Теоретичні Основи використання індикаторного методу щодо визначення рівня фінансово-економічної безпеки

1. Марущак. С. М. Проблеми застосування існуючих підходів до оцінки економічної безпеки підприємств // Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава: шляхи та засоби побудови: Матеріали всеукраїнських наукових економічних читань з міжнародною участю. – Миколаїв: НУК, 2011. –с. 115-119

Індикаторний підхід оцінки фінансово-економічної безпеки підприємства дозволяє всесторонньо оцінити її рівень, оскільки оцінюються якщо не всі (що залежить від системи показників), то основні сторони діяльності підприємства. Порівняння фактичних значень індикаторів з пороговими дозволяє прослідкувати динаміку як самих показників, так і рівня фінансово-економічної безпеки підприємства.

Проте, для даного підходу оцінки фінансово-економічної безпеки підприємства дискусійними є питання щодо методичної бази визначення індикаторів, які враховують особливості діяльності підприємства, динаміку зовнішнього оточення суб’єкта дослідження тощо, складу показників-індикаторів, визначення для них порогових значень. У результаті, при недостатньо точному встановленні кількісних значень індикаторів, неправильно може бути витлумачений і рівень фінансово-економічної безпеки, що в свою чергу може призвести до неадекватних управлінських рішень у сфері забезпечення відповідного рівня фінансово-економічної безпеки.

Визначення рівня фінансово-економічної безпеки у конкретний момент часу, попередження розвитку негативних тенденцій у діяльності підприємства, внесення необхідних коректив і прогнозування розвитку системи фінансово-економічної безпеки передбачає вибір обґрунтованої множини її показників-індикаторів. В одній із праць[15, с. 48] серед індикаторів фінансової безпеки виділено: індекси обсягів виробництва, динаміку прибутку, розмір заборгованості, частку на ринку, показники рентабельності, розміри капіталовкладень та довгострокових кредитів. (109 Ковальов Д. Економічна безпека підприємства / Д. Ковальов, Т. Сухорукова // Економіка України. – 1998. –№ 10. – С. 48-53.)

До основних індикаторів фінансово-економічної безпеки підприємства у працях[16, 17] віднесено такі якісні та кількісні показники: величина портфеля замовлень (загальний обсяг передбачуваного продажу); фактичний та необхідний обсяг інвестицій (для підтримки і розвитку наявного потенціалу); рівень інноваційної активності (обсяг інвестицій у нововведення); рівень рентабельності виробництва; фондовіддача (капіталоємність) виробництва; прострочені дебіторська і кредиторська заборгованості; частка забезпеченості власними джерелами фінансування оборотних коштів, матеріалів, енергоносіїв для виробництва.

Вчений О. Барановський виділяє такі індикатори фінансової безпеки підприємств, організацій і установ, як розмір статутного капіталу, величина активів, обсяг продажу, оборотність активів, розмір інвестицій, розмір питомого оборотного капіталу, частка запозиченого капіталу, показники ліквідності, рентабельності, прибутковості та ризику, рівень інновацій, рівень оподаткування, період погашення дебіторської заборгованості тощо [18]. Більшість дослідників вважає, що оцінювання фінансово-економічної безпеки підприємства не повинно зводитися лише до аналізу фінансового стану підприємств. Враховуючи специфіку системи безпеки підприємства, для оцінювання її рівня необхідно використовувати особливі прийоми визначення стану фінансово-економічної безпеки підприємства та її загроз. Для цього застосовують індикаторний метод оцінювання рівня фінансової безпеки – використання критичних порогових значень фінансових показників.

Під пороговими значеннями розуміють граничні величини індикаторів фінансово-економічної безпеки підприємства, недотримання яких призводить до формування негативних тенденцій у фінансовій системі, викликає виникнення та розвиток загроз його фінансовій безпеці. Необхідно зауважити, що за межами порогових значень індикаторів фінансової безпеки фінансова підсистема підприємства втрачає здатність до динамічного розвитку, стає неліквідною, що, в кінцевому результаті, може призвести до банкрутства [19]. Стан системи фінансово-економічної безпеки підприємства характеризують як окремі індикатори, так і їх комплексне поєднання. Відповідно, доцільно намагатися виділяти такі порогові значення індикаторів фінансової безпеки, які можуть стати критичними у сукупності з іншими показниками, і такі, перевищення (зниження) яких незалежно від інших спричинить настання кризової ситуації. (

110 Механизмы управления экономической безопасностью / Ю. Г. Лысенко, С. Г. Мищенко, Р. А. Руденький, А. А. Спиридонов. – Донецк: ДонНУ, 2002. – 178 с. Фоміна М. В. Проблеми економічно безпечного розвитку підприємств: теорія і практика: монографія / М. В. Фоміна. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. – 141 с. 111 Барановський О. І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення): монографія / О. І. Барановський. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004. – 759 с. 112 Єрмошенко М. М. Економічні та організаційні засади забезпечення фінансової безпеки підприємства: препринт наукової доповіді / М. М. Єрмошенко, К. С. Горячова, А. М. Ашуєв; [за наук. ред. М. М. Єрмошенка]. – К.: Національна академія управління, 2005. – 78)

В одній із праць [20], крім порогових значень індикаторів фінансово-економічної безпеки підприємства, виділяють ще й оптимальні та граничні значення. Під оптимальними значеннями індикаторів розуміють такий інтервал величин, у межах якого створюються найбільш сприятливі умови для відтворюваних процесів в економіці, на підприємстві тощо. Граничні значення індикаторів – це кількісні величини, порушення яких викликає загрозливі процеси в економіці або на підприємстві. Загалом усі індикатори фінансово-економічної безпеки підприємства можна поділити на такі групи:

1. Показники платоспроможності (ліквідності).

2. Показники фінансової стійкості.

3. Показники ділової активності.

4. Показники рентабельності [21].

Ліквідність підприємства характеризує його здатність перетворити свої активи в гроші для покриття усіх необхідних платежів у термін їх сплати [22]. Проте не варто ототожнювати ліквідність і платоспроможність, оскільки остання передбачає не лише здатність конвертувати активи у засоби платежу, але й характеризує фінансову стійкість підприємства [23]. (113Про затвердження Методики розрахунку рівня економічної безпеки України: Наказ № 60 від 02.03.2007 р. / Міністерство економіки України. –Режим доступу: https://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article? art_id=97980& cat_id=38738 114 Экономическая и национальная безопасность: учебник / [под ред. Е. А. Олейникова]. – М.: Экзамен, 2004. – 768 с. 115 Дєєва Н. М. Фінансовий аналіз: навч. посібник / Н. М. Дєєва, О. І. Дедіков. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 328 с. 116 Мних Є. В. Економічний аналіз: підручник / Є. В. Мних. – [2-ге вид., перероб. та доп.]. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 472 с.)

Деякі автори [22, 24, 25, 26] для аналізу платоспроможності пропонують використовувати такі показники:

1. Коефіцієнт абсолютної платоспроможності (К_ар) – характеризує здатність підприємства практично миттєво погасити свої короткострокові зобов’язання і може визначатися як відношення суми грошових коштів на рахунках підприємства (GK) та короткострокових фінансових вкладень (KFV) до короткострокових зобов’язань за платежами (KZ):

. (3.1)

Мінімальний пороговий інтервал цього коефіцієнта становить 0, 1 - 0, 2. Значення коефіцієнта абсолютної платоспроможності може підлягати значним змінам в короткостроковому періоді.

2. Коефіцієнт проміжної платоспроможності (К_рр) – характеризує потенційну здатність підприємства погасити свої зобов’язання у випадку повернення всієї суми дебіторської заборгованості. Цей показник розраховують як відношення суми грошових коштів на рахунках підприємства (GK), поточних фінансових інвестицій (PFI) та величини дебіторської заборгованості (DZ) до короткострокових зобов’язань за платежами (KZ):

. (3.2)

Мінімальний пороговий інтервал цього коефіцієнта становить 0, 7 - 0, 8. Особливий інтерес до цього показника проявляють власники акцій, яких більшою мірою цікавить тривала перспектива підприємства погасити свої зобов’язання.

(117Азаренкова Г. М. Фінанси підприємств: навч. посіб. для самост. вивч. дисц. / Г. М. Азаренкова, Т. М. Журавель, Р. М. Михайленко. – [2-ге вид., випр. і доп.]. – К.: Знання-Прес, 2006. – 287 с. Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприємства: навч. посібник / [В. П. Шило, Н. І. Верхоглядова, С. Б. Ільїна та ін.]. – К.: Кондор, 2007. – 240 с. Ван Хорн Дж. Основы управления финансами; / Дж. Ван Хорн [пер. с англ.]. / [гл. ред. серии Я. В. Соколов]. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 800 с. – (Серия по бухгалтерскому учету и аудиту). Дєєва Н. М. Фінансовий аналіз: навч. посібник / Н. М. Дєєва, О. І. Дедіков. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 328 с.)

3. Коефіцієнт загальної платоспроможності (покриття) (К_zр) – характеризує здатність підприємства погасити свої короткострокові зобов’язання за умови реалізації ним усіх наявних матеріальних запасів, дебіторської заборгованості та інших ліквідних активів. Формула розрахунку загального коефіцієнта покриття має такий вигляд:

, (3.3)

де Z – величина запасів підприємства. За умови правильного вибору тактики фінансового менеджменту підприємство має володіти достатніми обсягами ліквідних засобів для погашення короткострокових зобов’язань, тобто значення показника має бути більшим від 1. У деяких розвинутих країнах безпечне значення показника приймається рівним 2.

Іншим методом визначення платоспроможності підприємства є поділ його активів і пасивів на певні групи, а після цього порівняння між собою відповідних груп [22, 27]. Активи підприємства за рівнем ліквідності поділяють на 4 групи: найбільш ліквідні активи (А1), активи, що реалізуються швидко (А2), активи, що реалізуються повільно (А3), та активи, що реалізуються важко (А4). У свою чергу, пасиви підприємства поділяють на негайні (П1), короткострокові (П2), довгострокові (П3) та постійні (П4). Для визначення ліквідності підприємства порівнюють підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу. Баланс буде абсолютно ліквідним, якщо задовольнятиме такі умови:

- Найбільш ліквідні активи перевищують негайні пасиви або дорівнюють їм (А1 ≥ П1).

- Активи, що реалізуються швидко, дорівнюють короткостроковим пасивам або більші за них (А2 ≥ П2).

- Активи, що реалізуються повільно, дорівнюють довгостроковим пасивам або більші за них (А3 ≥ П3).

- Активи, що реалізуються важко, менші за постійні пасиви або дорівнюють їм (А4 ≤ П4).

Фінансова стійкість підприємства, пов’язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів, характеризує забезпеченість потреб підприємства фінансовими ресурсами для ефективної діяльності.

118 Дєєва Н. М. Фінансовий аналіз: навч. посібник / Н. М. Дєєва, О. І. Дедіков. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 328 с. М. А. Болюх Економічний аналіз: навч. посібник/ М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток; [за ред. М. Г. Чумаченка]. – К.: КНЕУ, 2001. – 540 с.

Провівши аналіз наукових джерел [22, 23, 27], в систему показників, які характеризують фінансову стабільність підприємства, можна включити такі індикатори:

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу (автономії) (К_а) – характеризує частку власного капіталу підприємства (VK) у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність (AK):

. (3.4)

Більше значення цього показника свідчить про фінансову стійкість, стабільність і незалежність підприємства від зовнішніх кредиторів. Значення коефіцієнта автономії повинно бути не менше за 0, 6. Висока частка власного капіталу є сигналом кредиторам для інвестування коштів у його діяльність.

2. Коефіцієнт фінансової залежності (концентрації залученого капіталу) (К_z) – характеризує частку залученого капіталу (ZK) у загальній вартості авансового капіталу (AK):

або (3.5)

Цей коефіцієнт є доповненням до показника концентрації власного капіталу.

3.Коефіцієнт маневрування власного капіталу (К_m) показує, яка частина власного капіталу (VK) – використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні кошти (ОК), а яку – капіталізовано:

. (3.6)

Залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства порогове значення цього показника може змінюватися від 0, 4 до 0, 6.

4. Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля) (К_fr) – характеризує кількість залученого капіталу в розрахунку на 1 грн. власного капіталу:

(3.7)

Зростання цього коефіцієнта свідчить про підвищення залежності підприємства від залучених джерел, втрату фінансової автономії. Порогове значення коефіцієнта фінансового ризику становить 1, проте для нормального функціонування підприємства значення цього коефіцієнта повинно становити приблизно 0, 3.

(119 Дєєва Н. М. Фінансовий аналіз: навч. посібник / Н. М. Дєєва, О. І. Дедіков. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 328 с. М. А. Болюх Економічний аналіз: навч. посібник/ М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток; [за ред. М. Г. Чумаченка]. – К.: КНЕУ, 2001. – 540 с. Мних Є. В. Економічний аналіз: підручник / Є. В. Мних. – [ 2-ге вид., перероб. та доп.]. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 472 с.)

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів(_Кdzpk) – характеризує структуру джерел покриття активів і визначається як відношення суми довгострокових зобов’язань (DTZ) до суми власного капіталу(VK) та довгострокових зобов’язань:

. (3.8)

Негативною тенденцією є зростання цього показника в динаміці, оскільки залежність підприємства від зовнішніх інвесторів збільшуватиметься.

Для оцінювання стійкості фінансового стану підприємства використовують також коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів, коефіцієнт структури залученого капіталу, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами, коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів, коефіцієнт відношення виробничих активів і вартості майна, коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними коштами тощо.

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється у швидкості обороту його засобів і полягає у дослідженні рівнів та динаміки різноманітних фінансових коефіцієнтів оборотності [22].

Серед показників ділової активності виділяють:

1. Коефіцієнт оборотності мобільних засобів (К_1а), який характеризує швидкість обороту всіх матеріальних та нематеріальних засобів підприємства і розраховується як відношення виручки від реалізації продукції (VRP) до суми середньої величини запасів і затрат () та середньої величини коштів, розрахунків та інших активів ():

(3.9)

2. Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів (К_2а), який характеризує число оборотів запасів та витрат підприємства за аналізований період і обчислюється як відношення виручки від реалізації продукції (VRP) до середньої величини коштів, розрахунків та інших активів ():

(3.10)

3. Коефіцієнт оборотності готової продукції (К_3а), який показує швидкість обороту готової продукції і розраховується як відношення виручки від реалізації продукції (VRP) до середньої величини готової продукції ():

(3.11)

Якщо зростає коефіцієнт оборотності готової продукції, то це свідчить про збільшення попиту на продукцію. У випадку зменшення цього показника відбувається затоварення складу готовою продукцією у зв’язку із зниженням попиту. Аналіз ділової активності доповнюється також дослідженням динаміки основних фінансових результатів діяльності підприємства. Зокрема, досліджується ступінь виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього зростання, рівень ефективності використання ресурсів підприємства тощо. Серед показників ділової активності виділяють також такі якісні показники, як широта ринку збуту продукції підприємства, наявність експортного потенціалу, репутація підприємства та ін.

Четверта група показників включає показники рентабельності підприємства, які використовують для оцінювання відносної ефективності діяльності підприємства. До показників рентабельності продукції відносять [27]. 121М. А. Болюх Економічний аналіз: навч. посібник/ М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток; [за ред. М. Г. Чумаченка]. – К.: КНЕУ, 2001. – 540 с.:

1. Рентабельність окремих виробів (Ri) – розраховується як відношення прибутку (Pi) від продажу окремого виробу до собівартості (Si) самого виробу:

(3.12)

2. Рентабельність реалізованої продукції (Rp) – розраховується як відношення прибутку (P) від реалізації продукції (або чистого прибутку) до виручки від реалізації продукції (VRP):

(3.13)

3. Рентабельність виробництва (RV) – розраховується як відношення прибутку від реалізації до вартості основних фондів (OF) і матеріальних оборотних коштів (MOK):

(3.14)

Показники рентабельності визначаються у вигляді коефіцієнтів або у відсотках і характеризують частку величини прибутку на кожну грошову одиницю витрат (частку товарної продукції в собівартості продукції). Показники рентабельності можна розраховувати і для окремих функціональних підрозділів, і за видами діяльності. У фінансовому менеджменті серед завдань аналізу рентабельності виділяють:

- оцінювання виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);

- вивчення динаміки цих показників;

- визначення чинників зміни їхнього рівня;

- пошук резервів зростання рентабельності;

- розроблення заходів із використання виявлених резервів.

Вибір і послідовність аналізу визначається його завданням. Так, для оцінювання результатів діяльності підприємства аналізують рентабельність реалізованої продукції, для вивчення виробництва окремих видів продукції з погляду попиту на них, доцільності їх випуску — рентабельність окремих виробів і чинників її зміни. Для визначення рівня фінансової безпеки підприємства необхідно побудувати деякий узагальнений (інтегральний) індикатор, який враховуватиме всі розглянуті вище показники (платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності).

Дещо інший підхід до дослідження фінансового стану підприємства запропоновано ще в одній праці [28]. Автори пропонують розглядати оцінку фінансового стану підприємства S (t) на момент часу t як сукупність таких показників (ромб фінансового стану підприємства):

S (t) = { O (t), L (t), D (t), H (t)}, (3.15)

де O (t) – величина показника оборотності капіталу підприємства (коефіцієнта оборотності оборотних активів);

L (t) – величина показника ліквідності капіталу підприємства (загального коефіцієнта покриття);

D (t) – величина показника прибутковості капіталу підприємства (коефіцієнта рентабельності);

H (t) – величина показника незалежності капіталу підприємства (коефіцієнта співвідношення власного і залученого капіталу).

Для оцінювання динаміки фінансового стану підприємства використовують метод порівняння, тобто зіставлення фактичних показників ромба фінансового стану з деякою базою (переважно відповідні значення за попередні роки). Тоді модель динаміки фінансового стану підприємства І (t) має вигляд:

(3.16)

де O_f (t), L_f (t), D_f (t), H_f (t) – фактичні значення показників, що характеризують фінансовий стан підприємства на момент часу t;

O_b (t), L_b (t), D_b (t), H_b (t) – базисні значення показників, що характеризують фінансовий стан підприємства на момент часу t.

Поширеною є думка фахівців про доцільність оцінювання рівня фінансової безпеки через категорію ризику. Так, Н. Хлістунова пропонує здійснювати таке оцінювання з використанням ризику неплатоспроможності, під яким розуміє ризик того, що суб’єкт господарювання, який залучив фінансові ресурси, виявиться неплатоспроможним вчасно погасити зобов’язання, строк сплати яких настав, і, таким чином, може виявитися банкрутом [29]. 122 Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: монографія / М. О. Кизим, В. А. Забродський, В. А. Зінченко, Ю. С. Копчак. – Х.: Видавничий дім «ІНЖЕК», 2003. – 144 с. 123 Хлістунова Н. В. Фінансові ризики і платоспроможність підприємств / Н. В. Хлістунова // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 7(25). – С. 63-68.

Для визначення рівня фінансово-економічної безпеки підприємства доцільно виділяти такі рівні ризиків підприємницької діяльності:

1. Неризикова зона (підприємство функціонує стабільно, існують резерви для динамічного розвитку підприємства).

2. Зона припустимого ризику (підприємство ризикує втратити балансовий прибуток).

3. Зона критичного ризику (підприємство ризикує втратити виручку від реалізації продукції).

4. Зона катастрофічного ризику (підприємство ризикує втратити все своє майно).

На основі такої класифікації ризиків можна виділити такі рівні фінансово-економічної безпеки підприємства:

1. Нормальний рівень – для забезпечення фінансової безпеки достатньо власних фінансових засобів.

2. Нестабільний рівень – для забезпечення фінансової безпеки підприємству потрібні, крім власних фінансових засобів, ще й залучені.

3. Критичний рівень – для забезпечення фінансової безпеки недостатньо власних та залучених фінансових засобів.

4. Катастрофічний рівень – підприємство визнане банкрутом [30].

На кожному з цих рівнів фінансово-економічної безпеки підприємства потрібно розробляти механізми покращення фінансової ситуації на підприємстві.

В одній із праць [31] серед проблем, що постають перед підприємством на шляху до досягнення прийнятного рівня фінансово-економічної безпеки, виділено переважне використання реакційного підходу; необхідність підвищення якості збору інформації не лише про конкурентів, але й про стан власної діяльності, а також недостатнє аналізування витрат підприємства на економічну безпеку. Для вирішення цих проблем доцільно використовувати превентивний підхід, який передбачає пріоритетність розроблення шляхів уникнення можливих загроз і мінімізацію негативних впливів, забезпечення прозорості та конфіденційності інформації щодо діяльності підприємства.

124Єрмошенко М. М. Економічні та організаційні засади забезпечення фінансової безпеки підприємства: препринт наукової доповіді / М. М. Єрмошенко, К. С. Горячова, А. М. Ашуєв; [за наук. ред. М. М. Єрмошенка]. – К.: Національна академія управління, 2005. – 78 с. 125 Мельник В. І. Перспективні напрямки підвищення рівня економічної безпеки підприємства в сучасних умовах [Електронний ресурс] / В. І. Мельник, Г. М. Шумська // I Междунар. научно-практ. конф. «Проблемы формирования новой экономики ХХI века» (17-19 декабря 2008 г.). –Режим доступу до журн.: https://www.confcontact.com/2008dec/3_melnik.htm.

У дослідженні В. Шлемка та І. Бінька пропонується проводити узагальнюючу оцінку економічної безпеки підприємства на підставі зіставлення граничних (критичних і нормальних) та фактичних значень індикаторів. При цьому експрес-оцінка рівня безпеки проводиться на основі графічного аналізу, що дозволяє виділити зони: нормального рівня безпеки, критичного рівня, передкризову. Як індикатори рівня безпеки підприємства можуть виступати нормовані значення показників, розраховані на базі нормативних (граничних) значень вихідних показників [32]. Нормування проводиться щодо значення показника:

(3.17)

де Р іф, Р ін – відповідно фактичні та нормативні значення і-го показника;

b – показник степеня (для показника типу «мінімум» дорівнює 1, для показника типу «максимум» дорівнює –1).

96Шлемко В. Т. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення / В. Т. Шлемко, І. Ф. Бінько. – К.: НІСД, 1997. – 144 с.

Критичні значення вихідних показників становляться, виходячи з умови мінімально допустимого рівня безпеки, перевищення якого означало б перехід підприємства в економічно небезпечну зону. Цей підхід дає можливість провести аналіз різнорідних чинників, що визначають стан підприємства і тенденції його розвитку. Крім того, для кращого сприйняття отриманих оцінок використовується їх графічна інтерпретація, яка, зокрема, характеризує не лише поточний стан підприємства, але й той стан безпеки, до якого варто прагнути.

Аналізована методика, поряд із низкою переваг, пов’язаних із можливістю діагностики окремих сфер діяльності підприємства, не дає будь-яких рекомендацій, пов’язаних із вибором коефіцієнтів оцінки, а також формуванням нормативних діапазонів показників економічної безпеки.

Після розрахунку впливу функціональних складових здійснюється функціональний аналіз заходів із організації необхідного рівня економічної безпеки за окремими складовими з використанням відповідного алгоритму:

1) визначення структури негативних впливів за функціональними складовими фінансово-економічної безпеки, розподіл об’єктивних і суб’єктивних негативних впливів;

2) фіксація вжитих превентивних заходів для запобігання негативним впливам за всіма функціональними складовими фінансово-економічної безпеки;

3) оцінка ефективності вживання заходів з огляду на нейтралізацію конкретних негативних впливів за кожною складовою фінансово-економічної безпеки;

4) визначення причин недостатньої ефективності заходів, здійснених для подолання вже наявних і можливих негативних впливів на фінансово-економічну безпеку;

5) виявлення неусунених та очікуваних негативних впливів на рівень фінансово-економічної безпеки і тих, що можуть з’явитися в майбутньому;

6) опрацювання рекомендацій щодо усунення існуючих негативних впливів та їх запобігання;

7) оцінка вартості кожного з пропонованих заходів щодо усунення негативних впливів та визначення відповідальних за їх реалізацію.

Для підприємств, що працюють в умовах конкуренції, пропонується виділити такі рівні фінансово-економічної безпеки: підтримуючий; мінімальний; дуже низький; низький; середній; високий; дуже високий. Чим ближче величина співвідношення до 1, тим вищим є рівень економічної безпеки підприємства. При цьому оцінка рівня безпеки припускає не тільки розрахунок кількісного показника, але і його якісну інтерпретацію (таблиця 3.2). Проведення оцінювання ефективності діяльності функціональних підрозділів підприємства щодо запобігання можливим негативним впливам на фінансово-економічну безпеку з використанням даних про витрати на неї та розміри відверненої і заподіяної шкоди дає об’єктивну картину результативності діяльності досліджуваних функціональних підрозділів у аналізованій сфері.

Таблиця 3.2 - Характеристика рівнів економічної безпеки підприємства [33]

98Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємство: монографія / [за ред. В. М. Геєця]. – Х.: ІНЖЕК, 2006. – 240 с.

Оцінювання ефективності роботи функціональних підрозділів суб’єкта господарювання щодо гарантування економічної безпеки здійснюється з використанням таких показників: витрати на здійснення заходу (В, грн.); розмір відверненої шкоди (Швід, грн.); розмір заподіяної шкоди (Шзап, грн.); ефективність вжитого заходу, що розраховується за формулою [34]:

99Мунтіян В. І. Економічна безпека України: монографія / В. І. Мунтіян. – К.: Вид-во КВІЦ, 1999. – 464 с.:

, (3.18)

Можна використати й інший показник – коефіцієнт витрат забезпечення фінансово-економічної безпеки, що визначається як відношення витрат на організацію і функціонування служби безпеки до суми отриманого підприємством прибутку за досліджуваний період. Шляхом порівняння цих показників реально дослідити рівень ефективної діяльності служби безпеки підприємства.

Наголосимо, що невід’ємним елементом дослідження фінансово-економічної безпеки підприємства є вибір її критерію. Під критерієм безпеки варто розуміти ознаку або суму ознак, що свідчать про те, чи характеризується підприємство фінансово-економічною безпекою чи ні. Такий критерій повинен дозволяти не лише констатувати наявність фінансово-економічної безпеки підприємства, а й оцінювати її рівень. Якщо призначення критерію зводитиметься тільки до констатації стану безпеки, то в цьому випадку не оминути надмірної суб’єктивності оцінки. Крім того, кількісну оцінку рівня фінансово-економічної безпеки доцільно здійснювати за допомогою показників, які використовуються в плануванні, обліку й аналізі діяльності підприємства, що є передумовою практичного використання цієї оцінки.

Оцінювання фінансово-економічної безпеки підприємства встановлюється, виходячи з порівняння фактичних показників його діяльності з індикаторами. Очевидно, що індикаторний підхід запозичено з методики оцінки рівня фінансово-економічної безпеки держави. Принаймні зазначимо, що формування системи індикаторів і розрахунок інтегрального індикатора фінансово-економічної безпеки передбачені Концепцією економічної безпеки України [36]. Оцінювання рівня фінансово-економічної безпеки підприємства на основі індикаторного підходу припускає визначення з високим рівнем точності бази порівняння – індикаторів. Саме рівень точності індикатора в цьому випадку і є проблемою, адже на сьогодні відсутня методична база визначення індикаторів, які враховують особливості діяльності підприємства, обумовлені зокрема його галузевою приналежністю, формою власності, структурою капіталу, існуючим організаційно-технічним рівнем. А якщо ще додати необхідність постійного уточнення величини індикатора внаслідок постійної динаміки зовнішнього середовища і внутрішніх змін у діяльності суб’єкта господарювання, то проблема ускладнюється. У цьому випадку виникає необхідність постійного коригування системи показників, що є індикаторами фінансово-економічної безпеки підприємства, а це спричиняє збільшення трудомісткості управлінських робіт і вимагає залучення висококваліфікованих фахівців. 100Шлемко В. Т. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення / В. Т. Шлемко, І. Ф. Бінько. – К.: НІСД, 1997. – 144 с. 101Концепція економічної безпеки України / [кер.проекту В. М. Геєць]; Ін-т екон. прогнозування НАН України. – К.: Логос, 1999. – 56 с.

Таблиця 3.3 – Основи використання індикаторного методу щодо визначення рівня фінансово-економічної безпеки підприємства