К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, Сухомлинський про вчителя. Соціальне призначення педагогічної професії.

Вчитель – людина яка має спеціальну освіту і професійно займається вихованням і навчанням дітей

Функції вчителя: соціальна (передача досвіду, вивчення різних чинників, що впливають на розвиток особистості), інформаційна (зберігач і передавач інформації); навчаюча; стимулююча (створює певне середовище для кращого розвитку); дослідницька (пошук нового в процесі навчання і виховання, вивчення інтересів і здібностей), функція наставника (взірець для наслідування), виховна, психолого-педагогічна.

К. Ушинський писав "...головне завжди буде залежати від особистості вихователя, який стоїть лицем до лиця з вихованцем, вплив особистості вихователя на молоду думку складає ту виховну силу, котру не можна замінити ні підручником, ні моральними сентенціями, ні системою покарань і заохочення".

Як суб'єкт педагогічної діяльності, вчитель виступає за визначення Ушинського в якості " практичного психолога". Готовність вчителя до виконання своїх професіональних функцій передбачає психологічну гостроту зору, спостережливість, ініціативність, відкритість у спілкуванні, емоційно вольову стійкість.

Слід відмітити спеціальні професійні якості: педагогічний такт, витримка, самоконтроль, професійно-педагогічне мислення, вміння аналізувати свою діяльність. Вчителя часто називають сівачем, інженером душ людських, митцем. Проте майстерність педагога повинна стояти вище, бо через його руки проходять усі майбутні творці. Педагог покликаний бути духовним наставником.

А.С. Макаренко про педагогічну майстерність, педагогічний такт стверджував, що учні пробачають своїм вчителям і строгість, і сухість, і, навіть, прискіпування (придирание), але ніколи не пробачають поганого знання своєї справи.

Вище за все учні цінують в педагога впевнені і чіткі знання, вміння, майстерність, золоті руки, малослівність, постійну готовність до роботи, ясність думки. Виховувати в собі педагогічний талант, майстерність, що базується на умінні і кваліфікації. "... чому повинна страждати дитина, яка потрапила до не талановитого педагога! "

Велика роль у вихованні належить педагогічному колективу " ні один вихователь не має права працювати в одиночку", високо поціновувати колективний досвід, вчитися у колег, поважати колективний досвід та його прогрес, традиції і педагогічний колектив відповідає за колектив.

Вч. повинен вміти організовувати, ходити, жартувати, бути веселим, сердитим, вихователь повинен поводитись так, щоб кожен рух його виховував, і завжди повинен знати, чого він хоче в даний момент, і чого він не хоче. Вч. не має права ухилятись ні від роботи, ні від відповідільності. Наша справа – це одна з найтонших людських справ.

Сухомлинський: Учитель – це не тільки той, хто передає учням знання і вміння, це передусім той, у кого дитина, як у батька й матері вчиться жити. У. – це не тільки людина, що дає учням знання, а громадсько-політичний діяч, інтереси і діяльність якого виходять далеко за стіни школи. Бути народним вчителем … по крихітках збирати, зберігати, розвивати, множити все, що створив, утвердив, завоював народ. Моральна чистота, моральна цілісність виховання – це передусім його любов до людей, органічна непримиренність до зла. Стати … учителем може, насамперед, справжній вихователь, людина, яка перед вихованцями яскравий світогляд знання, допомагає їм долати труднощі; висока моральність вчителя стає нині найважливішою умовою його педмайстерності. Якщо учитель хоч на один день спиниться у своєму інтелектуальному зростанні, він перестане бути світочем знання і для своїх вихованців, і для дорослих працівників. Учитель в слові виявляє себе, свою моральність, своє ставлення до вихованця.

34.. Мета, завдання, зміст, форми і методи естетичного виховання. Використання народних традицій у вихованні.

Естетичне виховання – Напрям виховної роботи який спрямований на формування у школярів бажання та уміння змінювати навколишнє за законами краси.

Мета: оволодіння ест. знаннями, пробудження ест. почуттів, стимул-ня ест. д-ті.

Завданням естетичного виховання є не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки.

Принципи, принцип всезагальності естетичного виховання і художньої освіти, принцип комплексного підходу (різні види мистецтв поетапно взаємодіють), міжпредметні зв'язки, принцип творчої самодіяльності учнів, принцип естетизації всього дитячого життя

Шляхи та засоби естетичного виховання: 1. Естетичне виховання в процесі вивчення наук (кожен навчальний предмет дає можливість формувати в учнів естетичні почуття, погляди, переконання). 2. Естетичне виховання в праці (справжня краса людини виявляється в її праці). 3. Естетичне виховання через природу (природа - джерело прекрасного). 4. Естетичне виховання засобами мистецтва (художнє, музичне виховання, виховання засобами літератури, театру).

Основна мета народної педагогіки в галузі естетичного виховання - навчити людину жити за законами краси і благородства, формування у підростаючого покоління естетичне ставлення до життя: природи, праці, громадської діяльності, особистої поведінки, мистецтва (виховання у сім'ї); родинне життя (мамина колискова пісня); природа, праця в ній; краса побуту, народний театр, танці, обряди.