Вибір схеми збагачення здійснюється на підставі даних про збагачуваність корисної копалини і, крім того, після дослідно-промислової перевірки схеми, що рекомендується.

Залежно від деталізації схеми переробки корисних копалин підрозділяють на п р и н ц и п о в і і п о в н і. На принципових схемах зображують окремі цикли і стадії збагачення, на повних – всі операції.

Ц и к л о м з б а г а ч е н н я називають відособлену групу операцій збагачення корисної копалини, що має загальні ознаки щодо якості корисної копалини, мети збагачення або до процесу збагачення і його режиму. Наприклад, при флотації поліметалічної руди розрізняють цикли колективної, мідної, свинцевої і цинкової флотації.

С т а д і є ю з б а г а ч е н н я називається сукупність операцій збагачення, які здійснені з вихідною рудою або дробленим до певної крупності продуктом. Таким чином, число стадій схеми збагачення залежить від числа операцій зміни крупності матеріалу, що переробляється. Схема збагачення, що містить дані про якість і кількість корисної копалини і продуктів її обробки, називається якісно-кількісною, а схема, що містить дані про кількість води в окремих операціях і продуктах, називається водно-шламовою. При об’єднанні цих схем в одну одержують технологічну схему збагачення.

При розробці технологічних схем користуються лінійним, апаратним і масштабним (об’ємним) способами зображення (рис.). Найчастіше користуються лінійним і апаратним зображеннями схем. Одним з основних завдань прийнятої схеми збагачення є забезпечення випуску продукції, якість якої повинна задовольняти вимоги державних стандартів або технічних умов міністерств.

.

19.Складові технології відкритої розробки родовищ корисних копалин. Типові технологічні схеми проведення капітальних та розрізних траншей. Типові технологічні схеми виймання корисних копалин при розробці пологих, похилих та крутопадаючих покладів. Типові технологічні схеми відвалоутворення розкривних порід та складування відходів гірничого виробництва.

Складовими частинами кар’єрів є відкриті гірничі виробки.

Гірнича виробка – споруда в надрах Землі або на її поверхні, створена в результаті проведення гірничих робіт, яка є порожниною особливої форми в масиві гірничих порід.

Доступ з поверхні до робочих уступів кар'єру і підготовку окремих уступів до розробки здійснюють шляхом проведення спеціальних гірничих виробок – в'їзних і розрізних траншей.

Траншея – відкрита гірнича виробка звичайно трапецієвидного перетину і значної довжини.

Основні параметри траншеї: ширина знизу, кути укосів бортів, подовжній похил і довжина.

Похила траншея, що служить для транспортного зв'язку поверхні з робочими уступами кар'єру, називається капітальною або в'їзною.

Горизонтальна траншея, призначена для створення початкового фронту робіт на уступі, називається розрізною. Розрізні траншеї є продовженням капітальних.

При розташуванні капітальної траншеї всередині кар'єру один з бортів її відпрацьовується і траншея набуває форму з'їзду.

Розвиток гірничих робіт на уступі умовно можливо поділити на три етапи:

1) створення в’їзної (капітальної) траншеї;

2) проведення розрізної траншеї;

3) розширення розрізної траншеї.

Отже, при розкритті нового горизонту на першому етапі спочатку проходять в'їзну траншею, яка розташовується, як правило, на неробочому борті кар'єру.

Параметри траншеї (похил і ширина знизу) будуть залежати від виду транспорту та застосовуваного виймально-навантажувального обладнання. Так похил для автотранспорту може бути до 80-100 ‰, при тепловозному залізничному транспорті до 30 ‰, при електровозному – до 40 ‰.

Розвиток гірничих робіт на уступі:

1 – капітальна траншея, 2 – розрізна траншея; 3 – з'їзд
(цифрами позначені висотні відмітки горизонтів)

На наступному етапі в'їзна траншея переходить в розрізну, глибина якої дорівнює висоті уступу, а довжина залежить від видів транспорту.

Після цього розрізна траншея розширяється у бік робочого борту кар'єру і в'їзна траншея перетворюється на з'їзд.

Далі після виконання певного об'єму виймальних робіт створюються умови для розкриття нижчезалягаючого горизонту і весь цикл операцій повторюють, тобто всі етапи виконуються послідовно у суворо визначеному порядку.

15.Геометрія пластових покладів. Загальні положення. Геометричні параметри покладу та їх визначення

ПОТУЖНІСТЬ ПОКЛАДУ (шару, гірської породи, товщі порід) — геометричний параметр покладу, що характеризує відстань між покрівлею і ґрунтом покладу уздовж осі січної розвідувальної або гірничої виробки, а також по характерних напрямках. В останньому випадку розрізняють вертикальну, горизонтальну (ухрест простягання покладу) і нормальну потужність. Якщо користуються поняттям «потужність» без прикметника, то мають на увазі нормальну потужність. У технічному відношенні розрізняють повну, повну корисну, що виймається і вийману корисну потужність покладу:

· повна дорівнює відстані між покрівлею і ґрунтом покладу з включеннями порожніх порід;

· повна корисна дорівнює повній потужності без породних включень;

· виймана дорівнює відстані між покрівлею і ґрунтом очисної виїмки;

· виймана корисна дорівнює тій що виймається потужності без породних включень.