Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Регіональний бюджетний менеджмент.






Бюджетний менеджмент — це сукупність взаємозалежних дій, прийомів і методів, які спрямовані на управління бюджетними ресурсами й відносинами, що виникають у процесі руху бюджетних потоків. Бюджетний менеджмент відповідає яким чином потрібно ефективно управляти рухом бюджетних ресурсів і відносинами, що виникають при цьому?

У практиці реалізації бюджетного менеджменту найголовнішою функцією є планування, а саме стратегічне планування (довгострокове планування на основі проміжних цілей). На жаль, в Україні ця функція лише частково виконується у бюджетному процесі через направлення в органи виконавчої влади бюджетної резолюції на наступний рік, а середньострокове та довгострокове стратегічне планування розвитку бюджету держава не має. Результатом є вилучені у підприємств у порядку платежів до бюджету кошти не повертаються їм вартісним еквівалентом.

Таким чином, політика розвитку бюджетної системи повинна бути направлена на створення умов, механізмів та інструментів для забезпечення переходу бюджетної системи до нового якісного стану, який забезпечить фінансову стабільність регіонів. У першу чергу потребують вирішення такі питання: удосконалення нормативної бази щодо економічного обґрунтування та визначення розмірів дохідних джерел місцевих бюджетів (розробка нормативів питомої ваги податкових надходжень); розширення економічної самостійності регіонів (деякі регіони, за своєю особливістю, потребують збільшення частки місцевих бюджетів у зведеному бюджеті регіону); розширення пільг з податку на прибуток підприємствам, що утримують об'єкти охорони здоров'я, культури і спорту, дитячі дошкільні заклади та ін. (скорочення видатків місцевих бюджетів).

Місцеві бюджети – це важлива фінансова категорія, основу якої становить система фінансових відносин, що складається між місцевими та державним бюджетом, а також усередині сукупності місцевих бюджетів. Саме через них суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному розрізі, тобто між окремими адміністративно-територіальними одиницями і соціальними групами населення. Крім того, саме з місцевих бюджетів фінансується розвиток галузей виробничої сфери, в першу чергу місцевої промисловості і комунального господарства.

 

Місцеві бюджети формують грошові фонди, здійснюють соціальну підтримку незахищених прошарків населення, розподіляють використання сформованих фондів фінансових ресурсів між галузями економіки, що фінансуються з місцевих бюджетів, здійснюють контроль за фінансово-господарською діяльністю суб’єктів економічної діяльності, що фінансуються з місцевих бюджетів. Місцеві бюджети є фундаментом, на якому побудоване і функціонує місцеве самоврядування, є інструментом керування економічними процесами на місцевому рівні. Для місцевих бюджетів більш привабливими є місцеві податки і збори, то важливим завданням є кількісна і якісна їх стабілізація, установлювана для формування місцевих бюджетів.

Органам місцевого самоврядування Бюджетний кодекс України (ст. 85 ч. 2) забороняє планувати і здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів (ст. 86 Бюджетного кодексу), а також здійснювати впродовж бюджетного періоду витрати на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів.

Бюджетний кодекс забороняє надання позик з одного бюджету іншому (ст. 73 Бюджетного кодексу)

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові кошти (в т.ч. і валютні), земля, природні ресурси, що знаходяться в комунальній власності територіальних громад, а також об’єкти спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних Рад.

Місцеві бюджети є самостійними, вони не входять до Державного бюджету України. Підприємства, установи та організації, що перебувають у комунальній власності є підзвітними і підконтрольними органам місцевого самоврядування. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, що не перебувають у комунальній власності будуються на договірній і податковій основі. Вони підконтрольні органам місцевого самоврядування тільки в межах повноважень, наданих законом.

Органи Державного казначейства здійснюють обслуговування місцевих бюджетів за доходами та обслуговують державні цільові фонди.Головними розпорядниками бюджетних коштів за місцевими бюджетами є керівники управлінь (відділів) обласних, міських і районних рад; за міськими, у містах районного підпорядкування, сільським і селищним бюджетами — голови цих рад.Наприклад, районний відділ освіти очолює керівник відділу, що є головним розпорядником бюджетних коштів, він має у своєму підпорядкуванні школи, директори яких вважаються розпорядниками коштів третього ступеня, їм надане право самостійно розпоряджатися бюджетними коштами.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.