Інвазійні хвороби.

Нозематоз - хвороба дорослих бджіл і маток. Збудник - нозема бджолина розповсюджений у природі, розмножується і живе в клітинах епітелію середньої кишки, спричинюючи порушення процесів травлення. При цьому з'являється пронос, що призводить до передчасної загибелі бджіл. Унаслідок цього сім'ї сильно ослаблюються або повністю гинуть.

Хвороба досить поширена і завдає значних економічних збитків. Найчастіше вона виявляється наприкінці зимівлі і навесні, сім'ї гинуть частіше в травні.

Спори збудника потрапляють в організм із кормом, починають розвиватися в кишках, у клітинах епітелію збудник розмножується за температури гнізда 22-34 °С. Уражені бджоли неспокійні, вилазять із льотків. Наприкінці зимівлі у бджіл може з'явитися пронос. У вуликах нагромаджується багато підмору.

Для лікування бджо­линих сімей від нозематозу застосовують такі профілактичні заходи: розводять бджіл, стійких проти цієї хвороби, систематично оновлюють гнізда, вибраковуючи старі і забруднені проносом (на період зимівлі залишають нововідбудовані світло-коричневого кольору); забезпечують бджолині сім'ї якісним без паді медом.

У разі виявлення хвороби вживають комплекс заходів, а саме: 1) проводять ранній очисний обліт хворих сімей; 2) пересаджують їх на чисті продезінфіковані стільники, в чисті вулики з утепленими гніздами; 3) замінюють мед на цукровий сироп; 4) використовують лікувальні препарати - фумагілін, сульфодимезин, нозапіцид, сульфодиметоксин.

Акарапідоз. Збудником є мікроскопічний кліщ Acarapis woodi Rennie (рис. 1). Паразитує в передніх грудних трахеях бджіл, де розмножується, живиться, проколюючи стінки і висмоктуючи гемолімфу. Це хвороба дорослих бджіл. Ознаки хвороби виявляються не відразу. Уражені кліщами сім'ї сильно ослаблюються і гинуть, якщо своєчасно не надати їм допомоги. Заражуються бджолиної сім'ї тільки через робочих бджіл, трутнів і маток. У розплоді збудник не розвивається, а в трупах він залишається живим протягом 5-6 діб.

Рис. 1. Кліщ – збудник хвороби.

Найпомітніше захворювання виявляється рано навесні, зокрема під час очисного обльоту бджіл. Уражені бджоли лазять біля льотків і не можуть злетіти - крила їх займають неправильне положення, вони розчепірені, мовби вивихнуті. Для встановлення діагнозу під мікроскопом досліджують трахеї бджіл. Уражені трахеї мають проколи, на них є кліщі різних стадій розвитку та продукти їхньої життєдіяльності, тому трахеї набувають коричневого кольору. На пасіку накладають карантин, а сім'ї лікують протикліщовими препаратами (акпін, фольбекс ВА, апіварол, нерон, вароацид). Препарати вводять у вулик після закінчення обльоту бджіл, потім гнізда провітрюють.

Вароатоз спричинюється паразитуванням у бджолиній сім'ї кліща Vаггоа jасоbsоnі (рис. 2). Тіло кліща має копитоподібну форму, спереду тупе. Самець світлий, самка темніша (коричнева), 1, 1 мм завдовжки та 1, 6 мм завширшки. У кліща чотири пари ніг, за допомогою яких він рухається, здійснює стрибки, підчас розселення прикріплюється до тіла бджоли. Кліщ висмоктує гемолімфу з тіла личинок, лялечок і дорослих особин бджіл. Для проколювання кліщ знаходить м'які ділянки на зовнішньому покриві бджоли - міжсегментні перетинки на черевці, між головою і грудьми, біля основи крил. Улітку він може розміщуватись скрізь на тілі, а в прохолодну погоду - переважно між першими трьома стернітами черевця.

Рис. 2. Vаггоа jасоbsоnі: А – самець; Б – самка.

Розмножується збудник хвороби тільки на розплоді. Статевозрілі самки кліща мігрують у комірки з личинками в останній день, а в трутневі - за три доби перед їх запечатуванням Оселяються самки переважно в комірках із трутневим розплодом, тому під час виведення трутнів ураженість бджолиного розплоду менша, ніж в інший період, однак восени вона різко зростає. В одну комірку можуть проникнути кілька самок-засновниць, а загальна кількість паразитів із потомством на лялечці іноді перевищує 20 шт. Висока зараженість розплоду призводить до його загибелі або народження бджіл-виродків (безкрилих, безногих).

Труднощі боротьби з вароатозом полягають передусім у тому, що на всіх стадіях розвитку частина дорослих особин кліща знаходиться в комірках із запечатаним трутневим, а також бджолиним розплодом.

Хвороба поширюється в результаті бджолиних крадіжок, нальотів бджіл, контактування їх на квітках та біля водонапувалок, підсилення й розмноження сімей, пересилання й перевезення бджіл і маток, кочівель пасік. На початку розвитку інвазії збудник важко виявити, ніяких змін у сім'ї не спостерігається і тому не завжди можна своєчасно вжити потрібних заходів. Якщо вчасно не вжити заходів боротьби з кліщем, сім'я загине на другий-третій рік після захворювання. Протягом весняно-літнього періоду кліщі розмножу­ються в таких кількостях, що виснажені й покалічені бджоли обсипаються восени і взимку, а розплід додатково може уражуватися гнильцями та іншими хворобами. Крім того, хворі бджолині сім'ї зимують досить неспокійно.

Діагноз установлюють під час огляду сімей чи за допомогою лабораторного дослідження. Дорослих кліщів виявляють на тілі бджіл і трутнів, у підморі, а також на дні вулика та на прильотній дошці.

Для боротьби з кліщем вароа у різних країнах розроблено і застосовують хімічні препарати, в яких діючою речовиною є амітраз чи флювалінат. Це апістан, апісан, апіварол, аміцид, акпін, апітол, байварол, біпін, вароацид, вараотом, варопол, кляртан, флюварол. На практиці обробку гнізд бджолиних сімей хімічними препаратами проводять після медозбору у різні періоди.

Сенотаїніоз. Збудником хвороби є личинка невеликої за розміром мухи - сенотаїнії. Вона має сіруватий колір, сідає на дахи вуликів та навколишні предмети, періодично швидко злітає, відкладаю­чи яйця на хітиновий покрив бджіл. Із них народжуються личинки, які вгризаються в міжсегментні перетинки бджоли і живляться її тканинами та гемолімфою. Розростаючись у тілі бджоли в лялечку, вони призводять до її загибелі. Лялечка перетворюється на дорослу муху і вилітає з трупа бджоли.

Розмноженню мух сенотаїнії сприяє розміщення вуликів із бджолами з року в рік на одному і тому самому пасічному точку - як на стаціонарному, так і на кочовому.

Щоб визначити наявність мух сенотаїнії, на дахи 2-3 вуликів ставлять білі тарілки з водою. Бджоли та інші види мух виповзають із води, а сенотаїнії в ній тонуть. За кількістю загиблих протягом 1 год. мух-сенотаїній у середньому на один з трьох вуликів визначають поширення їх у даній місцевості. Якщо гине понад 50 мух-сенотаїній, то пасіку треба негайно перевезти в безпечне місце не ближче ніж за 3 км.

Заходи боротьби з мухами-сенотаїніями такі: знищення їх за допомогою 0, 05 %-ї вазелінової емульсії ціодрину, нанесеної на листи білої жерсті чи побіленого скла (50 х 50 см) тонким шаром в кількості 5-6 г (листи кладуть на дах вулика в кількох місцях пасіки); прибирання і знищення мертвих бджіл.

Браульоз спричинюється паразитуванням на робочих бджолах і матках комах браул. Браула звичайно знаходиться на грудному відділі (спинці) бджоли, має три пари ніг, загострене спереду тіло (рис. 3), безкрила, червонувато-бурого кольору. Живиться молочком, яке виробляється у бджіл спеціальними залозами для годування розплоду й матки. Браули турбують і виснажують бджіл і маток, внаслідок чого зменшується відкладання яєць маткою, знижується інтенсивність розвитку сімей і їх продуктивність.

Рис. 3. Браула.

Ураженість браульозом збільшується у другій половині літа. Особливо багато браул паразитує на матках.

Розмножується паразит у весняно-літній і осінній періоди. Самки відкладають яйця, з яких розвиваються личинки, потім лялечки та імаго. Яйця вони відкладають на запечатані комірки з медом і розплодом. Личинки роблять в них добре помітні зверху стільникової печатки ходи.

Одним із заходів боротьби з браульозом є зрізування воскових кришечок на медових стільниках раз на 10 днів. Дорослих браул знищують обкурюванням бджіл протикліщовими препаратами. На дно вулика попередньо кладуть аркуш паперу, щоб видалити і знищити браул, які обсипались. Браул на бджолиних матках знищують обкурюванням димом тютюну.

Амебіоз - рідкісне захворювання, яке спричинюється збудником - амебою. За несприятливих умов амеба вкривається товстою плівкою і перетворюється на цисту округлої форми. Цисти потрапляють в організм бджоли здебільшого з водою, де розмножуються в мальпігієвих трубках, внаслідок чого уражені трубки пошкоджуються і збільшуються в розмірах. Через 25-30 діб паразит знову перетворюється на цисту, виходить з бджоли і заражує інших бджіл. До заходів боротьби належить передусім дотримування санітарних правил: влаштування водонапувалок з проточною водою, періодичне їх очищення і дезінфекція. Лікують амебіоз так само, як і нозематоз.