Конектори

Дипломна робота

на тему «Характеристика мереженого обладнання»

Учня групи № 7

Ковбасюк Дмитро

за фахом: Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення

ЗМІСТ

ВСТУП.. 5

РОЗДІЛ І. СТРУКТУРОВАНІ КАБЕЛЬНІ СИСТЕМИ (СКС) 7

1.1 Компоненти (СКС). 7

1.2. Конектори. 9

1.3 МЕРЕЖЕВІ КАРТИ (NIC - NETWORK INTERFACE CARD).. 10

1.4 Функції і характеристики мережевих адаптерів. 13

1.5 ХАБ(HUB). 14

1.6 Концентратори і модель OSI. 15

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА.. 17

Завдання 2.1 Технологія створення фірмового стиля друкованої продукції. 17

Завдання 2.2 Створення відеоролика по теоретичній частині. 27

РОЗДІЛ ІІІ. ОХОРОНА ПРИЦІ ПРИ ВИКОНАННІ РОБОТИ.. 30

3.1 Загальні вимоги. 30

3.2 Вимоги безпеки перед початком роботи. 30

3.3 Вимоги безпеки під час роботи. 30

3.4Вимоги безпеки після закінчення роботи. 31

3.5Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях. 31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 33

Використана література. 33

Додаток А……………………………………………..........................................................34

Додаток Б…………………………………………………………….....................................37

Додаток В………………………………………………………...…………………………38

Додаток Г……………………………………………………………………………………..39

Додаток Д………………………………………………………………………..40

ВСТУП

Нові вимоги до продуктивності мереж, що пред'являються сучасними додатками, такими як мультимедіа, розподілені обчислення, системи оперативної обробки транзакцій, викликають нагальну необхідність розширення відповідних стандартів. Звичний десятимегабитный Ethernet, довгий час займає провідні позиції, у всякому разі, дивлячись з Росії, активно витісняється більш сучасними і істотно більш швидкими технологіями передачі даних.

На ринку високошвидкісні (понад 100 Мбіт/с) мереж, пару років тому представлених лише мережами FDDI, сьогодні пропонується близько десятка різних технологій, як розвиваючих вже існуючі стандарти, так і заснованих на концептуально нових.

Концентратори разом з мережевими адаптерами, а також кабельної системою представляють той мінімум обладнання, за допомогою якого можна створити локальну мережу. Така мережа буде представляти собою загальну спільну середу. Зрозуміло, що мережа не може бути занадто великий, так як при великій кількості вузлів загальна середовище передачі даних швидко стає вузьким місцем, що знижує продуктивність мережі. Тому концентратори і мережеві адаптери дозволяють будувати невеликі базові фрагменти мереж, які потім повинні поєднуватися один з одним за допомогою мостів, комутаторів і маршрутизаторів. Завданням даної курсової роботи є розглянути мережеве обладнання та його характеристики. Мета - отримати загальне уявлення про обладнання ЛКС, розглянути характеристики обладнання і виявити позитивні і негативні якості.

РОЗДІЛ І. СТРУКТУРОВАНІ КАБЕЛЬНІ СИСТЕМИ (СКС)

Структурованої кабельної системи (СКС) називається система:

• має стандартизовану структуру і топологію;
• використовує стандартизовані елементи (кабелі, об'єми, комутаційні пристрої тощо);
• забезпечує стандартизовані параметри (швидкість передачі даних, затухання та ін.);
• керована стандартизованим чином;

Термін «стандартизований» не означає тут «однаковий», а визначає лише, що всі різні СКС будуються за однаковими принципами і правилами та у відповідності з національними і міжнародними стандартами в області інформаційних технологій.
1.1.Компоненти(СКС)
Сучасні структуровані кабельні системи допускають використання наступних типів кабелів: коаксіальні; екрановані з витими парами з мідних провідників (Shielded Twisted Pair - STP); неекрановані з витими парами з мідних провідників (Unshielded Twisted Pair - UTP); оптичні (Fiber Optic Cable). Коаксіальний кабель буває двох типів: товстий (thick) і тонкий (thin).
Товстий кабель дає більш надійний захист від зовнішніх шумів, він міцніший, але вимагає застосування спеціального відводу (прокалывающего роз'єму і відвідного кабелю) для підключення комп'ютера або іншого пристрою. Тонкий кабель (типу RJ-58) передає інформацію на більш короткі відстані, однак він дешевше і використовують більш прості BNC-з'єднувачі.
Коаксіальний кабель забезпечує передачу відеосигналів і низько швидкісну передачу даних за допомогою протоколів типу Ethernet. До його недоліків відносяться великі розміри, вага, негнучкість, складність прокладки і порівняно низька швидкість передачі даних.
Вита пара (twisted pair) - це кабель на мідній основі, що поєднує в оболонці одну або більше пар провідників. Кожна пара являє собою два перевитих навколо один одного ізольованих мідних проводів. Кабелі даного типу часто сильно відрізняються за якістю і можливостями передачі інформації. Відповідності характеристик кабелів певного класу чи категорії визначають загальновизнані стандарти (ISO 11801 і TIA-568). Самі характеристики безпосередньо залежать від структури кабелю і застосовуваних у ньому матеріалів, які і визначають фізичні процеси, що проходять в кабелі при передачі сигналу.
Кабель типу " вита пара" (ТР, Twisted Pair) буває двох видів: екранована вита пара (STP, Shielded Twisted Pair) і неекранована вита пара (UTP, Unshielded Twisted Pair).
STP-кабелі, володіючи хорошими технічними характеристиками, забезпечують високу швидкість передачі інформації, необхідну для підтримки сучасних додатків. Основними недоліками STP-кабелів є висока вартість, відносно великі розміри, складність прокладки, заземлення і з'єднання з кроссовым обладнанням.

UTP-кабелі займають головне місце в сучасній проводці для локальних мереж, що обумовлено швидким поліпшенням характеристик кабелю і потребою в однотипної проводці для різних додатків. Основними достоїнствами UTP-кабелів є низька собівартість, легкість інсталяції, відсутність вимог до заземлення і невеликі розміри. Кабелі на витих парах характеризуються меншими втратами сигналу при передачі на високих частотах і меншою чутливістю до злектромагнитным перешкод у порівнянні з коаксіальними кабелями.
Також підрозділяється на одножильную і многожильную виту пару, а також виту пару для зовнішньої прокладки.

Рис.1 Кабель кручена пара

Неекранована вита пара (Unshielded Twisted Pair): поділяється на категорії 1, 2, 3, 4, 5, 5 e, 6; 7. Найпоширеніші нині категорії - 5 і 5-е, зі швидкістю передачі даних 10, 100 і 1000 Мб/с. Кабелі випускаються в 4-парному виконанні. Всі пари мають певний колір і крок скрутки. Зазвичай дві пари призначені для передачі даних, а дві – для передачі голосу. Для з'єднання кабелю з обладнанням використовуються вилки і розетки RJ-45. Діаметр кабелю: 22 AWG, 24 AWG, 26 AWG. Чим більше номер, тим менше його діаметр.

Екранована вита пара (Shielded Twisted Pair): поділяється на категорії 5, 5 e, 6, 7. Основне призначення цих кабелів – підтримка високошвидкісних протоколів. Екранована вита пара добре захищає передаються сигнали від зовнішніх перешкод і використовується тільки для передачі даних.

Переваги і недоліки витої пари:

плюси: Простота установки, відмовостійкість, висока продуктивність.

мінуси: Обмежена довжина, слабка завадостійкість від наведень (силові трансформатори, передавальні пристрої, лампи денного світла). Параметри фізичного рівня для мереж Ethernet і Fast Ethernet вказані в таблиці 1 (Див. Додаток 1)

Оптоволоконний кабель – кабель, що містить одне або кілька оптичних волокон для передавання даних у вигляді світла. В залежності від конструктивного виконання волоконно-оптичні кабелі поділяються на кабелі внутрішньої і зовнішньої прокладки, а також кабелі для шнурів.

Волоконно-оптичні комунікації мають ряд переваг в порівнянні з електронними системами, що використовують передавальні середовища на металевій основі. У волоконно-оптичних системах передаються сигнали спотворюються однією з форм зовнішніх електронних, магнітних або радіочастотних перешкод. Таким чином, оптичні кабелі повністю несприйнятливі до перешкод, що викликаються блискавками або джерелами високої напруги.

Цифрові обчислювальні системи, телефонія і видеовещательные системи вимагають нових напрямків для покращення передавальних характеристик. Велика ширина спектра оптичного кабелю означає підвищення ємності каналу. Крім того, більш довгі відрізки кабелю вимагають меншої кількості репітерів, так як волоконно-оптичні кабелі мають надзвичайно низькими рівнями загасання. Це властивість ідеально підходить для широкомовних і телекомунікаційних систем.

Порівняно із звичайними коаксіальними кабелями з рівною пропускною здатністю, менший діаметр і вага волоконно-оптичних кабелів означає порівняно більш легкий монтаж. 300 метрів оптоволоконного кабелю важать близько 2, 5 кг. 300 метрів аналогічного коаксіального кабелю важать 32 кг - приблизно в 13 разів більше.

Основні елементи оптичного волокна:

Ядро - светопередающая частина волокна, що виготовляється або з скла, або з пластику. Чим більше діаметр ядра, тим більша кількість світла може бути передано по волокну.

Демпфер. Призначення демпфера - забезпечення більш низького коефіцієнта заломлення на межі з ядром для перевідбиття світла в ядро таким чином, щоб світлові хвилі поширювалися по волокну.

Оболонка. Оболонки зазвичай бувають багатошаровими, виготовляються з пластику для забезпечення міцності волокна, поглинання ударів та забезпечення додаткового захисту волокна від впливу навколишнього середовища. Такі буферні оболонки мають товщину від 250 до 900

Рис.2 Оптический кабель

Размер волокна в общем случае определяется по внешним диаметрам его ядра, демпфера и оболочки. Например, 50/125/250 - характеристика волокна с диаметром ядра 50 мкм, диаметром демпфера 125 мкм и диаметром оболочки 250 мкм. Оболочка всегда удаляется при соединении.

Тип волокна ідентифікується за типом шляхів, або так званих " мод", прохідних світлом в ядрі волокна. Існує два основних типи волокна - багатомодове і одномодовое. Ядра багатомодових волокон можуть володіти ступінчастим або градієнтним показниками заломлення.

Багатомодове волокно зі східчастим показником заломлення отримало свою назву від різкої, ступеневої, різниці між показниками заломлення ядра і демпфера. У більш поширеному багатомодовому волокні з градієнтним показником заломлення промені світла також поширюються в волокні за численними шляхами. На відміну від волокна зі східчастим показником заломлення, ядро з градієнтним показником містить численні шари скла, кожен з яких володіє більш низьким показником заломлення порівняно з попереднім шаром по мірі віддалення від осі волокна. Результатом формування такого градієнта показника заломлення є те, що промені світла прискорюються в зовнішніх шарах і їх час поширення в волокні порівнюється з часом поширення променів, що проходять за більш короткими шляхами ближче до осі волокна.

Таким чином, волокно з градієнтним показником заломлення вирівнює час поширення різних мод так, що дані по волокну можуть бути передані на більш далекі відстані і на більш високих швидкостях до того моменту, коли імпульси світла почнуть перекриватися і ставати невидимими на стороні приймача.

Волокна з градієнтним показником представлені на ринку з діаметрами ядра 50, 62, 5 і 100 мкм.

Одномодовое волокно, на відміну від багатомодового, дозволяє поширюватися тільки одного променя або моді світла в ядрі. Це усуває будь-яке спотворення, що викликається перекриттям імпульсів. Діаметр ядра одномодового волокна надзвичайно малий - приблизно 5 -10 мкм. Одномодовое волокно володіє більш високою пропускною здатністю, ніж будь-який з багатомодових типів. Наприклад, підводні морські телекомунікаційні кабелі можуть нести 60000 мовних каналів по одній парі одномодових волокон.

Рис.3 Одномодовий і багатомодовий кабель.

Конектори

Кабельні конектори

В даному розділі розглянуто три основних типу «мідних» кабельних конекторів –модульні конектори, коаксіальні конектори і коннектори IBM Data, - і волоконно-оптичні конектори. Модульний конектор є найбільш поширеним у сучасних телекомунікаційних системах внаслідок зростаючого використання кабелю вита пара. Коаксіал протягом тривалого часу використовувався в традиційних системах Ethernet і Arcnet, але поступово він виключається з більшості інсталяцій. Конектор IBM Data Connector є одним з основних компонентів у системах на основі ЕВП і специфицирован для застосування стандартом TIA 568-А.

Модульні конектори

Основою інформаційної розетки є модульний роз'єм. Провідники, вкриті плівкою золота, забезпечують стабільний, надійний електричний контакт з ламелями модульної вилки. Якість контакту також поліпшується за рахунок механізму притирання провідників роз'єму і ламелей вилки під час її вставляння в роз'єм. Корпус розетки забезпечений інтегрованим замком, який після вставляння вилки дозволяє витримувати значні зусилля розтягування на стику розетка-вилка. Модульний роз'єм в інформаційній розетки може бути двох видів 6 або 8 позиційним. Контакти у всіх роз'ємах нумеруються зліва направо по відношенню до передньої сторони роз'єму при орієнтованому вниз ключі замку.

Модульні конектори, що використовуються в телекомунікаційних системах, аналогічні конекторів, застосовуваним в кабельних системах телефонії. Конектор існує в декількох варіантах розмірів і конфігурацій контактів, починаючи з чотирьох і закінчуючи вісьмома позиціями і від двох до восьми контактів. Самим популярним типом роз'єму є так званий USOC (Universal Service Order Code), який має номенклатурні префікси " RJ", за якими слід номер серії. Часто цими назвами користуються для позначення додатків, які не мають до коду ніякого відношення. Так, наприклад, звичайну 6-контактну телефонну вилку часто називають RJ-11, а 8-контактну модульну вилку - RJ-45. 8-контактна модульна вилка використовується відповідно до TIA 568-А як для телефонії, так і для додатків передачі даних, 8-контактний модульний роз'єм також служить інтерфейсом для таких додатків як 10BaseT, 100BaseT, 100 VG-AnyLAN, Token-Ring/UTP.

8-позиційний модульний роз'єм дуже часто невірно називають ім'ям спеціалізованого конектора RJ-45 Рис.4 Роз'єм RJ-45(Див. Додаток 2)

Схема розводки інтерфейсу RJ-45 (включає в себе інтерфейсний програмний резистор) настільки радикально відрізняється від схем Т568А і Т568В, що немає абсолютно ніяких підстав для змішування цих двох назв. Правильна назва для роз'єму - " 8-позиційний модульний". Насправді всі модульні коннектори з однаковою кількістю позицій конструкційно однакові до моменту завершення. Після завершення можливо називати їх по імені схеми розводки. Наприклад, при реалізації інтерфейсу і схеми розводки 10BaseT можна підключити тільки чотири пари 8-позиційного модульного роз'єму. У цьому випадку, він не може називатися ні Т568А, ні, так як обидві ці схеми вимагають підключення всіх восьми контактів. Також він не буде відповідати схемі RJ-45, так як схема розводки буде невірною, а програмний резистор відсутній. 8-позиційний модульний роз'єм, який використовується в стандартних кабельних і стемах, описаний в стандарті IEC 603-7. Цей же роз'єм визначений в стандарті TIA 568-А і супутніх документах, а також в ISO/IEC IS-11801.

Модульні коннектори, в основному, призначені для завершення кабелів з багатожильними провідниками. Спочатку коннектор був створений для завершення плоского кабелю, що складається з 2-8 багатожильних провідників. Його призначення було обмежено аудиочастотами телефонних ліній, хоча офіційно його робочі частотні характеристики визначені до 3 МГц. На жаль, промисловість не тільки змушена використовувати ці коннектори на частотах набагато перевищують специфіковані стандартом, але і використовувати їх для завершення кручених пар круглих кабелів. Для того, щоб дозволити використання модульних коннекторів на робочих частотах кабельних систем від 10 до 100 МГц, TIA просто визначає критерії робочих характеристик (в основному, загасання і NEXT), яким повинен відповідати коннектор. За умови відповідності конкретного коннектора цим специфікаціям, він може бути використаний для роботи з додатками до категорії 5.

Існують модульні конектори, призначені для завершення одножильних провідників, незважаючи на те, що терминирование одножильних провідників навіть за допомогою спеціальних конекторів настійно не рекомендується. Модульний контакт являє собою плоский контакт з загостреним кінцем, який при терминировании прорізає ізоляцію провідника і створює електричний контакт з мідним багатожильним провідником. Контакт може створюватися в одній або декількох точках.

Якщо застосовувати цю технологію до одножильному провіднику, при терминировании він може зрушити в бік від кінців контакту і може утворитися неповноцінний контакт або взагалі відсутність контакту. З цієї причини контакти для завершення одножильних провідників мають три загострених виступу на нижній стороні. При терминировании провідник центрується між трьома виступами і утримується ними з створенням надійного контакту.

Екрановані модульні вилки були розроблені для завершення екранованих кабелів різних типів. Як правило, вилка складається з стандартного модульного коннектора з металевим рукавом, що проходять по зовнішній поверхні коннектора і повторює його форму. При використанні таких вилок необхідно застосовувати розетки, сумісні з цими вилками для забезпечення правильного функціонування екрану. Іноді заземлюючий провідник екрану кабелю може терминироваться на одному з контактів вилки 8-позиційного модульного роз’єму, але при цьому втрачається можливість стандартного з'єднання чотирьох збалансованих пар. Єдиним екранованим коннектором, рекомендованим стандартом TIA, є так званий IBM Data Connector (STP-A, 2 пари, 150 0м).

Процедура завершення кабелю модульною виделкою полягає в наступному. Оболонка кабелю видаляється на відстань як мінімум 20 мм від кінця провідників. Пари розкладаються в тому ж порядку квітів, який відповідає обраної схемою розводки (наприклад, 1-2, 3-6, 4-5 і 7-8).

Колір перших двох пар залежить від обраної схеми - Т568А або Т568В. Кінця оболонки кабелю надається плоска форма для забезпечення можливості розташування пар в один ряд. Пари розвиваються аж до краю оболонки кабелю. Провідники розкладаються таким чином, щоб формувався плоский шар з паралельно розташованих провідників. Провідник 6 повинен перетинати провідники 4 і 5 так, щоб кросовер знаходився на відстані не більше 4 мм від краю оболонки кабелю.

Провідники підрізають на відстань близько 14 мм від краю оболонки кабелю. Вилка поміщається на провідники так, що вони проходять до терминационных каналів в вилці, а оболонка кабелю заходить у вилку, принаймні, на відстань 6 мм Вилка обжимається з допомогою спеціального обтискного інструменту. Після завершення обох кінців кабелю, він перевіряється на безперервність і схему розводки.

1.3 МЕРЕЖЕВІ КАРТИ (NIC - NETWORK INTERFACE CARD)

Мережевий адаптер або мережева карта (NIC - Network Interface card)-це плата розширення, що вставляється в роз'єм материнської плати комп'ютера. Також існують мережеві адаптери стандарту PCMCIA для ноутбуків вони вставляються в спеціальний роз'єм на корпусі ноутбука, або інтегровані на материнській платі комп'ютера, вони підключаються по якійсь локальній шині. Існують мережеві карти, що підключаються до USB порту комп'ютера.