Незаразні хвороби.

Оскільки незаразні хвороби не мають збудників, їх на відміну від інфекційних та інвазійних легше ліквідувати. Пасіки оздоровлюються відразу після усунення причини виникнення хвороб. Однак збитки від таких хвороб, як падевий та хімічний токсикоз, білкова дистрофія, на деяких пасіках ще досить значні. Тому основну увагу треба приділяти профілактиці незаразних хвороб. Незаразні хвороби значно ослаблюють бджолині сім'ї. Вони відстають у розвитку, знижують виробництво меду та іншої продукції, і такі пасіки стають збитковими.

Хімічний токсикоз - отруєння бджіл хімічними речовинами - пестицидами. При здійсненні запобіжних заходів бджолині сім'ї гинуть рідко.

Хімічні речовини застосовують для знищення шкідників, хвороб і для боротьби з бур'янами. їх поділяють на такі групи: інсектициди (знищують шкідливих комах), акарициди (діють на кліщів), молюскоциди, нематоциди (для знищення шкідливих червів), фунгіциди (убивають збудників мікозів), гербіциди (застосовують для боротьби з бур'янами) і дефоліанти (спричинюють усихання й обпадання листків на рослинах). Із перелічених вище груп хімічних речовин найшкідливішими для бджіл є інсектициди.

Сучасна система захисту рослин широко використовує хімічні препарати контактної дії, шкідлива дія яких спричинюється у разі дотику комах до нанесених на поверхню рослини розчину хімікатів. Деякі інсектициди діють на комах через травний канал або дихальні шляхи.

Незаразний пронос - це розлад функції кишок внаслідок споживання бджолами недоброякісного корму: соків плодів і ягід, солодких залишків кондитерського виробництва, сиропу, приготовленого з низькоякісного цукру та порушенням встановленої технології, зіпсованого після бродіння меду. Розлад травлення і пронос виникають також у разі порушення режиму зимівлі бджолиних сімей - недостатня вентиляція гнізда, неспокій від гризунів, птахів, ураження бджіл паразитами, надраннього виховання розплоду тощо. Все це призводить до надмірного наповнення товстої кишки бджіл неперетравленими рештками і в них виникає пронос. Крім того, бджоли поводяться досить неспокійно, відриваються від клубу, потрапляють у підмор, вилазять крізь льоток, спорожняють кишку, часто падають на підлогу зимівника. На стінках вулика і стільниках видно плями екскрементів коричневого кольору. Із гнізда тхне неприємним запахом.

Проти хвороби вживають таких самих заходів, як і при падевому токсикозі.

Бджолині крадіжки - загибель бджіл під час викрадання меду з вуликів інших сімей, що трапляється в безвзяткові періоди за порушення умов утримання. Внаслідок жорсткої боротьби та ужалень нападаючих бджіл і тих бджіл, що захищаються, перед вуликом і в гнізді залишається багато трупів. Особливо небезпечним є переростання бджолиних крадіжок у так званий напад, коли на сім'ї, а то й на цілі пасіки налітає велика маса бджіл, внаслідок чого завдаються значні збитки. Крадіжки починають з проникнення до меду крізь щілини у вуликах, не звужені своєчасно льотки, відкрите гніздо окремих бджіл-розвідниць. Тому ці причини слід усунути ще на самому початку крадіжки, щоб не допустити розвитку нападу бджіл. Найгірше захищають свої гнізда слабкі та безматочні сім'ї.

Заклякання бджіл. Випадки загибелі бджіл трапляються також від їх заклякання, коли бджоли потрапляють в умови знижених температур і не можуть поодинці або купкою обігріти себе й повітря довкола. Так, напровесні в перші дні потепління з нестійкою температурою близько 10 °С бджоли, здійснюючи вильоти за свіжим нектаром і пилком за умов мінливої хмарності та швидкості вітру, можуть охолоджуватись, заклякати і залишатися на квітках й траві. Загибель їх настає не одразу, а розтягується на кілька годин, а то й діб. Досліджено, що, охолонувши до 6 °С, бджола з наповненим зобиком може прожити до 6-9 діб. Тому в перші дні після заклякання зимуючих бджіл у вуликах вдається врятувати обігріванням у теплій кімнаті та підгодовуванням набризканого на них цукрового сиропу. Крім того, в прохолодну погоду сім'ї вдень підгодовувати не рекомендується, щоб не виманити бджіл до вильоту та спричинити їх загибель. Природною ощадливістю відзначається українська степова порода, бджоли якої за нестійкої прохолодної погоди не поспішають до вильотів і менше губляться навесні після очисного обльоту, ніж бджоли сірої гірської кавказької породи.