Індукція розвитку пазушних меристем.

Активізація пазушних бруньок і використання пазушних пагонів – найпоширеніший тип мікроклонального розмноження рослин. В рослині в умовах in vivo ріст пазушних бруньок пригнічується апікальним 47 домінуванням. Ріст пазушних бруньок стимулюється видаленням верхівки стебла або обробкою цитокінінами. Введення в поживне середовище цитокінів пробуджує бічні бруньки і спричинює розвиток чисельних нових бруньок. Утворюється пучок пагонів, що швидко ростуть, його розрізняють на дрібніші пучки або на окремі пагони, які спроможні утворювати підчас вирощування на новому свіжому середовищі такі самі пучки (розетки) бруньок і пагонів. Для індукції пазушних бруньок важливо правильно підібрати концентрацію фітогормонів у середовищі. Велика кількість цитокінів сприяє розвитку пазушних бруньок, але змінює морфологію рослин, призводячи до появи аномальних і вироджених форм. Надлишкова кількість ауксину в середовищі індукує розвиток калюсу, який пригнічує ріст меристемної тканини або спричинює розвиток додаткових стеблових апексів, що генетично відрізняються від вихідної рослини. У таких випадках ауксин із середовища вилучається або його кількість зводиться до мінімуму. Методом індукції пазушних бруньок у культурі тканини розмножуються плодово-ягідні і декоративні культури, а також овочеві (капуста, картопля та ін.). Мікроклональне розмноження методом індукції меристем гарантує максимальну генетичну однорідність рослин- регенерантів. Проте розмноження рослин пазушними пагонами є найповільнішим шляхом із відомих типів органогенезу.

9.3 Утворення придаткових пагонів.

Багатьом рослинам властиве утворення пагонів безпосередньо із спеціалізованої тканини експланта. Окремі клітини ізольованих тканин рослин диференціюються з наступним утворенням меристем них осередків, в яких закладаються стеблові бруньки. Цей тип регенерації особливо придатний для трав’янистих рослин у разі використання листків, лусок, цибулин, бульбоплодів, стебел, кореневищ. Експлант вміщують на живильне середовище з невеликою кількістю ауксинів та цитокінів. Утворений пучок пагонів розділяють і висаджують окремо для одержання такого ж пучка. Розвиток адвентивних (що утворилися в місцях, в яких внормальних умовах пагони не утворюються) пагонів здійснюється за рахунок бічних та інтеркалярних меристем, внаслідок чого рослини генетично ідентичні батьківським формам.