Форма проведення державного екзамену

Голова комісії вітає студентів з початком держіспиту, знайомить їх зі складом ДЕК і коротко пояснює порядок її роботи.

Кожному зі студентів для підготовки відповідей виділяють окремий стіл. Необхідні записи студент робить на аркушах, що видається комісією.

У разі усного екзамену кульмінаційна частина іспиту – заслуховування комісією відповідей студента. Якщо останній відхиляється у бік від сформульованих у білеті питань, голові комісії необхідно спрямувати відповідь студента у правильному напрямі. Члени комісії, з дозволу голови ДЕК, мають право задавати уточнюючі й додаткові питання. Методично доцільно задавати питання після відповідей студента на всі питання екзаменаційного білета.

Якщо студент допускає у відповіді помилки, його треба негайно виправляти. При необхідності можна супроводжувати свої зауваження короткими поясненнями, щоб запобігти можливим повторенням аналогічних помилок у наступних відповідях студента.

Додаткові питання члени комісії задають на держіспиті за таких обставин:

· відповідь студента не достатньо повна, позбавлена логічності й визначеності;

· у відповіді допущені суттєві помилки;

· виникають сумніви в оцінці знань студента.

Уточнюючі й додаткові питання треба чітко сформулювати. Члени комісії повинні пам’ятати про необхідність підтримки на іспиті невимушеної, доброзичливої обстановки, яка сприятиме спокійній підготовці студентів до відповідей.

Разом із тим важливо органічно поєднувати на державному іспиті високу вимогливість і об’єктивність в оцінках, індивідуальний підхід до студентів у визначенні рівня їх знань.

2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ДИСЦИПЛІНИ “ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ ЗАРУБІЖЖЯ”

2.1. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ “ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ ЗАРУБІЖЖЯ”

Метою викладання навчальної дисципліни «Історія педагогічної думки зарубіжжя» є формування у майбутніх вчителів дидактичної культури, професійно-прикладних навичок і вмінь на основі творчого ставлення до педагогічної спадщини минулого; допомогти майбутнім педагогам повніше і глибше осмислити історію розвитку виховання, шкільництва та педагогічних теорій, оволодіти методами порівняльного аналізу історико-педагогічних явищ.

Основними завданнями вивчення дисципліни «Історія педагогічної думки зарубіжжя» є:

- формувати в студентів цілісну систему знань про історико-педагогічні процеси, явища і факти, що мали місце в світі;

- забезпечити оволодіння майбутніми вчителями кращими здобутками зарубіжної педагогіки, вміннями застосовувати їх у школі, здійснювати пошукову діяльність, розвивати свій творчий потенціал;

- розкрити внутрішні закономірності і специфічні ознаки, притаманні розвиткові школи, виховання і педагогіки зарубіжних країн;

- розкрити питання розвитку освітньо-виховної практики та педагогічної теорії у зарубіжних країнах від найдавніших часів до ХХ ст.;

- формувати у майбутніх вчителів цілісну наукову картину світу, професійний педагогічний світогляд, національну свідомість, висвітлити витоки історичної пам'яті, духовності, гуманізму;

- формувати знання історичного генезису концепцій вчених-педагогів минулого;

- розвивати уміння критичного осмислення і творчого використання передового педагогічного досвіду минулого;

- навчити студентів оперувати педагогічними категоріями й розуміти їх генезис;

- виховання історичної й національної свідомості, педагогічної обізнаності, ерудиції і культури майбутнього педагога;

- оволодіння студентами методологією наукового аналізу педагогічної теорії і практики.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати:

- розвиток освіти, школи, педагогічної думки з найдавніших часів;

- найважливіші зарубіжні педагогічні теорії, що склалися у різні історичні епохи;

- погляди та спадщину найвидатніших зарубіжних педагогів, вчених.

вміти:

- аналізувати та вміти давати принципову оцінку зарубіжним педагогічним концепціям і теоріям;

- творчо використовувати кращі надбання зарубіжної педагогіки під час розв’язання сучасних актуальних проблем.

2.2. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ З “ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ ЗАРУБІЖЖЯ”

1.Предмет, завдання та джерела вивчення історії педагогіки

2.Підходи до виникнення виховання в людському суспільстві. Виховання у первісному суспільстві

3.Виникнення перших шкіл та організація виховання в них у світовій цивілізації

4.Виховання у Древній Греції (Спарта, Афіни)

5.Давньогрецькі філософи про шляхи формування людської особистості (Сократ, Платон, Демокріт, Аристотель)

6.Школа і педагогіка в Стародавньому Римі

7.Загальна характеристика культури і освіти епохи Середньовіччя. Система шкіл у Західній Європі цього періоду.

8.Виникнення перших університетів у західній Європі. Організація та методика навчання в них.

9.Культура епохи Європейського Відродження. " Будинок радості" Вітторино да Фальтре.

10. Поєднання навчання з продуктивною працею в утопіях Томаса Мора й Томазо Кампанелли

11. Педагогічні ідеї гуманістичного виховання (Ф.Рабле, Е.Роттердамський, М.М.Монтень)

12. Класно-урочна система Я.А.Коменського. Я.А.Коменський про школу і вчителя. Вікова періодизація та система шкіл за Я.А.Коменським

13. Дидактичні погляди Я.А.Коменського. Принцип природовідповідності. Підручники Я.А.Коменського. " Велика дидактика".

14. Педагогічні ідеї Дж.Локка та Дж.Беллерса

15. Ідея природовідповідності та " Вільного виховання" Ж.-Ж.Руссо. Вікова періодизація за Ж.-Ж.Руссо.

16. Педагогічні погляди французьких філософів-матеріалістів К.Гельвеція та Д.Дідро.

17. Освітні ідеї німецьких педагогів-філантропістів. І.Базедова та В.Хр.Зальцман.

18. Теорія елементарної освіти Песталоцці та методика початкового навчання

19. Педагогічні думки Ф.Дістервега

20. Теорія навчання й виховання Й.Гербарта

21. Педагогічні погляди та просвітницька діяльність соціалістів-утопістів (Р.Оуен, Ш.Фур'є, Сен-Сімон)

22. Педагогічна теорія і практика М.Монтессорі

23. Експериментальна та прагматична педагогіка про освіту та виховання підростаючого покоління (Е.Мейман, Д.Дьюї, Біне, Г.Кершенштейнер)

24. Педагогічні напрями в країнах Західної Європи в кінці ХІХ та на початку ХХ ст. (неотомізм, екзистенціалізм та ін.)

25. Неогуманізм В.Гумбольдта, його план класичної гімназії