Розвиток бджільництва.

Лабораторне заняття № 11

Будова вуликів та їх класифікація

Мета заняття. Вивчити системи вуликів і освоїти використання пасічницького інвентарю та обладнання різного технологічного призначення.

Обладнання і матеріали: типові вулики, їх макети, навчальні плакати, креслення, мірні лінійки

ХІД РОБОТИ:

Розвиток бджільництва.

Бджільництво — один з найдавніших промислів. Спочатку людина полювала на диких бджіл (розшукувала в лісах їхні житла і вибирала з них стільники з медом), а згодом, щоб мати більше меду, залишала бджолам корм на зиму, розчищала для них старі дупла в деревах і робила нові (рис.1).

Поступово система «дикого» бджільництва переросла в бортництво — новий етап у розвитку бджільництва, при якому бджоляні сім'ї утримували в штучних дуплах дерев або дуплянках, які видовбували в колодах і прикріплювали на деревах чи ставили поблизу оселі. Примітивне бортне бджільництво на Русі особливо розвинулося в XVI столітті. Але з відкриттям Америки й морського шляху до Ост-Індії головний конкурент меду — цукор — почав надходити до нашої країни. Бортництво поступово занепало. На зміну бортництву прийшло розведення бджіл у колодах, дуплянках (рис. 2), їх виставляли на галявинах у лісі або в саду (колодне бджільництво). З'явилися сплетені із солом'яних джгутів і обмазані глиною сапетки. Вони й дотепер користуються популярністю в болгарських бджолярів (рис. 3).

Рис. 1. Дупло. Рис. 2. Дуплянка.

Дев’ятнадцяте сторіччя стало переломним у розвитку бджільництва.

Рамковий вулик (рис. 4) винайшов у 1814 р. наш співвітчизник, видатний архітектор П.І. Прокопович, який пасічникував на Чернігівщині і є основоположником раціонального бджільництва і своїм відкриттям ставить бджільництво на наукову основу. Ним запропоновані умовні символи, грамоту пасічника, користуючись якими дуже зручно схематично позначати стан гнізда

Рис. 3. Сапетка. Рис. 4. Вулик П.І. Прокоповича.

По суті, конструкція цього вулика використовується бджолярами й донині. Вулик складався із трьох відділень, розділених сіткою. У нижньому працювала матка, у верхніх працювали бджоли, стільники були рухливими, відкачування меду можна було проводити, не тривожачи бджолину сім'ю.

Разом з появою нових вуликів з'являються й нові види рамок. Так, якщо перші рамки просто засовувались у вулик, то пізніше вони вже мають плічка на верхніх планках.

Така конструкція дозволяє навішувати їх на відповідні фальці корпуса вулика: при цьому чітко фіксуються як підрамочний простір, так і відстань між бічними планками рамки й стінками вулика. Для закріплення вощини рамку постачили туго натягнутим дротом. Це зробило стільник більше стабільним і міцним при відкачці меду (особливо в електромедогонках).

Надалі у рамках з’явились спеціальні роздільники - стовщення у верхній частині бічних планок. Це забезпечує однаковий міжрамочний простір, а також охороняє бджіл від роздавлювання при можливих нахилах вулика, при перевезеннях (рис. 5).

Рис. 5. Еволюція рамки.

Кожний винахідник нового типу вулика, намагався тією чи іншою мірою наблизитися до природних умов існування бджолиної сім'ї. Так з'явилися громіздкі (на 16, на 24 і більше рамок) лежаки. Потім як компроміс – двокорпусні (один корпус над іншим) вулики Дадана-Блатта (рис 6). Однак необхідність збільшувати обсяг вулика в «урожайні» роки привела до створення надставки на «напіврамку». І хоча вулик і став зовнішнім виглядом більше нагадувати дупло, але тепер довелося на пасіці мати по два виду корпусів і відповідних їм рамок, що, зрозуміло, не зручно.

Лангстрот і Рут пішли по іншому шляху. Трохи знизивши гніздову рамку (230 мм замість колишніх 300 мм), вони прийшли до створення найбільш прогресивного багатокорпусного вулика (рис. 7).

Рис. 6. Вулик Дадана. Рис. 7. Багатокорпусний вулик.

В багатокорпусних вуликах - всі рамки однакові, що дає можливість проводити різні прийоми й методи утримання бджолиної сім'ї не окремими рамками, а цілими корпусами, тобто заздалегідь підготовленими й «зарядженими» необхідними рамками секціями. Правда, вулики ці були передбачені, головним чином, для американських кліматичних умов і розраховані на наявну там кормову базу.

Завдання 1. Ознайомитися з різними системами вуликів.

Вулик — основне обладнання пасічницького господарства. Будь-який вулик, якої б він не був конструкції, повинен відповідати певним вимогам: сухість, здатність зберігати тепло в зимовий період, добра вентиляція, достатній розмір або можливість його розширювати в міру збільшення бджолиної сім'ї й надходження нектару, легкість всієї конструкції, зручної у користуванні, і довговічність (добре прошпакльовані й пофарбовані вулики із сухої деревини служать по 15—20 років).

У вулику будь-якої конструкції відстань між стінкою і бічними планками рамок має складати 7, 5—8 мм, між центрами рядом розташованих рамок — 37—38 мм, товщина рамок — 25 мм.

Вибираючи тип вулика, виходять із кліматичних і медозбірних умов регіону. Практика показала, що доцільніше використовувати на пасіках вулики з магазинними надставками, які набагато легші, ніж гніздові корпуси, а піврамки, на відміну від гніздових рамок, зручніші в практиці тим, що їх швидше вдається звільнити від бджіл, у них зручніше розпечатувати стільники й з них швидше витягається мед. Магазинні стільники можуть служити довгі роки без вибракування, що дозволяє створювати великий їх запас і викачувати мед не в розпал головного взятку, а після його закінчення.

Дерев'яні деталі вуликів виготовляють із несмолистої сосни, ялини, кедра, ялиці, осики, липи. Вологість деревини не повинна перевищувати 15 %. Якщо в деревині є отвори від сучків, їх слід обов'язково закрити вставками. Зазори в місцях з'єднання окремих деталей вулика не допускаються. Щілини у вулику— джерело втрати тепла в зимовий період, що призводить до більшої витрати меду, тому що бджолам потрібно більше їжі для відшкодування енергетичних витрат.

Точність і правильність виготовлення вуликів дозволяє будь-яку частину одного вулика пристосовувати до інших.

Кожна стінка корпусу вулика повинна бути виготовлена із двох або трьох дощок, з'єднаних у шпунт і гребінь і склеєних водостійким клеєм.

Зовнішній бік вулика слід обробити оліфою і пофарбувати у два шари білою, жовтою або блакитною фарбою. Дах вулика покривають металом, ретельно зашпаровуючи кути покрівлі.

Вулик складається з одного або декількох корпусів, однієї або декількох магазинних надставок, піддашника, стельових дощечок, даху, дна, прилітної дошки, вставної дошки (діафрагми) і гніздових або магазинних рамок.

Корпус. Зовнішній вигляд —ящик, збитий з чотирьох дошок. Різні конструкції вуликів дозволяють розташувати в них від 10 до 20 і більше гніздових рамок, які підвішують на спеціальному фальці за плічка. Фальц вибирають у внутрішній верхній частині стінок корпусу. У передній стінці корпусу є льотки для проходу бджіл. Один льоток знаходиться в нижній частині корпусу й називається нижнім, інший — у верхній частині вулика й називається верхнім.

У корпусі вулика може бути два абсолютно самостійних відсіки зі своїми льотками. У такому вулику можна утримувати дві бджолині сім'ї або одну сім'ю та відводок із запасною маткою.

Дно. Обмежує корпус вулика знизу. Розміщене під нижнім корпусом вулика. Залежно від конструкції дно може бути від'ємним або наглухо прикріпленим цвяхами до корпусу. Воно складається зі щитка, який збирають із декількох дощок, і обв'язки. До виступу дна кріпиться прилітна дошка.

Прилітна дошка. Кріпиться до дна петлями біля передньої стінки корпусу. Вона слугує для вильоту й повернення бджіл додому. У зимовий період або під час перевезення вуликів прилітну дошку знімають, щоб вона не заважала або щоб у зимовий період у вулик не проникли миші.

Магазинна надставка. Слугує для розширення гнізда бджолиної сім'ї. Рамки, розташовані в ній, удвічі менші, ніж гніздові. Схема магазинної надставки ідентична до схеми корпусу вулика, тільки висота її стінок менша, ніж у корпусі. Довжина й ширина магазинної надставки аналогічні до розмірів корпусу.

Піддашник. Необхідний для розміщення в ньому верхнього (головного) утеплення й фіксації стельових дощечок зверху корпусу або магазинної надставки.

Піддашник зі стельовими дощечками слугує горизонтальною діафрагмою при формуванні в одному з верхніх корпусів тимчасового відводка з маткою-помічницею. Він розділяє гнізда двох бджо­линих сімей. У піддашник під час перевезення бджолиної сім'ї поміщають рамку з металевою сіткою для нормальної вентиляції бджолиного гнізда, що перешкоджатиме запарюванню бджіл.

Стеля. Допомагає зберігати в гнізді бджіл тепло. Складається з окремих дощечок, які у разі потреби можуть бути скріплені спеціальними нашивками. Вона розташована зверху рамок корпусу або магазинної надставки.

Дах. Захищає вулик від атмосферних опадів. Дах може бути односхилим, двосхилим або плоским. У бічних стінках даху обов'язково роблять вентиляційні отвори або прорізи.

Вставна дошка (діафрагма). Застосовується для обмеження розміру бджолиного гнізда залежно від сили сім'ї. У холодну погоду за вставні дошки поміщають утеплення, що підтримує у вулику необхідну температуру. У багатокорпусних вуликах вставна дошка нижча, ніж у вуликах інших конструкцій. У комплект вулика найчастіше входить дві дошки. Щиток діафрагми становить 450 х 320 мм, довжина верхнього бруска — 472 мм, ширина — 20 мм. Діафрагма складається з дощок товщиною 14 мм, з'єднаних між собою у чверть. У вулику її підвішують за допомогою плічок на фальцах. Для щільності прилягання її до корпусу бічні планки й нижній брусок діафрагми оббивають ущільнювачем із гуми.

Вуликова рамка гніздова. Служить для будування бджолами гніздових стільників. Складається вона з верхнього бруска із плічками, нижнього бруска й двох бічних планок із постійними роздільниками. Розмір рамки — 435 х 300 мм. В українському вулику-лежаку рамка висока й вузька — 300 х 435 мм. У багатокорпусному вулику рамки мають розмір 435 х 230 мм. У гніздової рамки завбільшки 435 х 300 мм верхній брусок завдовжки 470 мм, завширшки 25 мм, завтовшки 22 мм, а нижній — завдовжки 419 мм, завширшки й завтовшки по 15 мм. Ширина бічних планок уверхній частині 37 мм й у нижній частині 25 мм. Довжина бічної планки 290 мм, ширина 25 мм, товщина 10 мм. Рамки збивають цвяхами завдовжки 30 мм, діаметром 1, 4—1, 6 мм.

Магазинна рамка. Призначена для відбудування бджолами магазинних стільників, у гнізда яких під час медозбору поміщається нектар. Розмір магазинних рамок —435 х 145 мм. Довжина верхнього бруска 470 мм, ширина 25 мм, товщина 22 мм. Бічна планка: довжина — 135 мм, товщина —10 мм; ширина бічної планки у верхній частині — 37 мм, у нижній — 25 мм. Нижня планка завдовжки 415 мм, завширшки 20 мм, завтовшки 10 мм.

Гніздова рамка багатокорпусного вулика. Розмір — 435 х 230 мм. Довжина верхнього бруска — 470 мм, ширина — 25 мм, товщина — 20 мм. З обох боків нижньої частини верхнього бруска скраю вибирають плечико завтовшки 10 мм і завглибшки 27, 5 мм, за допомогою якого в магазинній надставці розміщають рамки. Бічні планки мають довжину 220 мм, товщину — 10 мм, ширину у верхній частині — 37 мм, у нижній — 25 мм. Нижній брусок має довжину 415 мм, ширину 20 мм, товщину 10 мм.

Секційна рамка. Призначена для одержання стільникового меду в невеликих кількостях —секціями. Розмір кожної секції — 110 х 110 мм. Секція складається з деревної тріски завдовжки 450 мм, завширшки 35 мм, завтовшки 2 мм. Секції поміщають у магазинні рамки. Одна секція може давати до 400 г запечатаного меду.