Білет 22

1. Нижчі рослини, або справжні водорості, охоплюють дев’ять відділів водоростей: пірофітові, золотисті, діатомові, бурі, червоні, жовто-зелені, евгленові, зелені й харові.водорості – це велика група нижчих рослин, які у переважній більшості живуть у воді. Відділ пірофітові водорості – різноджгутикові, здебільшого одноклітинні рухливі форми. Відділ золотисті водорості і- Це одноклітинні, колоніальні, або багатоклітинні, які вільно плавають або прикріплені до субстрату. Відділ діатомові водорості. Діатомові, діатомеї, кремнеземні або бацілярієві водорості надзвичайно різноманітні, мікроскопічно малі, у більшості одноклітинні організми. Відділ жовтозелені водорості. Раніше їх називали різноджгутиковими водоростями тому, що зооспори мають два нерівних джгутики: короткий – гладкий, а довгий – перистий. Відділ бурі водорості Це багатоклітинні морські рослини. Їх характерною ознакою є буре забарвлення, зумовлене тим, що у хлоропластах, крім хлорофілу, містяться ще жовті та бурі пігменти Відділ червоні водорості Ці водорості відрізняються від інших тим, що в циклі їх розвитку немає джгутикової стадії а також у них своєрідний статевий процес. Відділ евгленові водорості Це рухливі одноклітинні організми, які за допомогою одного або двох джгутиків, що відходять від переднього заглибленого кінця клітини (гортані), постійно рухаються субстратом або обертаються навколо своєї осі, заглиблюючись таким чином у воду Відділ зелені водорості Їх ще називають справжніми зеленими водоростями. Це найбільший за кількістю (близько 20 тис. видів) відділ нижчих рослин. Відділ харові водорості є своєрідними рослинами, розміри яких сягають 20–30 см, максимальні – до 1–2 м.

2.Трофічні відносини серед організмів коли організми пов’язані між собою кормовими зв’язками, які забезпечують їм необхідний рівень життєвих процесів (рослини – травоїдні, тварини – хижаки).Взаємозв’язки між організмами в біоценозі можуть бути постійними (і тимчасовими (вагільними). Постійність характеризує насамперед рослин. Тварини в біоценозі переважно перебувають тимчасово, протягом доби, сезону або в короткий період міграції. У природі не існує такого виду, який не був би пов'язаний з іншим. Живлячись за рахунок інших істот, організми дістають енергію. Внаслідок цього у природі виникають ланцюги живлення. Ряди взаємопов'язаних видів, в яких кожний попередній є об'єктом живлення наступного, називають ланцюгами живлення. Розрізняють ланцюги живлення різних типів. Тип ланцюга залежить від початкової ланки. Початковою ланкою в ланцюгах живлення можуть бути рослини, мертві рослини, рештки чи послід тварин. Наприклад, рослини — попелиці — дрібні комахоїдні птахи — хижі птахи; рослини — зайці — лисиці — вовки. У цих випадках ряди починаються з рослин. До іншого типу рядів живлення належать ряди, що розпочинаються з посліду тварин з невикористаними запасами речовин: коров'ячий послід — личинки мух — комахоїдні птахи — хижаки. Прикладом ланцюгів живлення, які починаються з рослинних решток, може бути: рослинний перегній — дощові черв'яки — кроти. Ланцюг живлення можна уявити у вигляді піраміди чисел, фундамент якої становлять численні види рослин, наступні рівні утворюють рослиноїдні та м'ясоїдні тварини, чисельність яких швидко зменшується в напрямку до вершини, яку посідають нечисленні великі хижаки.

3.Мадагаскарське біотичне царство охоплює острів Мадагаскар, Маскаренські, Сейшельські, Амірантські, Коморські острови. З представників різних таксонів, що мешкають у Мадагаскарському царстві, одні ‑ релікти раніше широко поширених груп, інші – спадщина новіших зв'язків з Афротропічним і Орієнтальним царствами, що були наявні до четвертинного періоду.У флоріцарства налічують шість–дев’ять ендемічніх родин квіткових рослин, охоплюючи сукулентні види чагарників і дерев. Кількість ендемічніх родів становить не менше 450, а з близько 8500 судинних рослин ендемічніх є понад 80%, зокрема, квіткових ‑ близько 89%.Стосовно фауни хребетних, то нечисленні прісноводні риби мають головно ефіопське походження. З примітивних форм ссавців особливу різноманітність мають напівмавпи, серед яких ендемічна родина лемурів Загалом Мадагаскарське царство досить однорідне, тому в його межах виділяють єдину Мадагаскарську область, хоча острівний характер виявляється в тому, що значна кількість видів і навіть родів властиві лише частині острівних груп, переважно Мадагаскару, або одному з архіпелагів.