Глобалізація як чинник впливу на розвиток освіти.

Терміном «глобалізація» позначається широке коло явищ та процесів у різних сферах діяльності: економіки, політології, соціології, освіти, культури.

Глобалізація – це всі ті процеси, за допомогою яких народи світу об’єднуються у єдине світове суспільство, «глобальне суспільство».

Найбільш активним етапом глобалізаційного процесу стали 90-ті роки XX ст.

Чинниками, що активізували глобалізаційні процеси в означений період, стали:

- зникнення з розпадом Радянського Союзу та закінченням холодної війни політичної поляризації світу, перетворення США на глобального лідера, що є провідним агентом глоба­лізації;

- зростаюча активність контактів у сфері міжнародної торгів­лі, глобальне переплетення фінансових ринків, зростаюча мо­гутність транснаціональних концернів;

- активізація глобальних потоків індустрії культури;

- якісний ривок у розвитку комунікаційно-інформаційних тех­нологій;

- подальша активізація діяльності глобальної політичної ін­фраструктури та зусиль інституцій, що її утворюють, у захи­сті принципів демократії;

- зростаюча економічна, фінансова, технологічна, культурна прірва між багатими та бідними країнами;

- вестернізація (американізація) духовних цінностей, пов'яза­на з домінуючою позицією західної цивілізації в економіч­ному, науково-технічному та політичному житті людства;

- звуження функцій держави у соціальній сфері, її відсторо­нення від адміністрування суспільних ресурсів з метою за­безпечення соціальної справедливості;

- зростання глобального зубожіння;

- активізація глобальної руйнації навколишнього середовища;

- активізація міжнаціональних, міжкультурних та міжрелігій­них конфліктів.

Глобалізація має великий вплив і на освітню політику країн. Процес глобалізації в освіті має такі аспекти:

1. інституційний - у світі існують міжнародні організації, які створюють закони про освіту, якими керуються у всьому світі: ЮНЕСКО, Міжнародне бюро освіти, Міжнародний інститут планування освіти, Програма «Освіта і професійна підготовка 2010» тощо.

Провідною метою освітньої політики міжнародні організації вважають сприяння поліпшенню якості освіти шляхом:

§ переходу від традиційних методів, спрямованих на репродуктивне засвоєння знань, до інноваційних, що передбачають індивідуалізацію навчального процесу, надання йому форми активного творчого співробітництва усіх учасників;

§ акцентування уваги на розвитку фундаментальних навчальних навичок, до яких відносяться: читання, письмо, лічба, навички мислення, соціальні навички;

§ надання можливості навчатися у будь-якому віці, що украй необхідно для набуття професійної мобільності;

§ оптимізації інфраструктури освітньої сфери.

2. концептуальний – розробляється ряд концепцій про мету, принципи, методи, наслідки глобалізації в освітній сфері. Виділяють 3 групи глобальних концепцій освіти:

- асиміляційна (уподібнення) – забезпечення пріоритетного розвитку в освіті однієї домінуючої нації та занепад інших шляхом доведення до одноманітності;

- мультикультурна – передбачає автономний розвиток різних культурних груп як унікальних; не відбувається взаємодія, взаємозбагачення цих культур;

- інтеркультурна – взаємовизнання та взаємозбагачення різних культурних груп шляхом встановлення широкого спектру контактів;

3. процесуальний – прикладом глобалізації світової освіти є запровадження в усьому цивілізованому світі класно-урочної системи; перехід від класичної освіти до співіснування класичної та реальної; запровадження обов’язкової початкової та базової освіти, введення стандартів якості освіти.

Отже, глобалізація в освіті – це розв’язання педагогічних проблем та провідних протиріч освіти в сучасну епоху.