Класифікація хвороб.

Хвороби бджіл класифікують залежно від причин виникнення і поділяють на дві великі групи - незаразні й заразні. До групи незаразних належать хвороби, що виникають внаслідок порушення умов розведення й утримання бджолиних сімей, до заразних - хвороби, спричинені різними збудниками. Заразні хвороби поділяють на інфекційні, збудники яких рослинного походження (бактерії, гриби, віруси), та інвазійні, спричинені паразитами тваринного походження (найпростіші, личинки мух, кліщі).

Незаразні хвороби виникають у разі порушення правил утримання бджолиних сімей, зокрема внаслідок нестачі кормів, згодовування неякісного корму, розведення помісних бджіл третього і наступних поколінь, несприятливих умов зимівлі, отруєнь пестицидами тощо. Ці хвороби ослаблюють організми бджіл та личинок розплоду, спричинюючи появі й розвитку в уражених сім'ях заразних хвороб.

Мікроби - збудники інфекційних хвороб, потрапляючи в бджолине гніздо, паразитують на тілі бджіл і їх розплоду, тут же розмножуються і за сприятливих умов поширюються в гнізді ураженої сім'ї та в інших сім'ях пасіки. Поширенню інфекцій сприяє перелітання бджіл з хворої пасіки через здорову, крадіжки меду бджолами одних сімей в інших, переставляння стільників із розплодом з однієї сім'ї в іншу, зальоти роїв, придбання маток, бджолиних пакетів і сімей з неблагополучних пасік. За несприятливих умов мікроби утворюють спори і в такому стані зберігаються, витримуючи дуже низькі й високі температури. Деякі хвороби можуть спричинюватися вірусами, які проходять навіть крізь фарфорові фільтри. На личинках, ослаблених іншими хворобами, оселяються й розмножуються плісеневі гриби.

Найпоширеніші інвазійні хвороби бджіл -нозематоз, акарапідоз, вароатоз, браульоз. Причинами поширення їх є недотримання профілактичних і санітарних правил, надто щільне розміщення вуликів, відсутність або недостатня кількість орієнтирів для польоту бджіл тощо.

Заразні хвороби дорослих бджіл і розплоду поширюються через корм, внаслідок проникнення бджіл, паразитів і ворогів бджіл з одного вулика в інший, через пасічницький інвентар, якщо його не дезінфікують належним чином, через руки й одяг пасічника, якщо він не дотримується правил особистої гігієни.

Заразні хвороби бджіл відповідно до виду хвороби мають певний інкубаційний період. За цей час спори, потрапляючи в сприятливі умови, проростають, розвиваються і розмножуються. Ще швидше хвороби поширюються, якщо одно- чи багатоклітинний збудник потрапляє в сприятливі умови в дорослому стані. Не маючи сприятливих умов, спори не проростають, так само не розвиваються й інші збудники хвороб.

Велике значення у бджільництві має імунітет - стійкість бджіл проти різних хвороб. Розрізняють спадковий і набутий імунітет.

Спадковий імунітет виникає при розмноженні стійких проти хвороб сімей, ліній і порід бджіл. Набутий імунітет виникає в процесі життєдіяльності личинки, лялечки і дорослої особини як результат захворювання чи штучного зараження.

Щоб запобігти поширенню хвороби, бджолині сім'ї ізолюють, проводять дезінфекцію, накладають на певний строк карантин.

Для ліквідації незаразних хвороб треба створити нормальні умови життєдіяльності бджіл.

Учені і фахівці досягли значних успіхів у справі профілактики і боротьби з хворобами бджіл. Вивченням і розробленням заходів боротьби з хворобами і шкідниками та ворогами бджіл займається Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини, Інститут бджільництва ім. П. І. Прокоповича та інші установи.

Організовує і контролює здійснення карантинних, профілактичних і лікувальних заходів Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, обласні і районні органи та ветеринарні спеціалісти в господарствах.