивши його як " прикладну філософію господарювання, як систему способів економії витрат до, під час та після їхнього здійснення". З того часу ФВА вважають одним із найважливіших нововведень в управлінні за останні сто років.

Метою ФВА є досягнення оптимальної корисності при найменших витратах. Математично мету ФВА можна подати так:

, або ,

де Z – витрати на досягнення необхідних споживчих властивостей;

PC – сукупність споживчих властивостей об'єкта.

Особливістю мети ФВА є не саме вдосконалення конкретного досліджуваного об'єкта, а насамперед пошук альтернативних варіантів виконання його функцій та вибір серед них найбільш економічної, яка б забезпечувала оптимальне співвідношення між споживчими властивостями і витратами на їхню реалізацію. Надзвичайно важливим є те, що ФВА дає змогу вирішувати, на перший погляд, два взаємовиключні завдання – скорочення витрат та підвищення якості виробу.

Основними завданнями ФВА є:

– підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;

– зниження витрат на виробництво (зниження ємності основних, оборотних засобів, енергоємності, трудомісткості, підвищення віддачі основних засобів, матеріаловіддачі тощо);

– удосконалення технології виробництва;

– обґрунтування управлінських рішень.

Об'єктом ФВА є функції та їхня вартість.

Кожен виріб, товар виробляється та існує для того, щоб задовольнити певні потреби споживачів, тобто виконати функції відповідно до свого призначення. Під функціями розуміють споживчі властивості об'єкта, який аналізується.

Всі функції в ФВА класифікують за сферою прояву, роллю у задоволенні потреб, в експлуатації, за характером виявлення, ступенем необхідності (рис. 16.1).

За сферою прояву і роллю у задоволенні потреб споживачів виділяють зовнішні і внутрішні функції. Зовнішні (загально об'єктивні) функції – ті, що виконуються об'єктом у взаємодії із зовнішнім середовищем.

Внутрішні функції – ті, що відображають дії і взаємозв'язки всередині об'єкта, обумовлені механізмом його побудови, особливостями виконання. Споживач їх здебільшого не знає і не цікавиться ними.

За роллю у задоволенні потреб споживачів серед зовнішніх функцій виділяють головні і другорядні, а серед внутрішніх – основні (робочі) та допоміжні.

Головна функція – це зовнішня функція, яка відображає призначення, сутність та мету створення об'єкта. Головні функції життєздатні протягом тривалого періоду. Причому їх може бути одна (у переважній більшості об'єктів) чи декілька (у складних системах).

Другорядна функція є зовнішньою функцією, що характеризує побічні цілі створення об'єкта, зокрема забезпечення його естетичності, зручності у використанні, відповідності моді, дотримання ергономічних характеристик з метою підвищення попиту.

Рис. 16.1. Основні функції об'єкта ФВА

Основна (робоча) функція – це внутрішня функція, яка полягає у створені необхідних умов для здійснення зовнішніх функцій (передача, перетворення, зберігання, видача результатів).

Допоміжна функція – внутрішня функція, яка сприяє реалізації основних функцій (з'єднувальні, ізолюючі, фіксуючі, гарантуючі тощо). Кількість і склад допоміжних функцій залежить від конструкторських, технологічних, управлінських, організаційних особливостей.

В цілому можна сказати, що головні функції – це ті, які відповідають основному призначенню об'єкта; основні – ті, що забезпечують виконання головних; допоміжні допомагають реалізувати основні; зайві – це або непотрібні, або шкідливі функції.

Якщо досліджуваний об'єкт не складний, то у процесі ФВА можна виділяти меншу кількість функцій, наприклад основні, допоміжні і зайві.

За характером виявлення виділяють такі функції, як номінальні – ті, які передбачені і заявлені до виконання (вказані в документації, технічному паспорті), дійсні – реально здійснюються, та потенційні – ті, що можуть бути здійснені.

За ступенем необхідності функції поділяються на необхідні і зайві. Необхідні (корисні) функції – ті, що задовольняють потреби споживачів і виражаються у споживчих властивостях об'єкта. Для техніки, яка перебуває на стадії проектування, ці вимоги зазначені в технічному завданні.

Зайві (негативні) функції – ті, які не потрібні і, які можуть навіть завдавати шкоду споживачам. Виходячи з цього, зайві функції поділяються на непотрібні і шкідливі.

Непотрібні – функції, що не сприяють підвищенню ефективності діяльності, ескплуатації об'єкта та покращанню споживчих властивостей, проте спричиняють подорожчання його через непродуктивні функції і витрати.

Шкідливі – це функції, які негативно впливають на споживчу вартість і результативність роботи об'єкта, викликаючи при цьому його подорожчання.

За роллю у процесі експлуатації всі функції поділяють на робочі і неробочі. Робочі – функції, які реалізують свої властивості у процесі експлуатації, безпосереднього застосування об'єкта.

Неробочі (естетичні) функції – ті, що задовольняють естетичні потреби споживачів у вигляді дизайну – оздоблення, кольорового рішення, форми, тощо.

В ФВА дуже поширене групування функцій за принципом Ейзенхауера, що отримало назву " принцип ABC". Відповідно до нього всі функції поділяються:

– на головні, основні і корисні (А);

– другорядні, допоміжні і корисні (В);

– другорядні, допоміжні і ті, що не приносять ніякої користі (С).

Функціонально-вартісний аналіз корисний і для удосконалення технології, організації та управління виробництвом. Наприклад, дослідження витрат, пов'язаних з автоматизацією окремих функцій управління, дає змогу знизити загальну суму витрат шляхом раціонального виділення підсистем, які реалізують ці функції.

Значного поширення набув ФВА і при конструюванні та модернізації виробів у машинобудуванні, де вироби мають складну технічну структуру, і при підвищенні якості витрати зростають прогресивно.

Важливе місце займає ФВА у проведенні маркетингових досліджень, оскільки дає змогу визначити об'єктивний показник конкурентоспроможності у вигляді співвідношення ціни та якості продукції порівняно з конкурентами, сприяючи підвищенню достовірності отриманих результатів.

Функціонально-вартісний аналіз виступає також ефективним інструментом удосконалення системи управління. Він незамінний у вирішенні питань оптимізації організаційної структури апарату управління підприємством, підвищенні якості виконуваних структурними підрозділами функцій, в удосконаленні кадрового, інформаційного і технічного забезпечення системи управління.