Поняття та форми договору морського перевезення вантажу.

Д. м. п. в. - різновид договору перевезення, що регулює відносини між суб'єктами комерц. діяльності у зв'язку з транспортуванням товарів. Правові норми Д. м. п. в. знайшли відображення у Конвенції з питань уніфікації окр. правил про коносамент 1924 та Конвенції ООН про морське перевезення вантажу 1978.

В Україні Д. м. п. в. регулюється нормами Кодексу торговельного мореплавства України, зокрема гл. 2 розд. V («Морські перевезення»). Згідно із ст. 133 перевізник (фрахтівник) зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення у порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а відправник (фрахтувальник) зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер). Практиці відомі дві форми чартеру — договір перевезення та договір фрахтування.

Після приймання вантажу до перевезення перевізник, капітан або агент перевізника повинен видати відправникові коносамент, який є доказом прийняття вантажу, зазначеного у коносаменті. Відправник повинен своєчасно передати перевізникові всі (передбачені портовими, митними, санітарними та ін. адм. правилами) док-ти, що стосуються вантажу. Вантажі, які потребують затарю-вання чи упакування для запобігання втратам, нестачі і пошкодженням, слід пред'являти до перевезення у цілій тарі чи упаковці. Перевізник зобов'язаний завчасно, до початку рейсу, привести судно в морехід. стан: забезпечити тех. придатність судна до плавання, спорядити його і забезпечити усім необхідним, укомплектувати екіпаж, підготувати трюми та ін. приміщення судна до приймання, перевезення і схоронності вантажу. Якщо відправникові надано для перевезення все судно, то на його вимогу перевізник повинен відправити судно у плавання, навіть якщо було навантажено не весь вантаж. Перевізник у цьому разі зберігає право на повний фрахт.

Перевізник може не видавати одержувачеві вантаж до сплати ним платежів на відшкодування витрат, здійснених перевізником, оплати простою судна та ін. (право утримання вантажу). При цьому перевізник має право застави на вантаж, що перевозиться. Якщо, приймаючи вантаж, перевезений за коносаментом, одержувач письмово не заявив про нестачу або пошкодження вантажу, то вважається, що вантаж одержано згідно з умовами коносаменту.

За неналежне виконання обов'язків за Д. м. п. в. учасники договору несуть майнову відповідальність. Так, перевізник відповідає за втрату, нестачу або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що вони сталися не з його вини, зокрема внаслідок: дії непереборної сили, виникнення небезпеки і випадковостей на морі чи ін. судноплавних водах, пожежі, що сталася не з вини перевізника; рятування людей, судна, вантажу; дій чи розпоряджень властей (затримання, арешт, карантин тощо) та ін. Перевізник не відповідає за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, якщо доведе, що вони сталися внаслідок дій чи упущень капітана, ін. осіб суднового екіпажу і лоцмана в судноводінні або управлінні судном (навігаційна помилка). За порушення умов договору, викликані діями чи бездіяльністю зазначених осіб при навантаженні, розміщенні, вивантаженні або здачі вантажу (комерційна помилка), перевізник відповідає на заг. підставах. Згідно із Законом України «Про транспорт» (1994), за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу перевізник відповідає у розмірі факт, шкоди (ст. 13). Відправник або одержувач відповідають за простій судна, що стався внаслідок непред'явлення або несвоєчасного пред'явлення ними вантажу, затримки навантажувально-розвантажувальних робіт або ін. затримок з їх вини.

Перевезення вантажів мор. тр-том пов'язані, зокрема, з непередбачуваними обставинами (небезпекою, випадковістю), які нерідко завдають шкоди судну або вантажу. Іноді доводиться навмисно вдаватися до втрат, щоб врятувати людей, судно і вантаж. Такі збитки можуть бути визнані загальною або окр. аварією.

Д. м. п. в. має бути укладений у письм. формі. Док-тами, що підтверджують наявність і зміст договору, є: 1) рейсовий чартер (якщо договір передбачає умови надання для перевезення всього судна, його частини або окр. суднових приміщень); 2) коносамент, якщо договір такої умови не передбачає; 3) ін. письмові докази.