Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Семінарське заняття № 8
|
|
Тема: Конфліктологічна компетентність соціального педагога у системі “людина – людина”
Мета: розкрити зміст понять “емпатія”, “рефлексія”, “толерантність”, “емоційна стійкість”.
Основні поняття: емпатія, рефлексія, толерантність, емоційна стійкість.
& Теми доповідей
1. Емпатія як складова конфліктологічної компетентності соціального педагога.
2. Поняття рефлексії і її видів. Значущість рефлексії у ситуаціях конфліктної взаємодії.
3. Поняття толерантності у діяльності соціального педагога. Поняття емоційної стійкості.
G Методичні вказівки
Професійна рефлексія соціального педагога, спрямована на усвідомлення себе як особистості, як професіонала; усвідомлення своїх дій, поведінки, іміджу та прогнозування наслідків впливу; усвідомлення змісту ситуації та можливих засобів її розвитку; моделювання наслідків і прогнозування дій тощо.
Особистісна рефлексія передбачає самоаналіз, дослідження людиною свого внутрішнього світу й поведінки у зв’язку з переживаннями інших людей, учасників соціальної взаємодії. У результаті такого дослідницького процесу людина постає перед собою в новому світлі, оскільки співвіднесення своїх почуттів і переживань з почуттями і переживаннями іншої людини, аналіз і розуміння своєї поведінки дозволяє їй побачити конфліктну ситуацію й себе ніби збоку, сприяє більш адекватній оцінці власної поведінки.
Однією з найголовніших особистісних якостей соціального педагога має бути емпатія – здатність розуміти думки, почуття і потреби людей, чутливо заглиблюватись у суть події, явища тощо, глибоко відчувати стан іншої особи чи групи людей, сприймати і розуміти їх вчинки.
Слово “емпатія” походить від грецького “patho”, що означає глибоке, сильне, чутливе почуття (відчуття), близьке до страждання. Префікс “еm” означає спрямований (скерований) усередину. Емпатію вивчали такі авторитетні дослідники, як К. Роджерс, К. Рудестам, Є. Мелибруда та ін. Вони одностайні в тому, що емпатія проявляється насамперед у спілкуванні.
Повага прав іншої людини, усвідомлення важливості цієї розмаїтості й можливості жити разом, не завдаючи один одному шкоди – усе це пов’язують із поняттям «толерантність».
Толерантність соціального педагога – це його вміння керувати собою у будь-якій ситуації й умовах, зберігаючи при цьому привітність, ввічливість, здатність помічати не тільки себе, а, насамперед, іншого. Цю думку добре підтверджує вираз М. Кнебель: «Зберігати рівний, спокійний настрій – велика справа у педагогіці. Це обов’язкова техніка, якою педагог повинен володіти»
? Рекомендовані завдання для практичного виконання:
1. Підготуватися до обговорення питань:
· Які прагнення, бажання, потреби найчастіше утягують людину у конфлікт?
· Що допомагає людині стримуватися у конфлікті, а що сприяє активному продовженню конфлікту?
· Перерахуйте конфліктогенні якості особистості у інтелектуальній сфері. Якими діагностичними методами визначають рівень їх сформованості?
· За якими ознаками визначають конфліктну або неконфліктну людину?
· Які емоційні стани відчуває індивід у конфлікті?
· Що таке “ціннісні орієнтації”? Яку роль вони відіграють у конфліктній поведінці? Якою, на ваш погляд, повинна бути система ціннісних орієнтацій сучасного викладача?
2. Наведіть власні методи керування конфліктними емоційними станами.
3. Перелічіть причини, що призводять до виникнення конфліктів у вищому навчальному закладі.
4. Пригадайте людину, яка вам неприємна. Знайдіть причину власної антипатії.
5. Що необхідно соціальному педагогу для того, щоб бути толерантним?
6. Вправа “Незакінчені речення”. Висловіть власну точку зору.
1) Як соціальний педагог, я намагаюсь...
2) Соціальний педагог повинен уміти...
3) У конфлікті я...
4) Як соціальний педагог, я буду...
5) У своїй праці я дійсно намагаюсь...
6) Приймаючи рішення, я намагаюсь....
7) Спостерігаючи за конфліктом, я.......
8) Як професіонал я була б задоволена (був би задоволений), якщо....
9) Свої стосунки із людьми я можу назвати......
10) Свої стосунки з колегами я можу охарактеризувати як.....
7. Вправа “Назви емоційний стан ” – стимулює увагу до партнера і усвідомлення ознак, якими ми визначаємо його емоційний стан.
Один з учасників уважно дивиться на свого сусіда і каже: “Мені здається, що ти зараз.....”, – називаючи емоційний стан, у якому, на його думку, перебуває співрозмовник. Той, кому це сказали, погоджується або не погоджується або уточнює слова партнера і в свою чергу називає емоційний стан наступного учасника. Після того як коло замкнеться, пропонується обговорення способів, якими користувалися учасники, визначаючи емоційний стан один одного.
8. Вправа “Моя поведінка у конфлікті”.
Ви могли помітити, що неоднаково реагуєте у різних конфліктних ситуаціях. Ваша реакція залежить від осіб або положень, з якими Ви зіштовхуєтеся. Ви реагуєте агресивно, коли Вас застають зненацька, чи лишаєтесь цілком спокійним? Які ситуації спонукають Вас стримувати власні почуття? Спробуйте знайти причини, які спонукають Вас реагувати тим чи іншим чином, поміркуйте, чому це відбувається. Які люди Вас дратують при цьому?
Я реагую на конфлікт таким чином: _________________________________
Я реагую так чи інакше у таких випадках: _____________________________
Я реагую так чи інакше у спілкуванні з такими людьми: _________________
Опишіть реакцію деяких ваших знайомих на конфлікт
| ХТО | РЕАКЦІЇ НА КОНФЛІКТ |
Як вплинуло на вашу поведінку і ставлення до конфлікту те, що ви усвідомили раніше?
__________________________________________________________________
9. Опишіть ситуації, які відбувалися з вами у минулому або в теперішньому, під час яких ви втрачали над собою контроль, діяли не згідно з обставинами, могли б поводити себе краще________________________________________
Які події, ситуації, або люди виводили вас з себе? _______________________
Які реакції відбувалися у вашому організмі? ____________________________
__________________________________________________________________
Які шляхи заспокоєння ефективно діяли на вас? _________________________
Яка нова думка змінила ту, що вивела вас із рівноваги? ___________________
Як я оцінюю свою здатність зберігати спокій душі й тіла у конфлікті? _________________________________________________________
Література:
1. Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Конфликтология: Учебник. – М.: ЮНИТИ, 1999.
2. Бабосов Е. М. Конфликтология. – Мн.: Право и экономика, 2007. – 360 с.
3. Волков Б. С., Волокова Н. В. Конфликтология: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Академический Проект; Альма Матер, 2006. – 384 с. – (“Gaudeamus”).
4. Вишнякова Н. Ф. Конфликтология: Учеб. пособие. – 3-е изд. – Мн.: Университетское, 2006. – 318 с.
5. Ворожейкин И. Е. Кибанов А. Я., Захаров Д. К. Конфликтология. – М.: ИНФРА, 2009.- 176 с.
6. Конфліктологія: навчальний посібник. – Львов: „Магнолія 2006”, 2011. – 229 с.
Семінарське заняття № 9
Тема: Комунікативна компетентність.
Мета: сформувати комунікативні і організаторські вміння, комунікативний самоконтроль, вміння продуктивно виходити з конфліктної ситуації, навчитися аргументувати власну точку зору, здійснювати мовленнєвий та невербальний вплив.
Основні поняття: комунікація, комунікативність, комунікативна компетентність.
& Теми доповідей
1. Поняття і структура комунікативної компетентності.
2. Підготуйте усну відповідь на тему: “Вміння соціального педагога у галузі невербальної комунікації”.
3. Що ви розумієте під технологіями ефективного спілкування у конфлікті?
G Методичні вказівки
Комунікативна компетентність - здатність установлювати й підтримувати необхідні контакти з іншими людьми. Для ефективної комунікації характерно: досягнення взаєморозуміння партнерів, краще розуміння ситуації й предмета спілкування (досягнення більшої визначеності в розумінні ситуації, сприяє вирішенню проблем, забезпечує досягнення цілей з оптимальною витратою ресурсів).
Структуру комунікативної компетентності складає сукупність знань, умінь і навичок, що забезпечують ефективне спілкування. Такого роду компетентність припускає вміння змінювати глибину й коло спілкування, розуміти й бути зрозумілим партнерами по спілкуванню. Виокремлюють такі складові комунікативної компетентності: орієнтованість у різноманітних ситуаціях спілкування, яка заснована на знаннях і життєвому досвіді індивіда; спроможність ефективно взаємодіяти з оточенням завдяки розумінню себе й інших при постійній видозміні психічних станів, міжособистісних відносин і умов соціального середовища; адекватна орієнтація людини в самій собі власному психологічному потенціалі, потенціалі партнера, у ситуації; готовність і уміння будувати контакт з людьми; внутрішні засоби регуляції комунікативних дій; знання, уміння і навички конструктивного спілкування; внутрішні ресурси, необхідні для побудови ефективної комунікативної дії у визначеному колі ситуацій міжособистісної взаємодії.
? Рекомендовані завдання для практичного виконання:
1. Підберіть діагностичні методики, спрямовані на виявлення рівнів комунікативної компетентності.
2. Перелічіть важливі комунікативні, професійно значущі якості соціального педагога.
3. Перерахуйте “психологічні бар’єри”, які виникають у діяльності соціального педагога.
4. Спостерігаючи за доповіддю вашого колеги, оцініть, які форми комунікації було використано:
а) вербальні слова (слова, звернені до партнера);
б) мімічні (вираз обличчя партнера, погляд);
в) тактильні (дотики);
г) пластичні (поза, жести, рухи);
д) предметні (через переданий предмет, який було розглянуто).
5. Яких умов необхідно дотримуватися для того, щоб долати бар’єри у спілкуванні?
6. За рахунок яких невербальних сигналів можливо знизити напругу під час інциденту, конфліктної ситуації?
7. Проаналізуйте ситуацію:
Під час заняття викладач робить зауваження студентам: “Іванов, ти мені заважаєш! ”, “Оля, ти не даєш мені сказати! ” Що не враховує викладач у своїх зауваженнях?
8. Вправа “Готовність до контакту”.
Один з учасників виходить з кімнати. Інші учасники домовляються між собою, хто буде демонструвати готовність до контакту. Інші мають демонструвати небажання контакту. Все це робиться без слів, за допомогою невербальних засобів. Після того, як учасник, що виходив, визначив людину, готову до контакту, вправу ускладнюють. Пропонується визначити 3 особи, готові до контакту. Кожний з учасників сам вирішує, чи буде він контактувати, чи ні. При обговоренні зверніть увагу на ознаки, за якими визначалася готовність до контакту, на можливу неоднозначність у демонстрації бажання контактувати.
Під час вправи зверніть увагу на можливу неоднозначність сигналів, які ми подаємо оточуючим у процесі невербального спілкування, і пов’язані з цим проблеми.
9. Вправа “Впевнені, невпевнені і агресивні відповіді”.
На кожне висловлення необхідно відповісти у впевненій, непевній і агресивній формі.
· друг продовжує затримувати вас бесідою, а вам необхідно йти;
· одногрупники, які сидять на занятті позаду вас, заважають вам голосною розмовою;
· собака вашого сусіда пом’яв полуницю на ваших грядках;
· знайомий просить позичити грошей.
Література:
7. Андреев В. И. Конфликтология: искусство спора, ведения переговоров, разрешения конфликтов. – М., 2005.
8. Бандурка А. М., Друзь В. А. Конфликтология: Учеб. пособие для вузов. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1997. – 355 с.
9. Волков Б. С., Волокова Н. В. Конфликтология: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Академический Проект; Альма Матер, 2006. – 384 с. – (“Gaudeamus”).
10. Ємельяненко Л. М. Петюх В. М., Торгова Л. В., Гриненко А. М. Конфліктологія; навч. посібник / За заг. ред. В. М. Петюха, Л. В. Торгової. – К.: КНЕУ, 2003. – 315 с.
11. Козырев Г. И. Введение в конфликтологию: Учебное пособие для студ. высш. учебн. заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 176 с.
Завдання для самостійної роботи
У процесі оволодіння курсом «Конфліктологія» значна увага приділяється самостійній роботі студентів, що передбачає розвиток у них здатності самостійно контролювати, регулювати та корегувати своє навчання, особистісний та професійний розвиток. Роль викладача при цьому полягає в мотивуванні та формуванні вмінь самоконтролю, саморегуляції та самокорекції. У цьому випадку навіть без зовнішнього контролю з боку викладача пізнавальна діяльність студента буде відбуватися не стихійно, а цілеспрямовано з урахуванням його потреб і можливостей.
На самостійне опрацювання при опануванні кожної теми курсу виносяться окремі теоретичні питання, які не знаходять свого висвітлення на лекційних і практичних заняттях. Опрацювання цих питань поглиблює знання студентів із кожної теми.
|
|