С. Пневмонія довше 5 тижнів.

D. Пневмонія довше 4 тижнів. *

Е. Пневмонія довше 6 тижнів.

3. Хворий Я. 30 років лікується у продовж 2-ох тижнів з діагнозом крупозної пневмонії. Приймав 2 антибактеріальні препарати. В процесі лікування з’явився біль у животі, рідкий стілець (до 5 разів на добу), загальна слабість. Об’єктивно: на язику білий налет, болючість при пальпації нижніх відділів живота.

Призначення якого з препаратів було упущене лікарем?

А. Нізорал. *

В. Фестал.

С. Панкреатин.

D. Преднізолон.

Е. Лазолван.

4. Пацієнтка В. 38 років, скаржиться на підвищення температури тіла до 38, 5- 39, 5^°С, кашель з виділенням подібного на іржу харкотиння, задишку, загальну слабість. Частота дихання – 26 за хв. Зліва під лопаткою посилення голосового трем­тіння та притуплення перкуторного звуку, аускультативно – бронхіальне дихання. Рентгенологічно: інфільтрація нижньої долі лівої легені.

Ваш попередній діагноз у хворої В.?

А. Крупозна лівобічна пневмонія. *

В. Ексудативний плеврит.

С. Туберкульоз лівої легені.

D. Інфаркт-пневмонія лівої легені.

Е. Спонатанний пневмоторакс.

5. З метою швидкої ліквідації больового синдрому при масивній інфаркт-пневмонії у хворої Ц., 52 років, використовують:

А. Наркотичні аналгетики. *

В. Спазмолітики.

С. Міорелаксанти.

D. Інгаляційний наркоз

Е. Міжреберну новокаїнову блокаду.

6. Хворий Р. 34 років, поступив у терапевтичне відділення із скаргами на гострий колючий біль у лівій половині грудної клітки при кашлі та на висоті вдиху. Об’єктивно: температура тіла 37, 5^˚ С, позитивні симптоми Штенберга, Потенджера. Аускультативно – патологічний фізикальний шум (шум тертя плеври), що не зникає при кашлі.

Про який діагноз у хворого Р. слід думати?

А. Гострий фібринозний плеврит. *

В. Лівобічна крупозна пневмонія.

С. Гострий панкардит.

D. Гострий абсцес.

Е. Лівобічний пневмоторакс.

7. Хворий К., 65 років, скаржиться на задишку, біль у правій половині грудної клітки на висоті вдиху і кашлі, кровохаркання, охриплість голосу, схуднення на 10 кг за 1, 5 міс. Об’єктивно: риси обличчя загострені, частота дихання – 24 за хв. Справа (на всьому протязі) – відсутнє голосове тремтіння, перкуторно там же – тупий звук. Аускультативно – дихання не вислуховується. Плевральний випіт геморагічний.

Ваш діагноз?

А. Правобічний параканкрозний плеврит. *

В. Правобічна крупозна пневмонія.

С. Інфаркт-пневмонія.

D. Правобічний ексудативний плеврит.

Е. Правобічний гемоторакс.

8. У хворої П. 70 років, що скаржилась на непродуктивний кашель, задишку, серцебиття, набряки на гомілках і стопах, при об’єктивному дослідженні знайдено: легені – справа притуплення з рівня ІІ ребра, відсутнє голосове тремтіння і дихання; серце – фібриляція передсердь з частотою шлуночкових скорочень 110-120/хв, дефіцит пульсу 24-30 /хв.

Який найбільш вірогідний діагноз у хворої П.?

А. Кардіогенний плеврит. *

В. Пневмонія з обтурацією привідного бронха.

С. Плеврит внаслідок ТЕЛА.

D. Правобічний пневмоторакс.

Е. Плевропневмосклероз.

9. У студента С., 18 років, виникли клінічні ознаки лівобічного ексудативного плевриту. Після торакоцентезу в плевральному випоті білка 30 г/л, проба Рівальта позитивна, лейкоцитів 30 в полі зору, з них лімфоцити складають 100%.

Про який генез плевриту у хворого С. слід думати?

А. Туберкульозної етіології. *

В. Кардіогенний плеврит.

С. Травматичний плеврит.

D. Бластомного генезу.

Е. Парапневмонічний плеврит.

10. Торакоскопія (дослідження плевральної порожнини) не показана у наступних випадках:

А. Кардіогенний плеврит. *

В. Метапневмонічний плеврит.

С. Запущений рак легень.

D. Лімфома плеври.

Е. Туберкульозний плеврит.

11. Хворий Д., 55 років, упродовж двох днів скаржиться на прогресуючу задуху і кашель з гнійним харкотинням. Загострення відмічаються в осінній та весняний періоди. Палить протягом 25 років. Температура тіла 37, 1^˚ С. В легенях – дихання послаблене з поодинокими сухими, свистячими хрипами. Рентгенологічно – підвищена повітряність легень, посилений легеневий малюнок. Бронхоскопія: гіперемія слизової оболонки бронхів з наявністю виділень гнійно-слизового харак­теру. Який діагноз найбільш імовірний у хворого Д.?

А. Хронічний бронхіт. *

В. Бронхіальна астма.

С. Серцева астма.

D. Тромбоемболія легеневої артерії.

Е. Злоякісний новоутвір легень.

12. Хворий М., 56 років скаржиться на періодичний ранковий приступоподібний кашель з виділенням невеликої кількості слизистого харкотиння. Під час приступу кашлю виникає короткочасна втрата свідомості. В анамнезі – хронічний бронхіт. Курить протягом 42 років по 20-30 цигарок на добу.

Який провідний синдром має місце у хворого М.?

А. Бетолепсії. *

В. Гіперкапнії.

С. Бронхоспастичний.

D. Апное уві сні.

Е. Гіпертензивний криз в малому колі кровообігу.

13. Хворий Н., 46 років курить протягом 36-ти років. Страждає хронічним обструктивним бронхітом. Турбує задишка із затрудненим видихом при звичайному фізичному навантаженні, періодичний надсадний ранковий малопродуктивний кашель, часом кровохаркання (у вигляді прожилків крові). При фібробронхоскопії – пухлинного росту не виявлено, є ознаки хронічного бронхіту.

Перечисліть незво­ротні патогенетичні механізми бронхіальної обструкції.

А. Фібробластична деформація. *

В. Бронхоспазм.

С. Дискринія.

D. Рак легень.

Е. Запальний набряк.

14. Хворий С., 48 років курить протягом 30 років – по 25-30 цигарок на добу. Діагностовано хронічний гнійний обструктивний бронхіт. Турбує задишка із затруд­неним видихом при звичайному фізичному навантаженні, періодичний надсадний кашель з виділенням невеликої кількості гнійного харкотиння з доміш­ками крові, пітливість, підвищення температури тіла увечері до 37^º С. Який з перечислених нижче критеріїв є абсолютним показом для проведення антибіо­тикотерапії?

А. Гнійне харкотиння. *

В. Кровохаркання.

С. Підвищена пітливість.

D. Субфебрілітет.

Е. Кашель.

15. У хворого Ч., 44 років, епізодично при вдиханні алергену (запаху плісняви) виникають свистячі хрипи в легенях, затруднений видих. Короткочасні денні симптоми рідше одного разу на тиждень, нічні – менше 2-х разів на місяць. Пікова швид­­кість видиху і об’єм форсованого видиху = 80 %. Між загостреннями хрипи над легенями відсутні.

Ваш діагнозу хворого Ч.?

А. Інтермітуюча бронхіальна астма. *

В. Персистуюча бронхіальна астма, легка форма.

С. Персистуюча бронхіальна астма, середньої важкості.

D. Персистуюча бронхіальна астма, важка форма.

Е. Хронічний бронхіт з бронхоспастичним синдромом.

16. У пацієнтки Л., 30 років, після вірусної інфекції виникли щоденні симптоми затрудненого свистячого дихання, що викликали порушення активності і сну; нічні симптоми задухи частіше одного разу на тиждень. Пікова швидкість видиху і об’єм форсованого видиху 70 %, відхилення = 30%. Є потреба в щоденному прийомі β ₂-агоністів короткої дії.

Ваш діагноз у хворої Л.?

А. Інтермітуюча бронхіальна астма.

В. Персистуюча бронхіальна астма, легка форма.

С. Персистуюча бронхіальна астма, середньої важкості. *

D. Персистуюча бронхіальна астма, важка форма.

Е. Бронхоспастичний синдром застійного генезу.

17. Після психоемоційного стресу у хворого Т. 24 років, часто виникали стани, які щодня супроводжувалися свистячим диханням, задишкою із затрудненим видихом, частими нічними симптомами задухи, що обмежувало його фізичну активність. Пікова швидкість видиху і об’єм форсованого видиху = 50%, відхилення = 35%. Ваш діагноз у хворого Т.?

А. Інтермітуюча бронхіальна астма.

В. Персистуюча бронхіальна астма, легка форма.

С. Персистуюча бронхіальна астма, середньої важкості.

D. Персистуюча бронхіальна астма, важка форма. *

Е. Бронхоспастичний синдром алергічного генезу.

18. У пацієнта В. 40 років, після фізичного навантаження виник приступ ядухи. Об’єктивно: ортопное, збуджений, говорить лише окремі слова, на відстані чути свистяче дихання. Частота дихання 30/хв., пульс – 128/хв. Після ігаляції β ₂-агоніс­тами пікова швидкість видиху = 55 %, Ра О₂ = 50 мм Hg, Ра СО₂ = 48 мм Hg, Sa О₂ – 85 %. Який ступінь бронхіальної астми у хворого В.?

А. Важкий. *

В. Середньої важкості.

С. Легкий.

D. Загроза зупинки дихання.

Е. Астматичний статус.

19. У хворої З. 45 років, яка хворіє на бронхіальну астму, стали більш частими напади ядухи, застосування дозованих β -агоністів через кожні 2 години не ефек­тивне, а часто навіть викликає погіршення стану. Що є основним у розвитку астматичного статусу у хворої З.?

А. Повна блокада бета-2-адренорецепторів бронхів. *

В. Дефіцит альфа-1-антитрипсина.

С. Посилення секреції медіаторів запалення.

D. Спазм гладких м’язів бронхів.

Е. Набряк слизової оболонки бронхів.

20. Центральна частина гранульоми при саркоїдозі легень складається із епітеліоїдних і гігантських клітин, по периферії гранульоми розсташовуються лімфоцити, макрофаги, плазматичні клітини, фібробласти. Гранульоми при сарко­їдозі та туберкульозі ідентичні, за винятком казеозного некрозу в центрі при туберкульозному ураженні.

Яка гістологічна ознака характерна для саркоїдозної гранульоми?

А. Клітини Пирогова-Ланганса. *

В. Клітини Березовського-Штернберга.

С. Клітини фібробласти.

D. Асоціації лімфоцитів і макрофагів.

Е. Плазматичні клітини.

21. Хвора Н., 32 роки. Після переохолодження підвищилась температура тіла, появився біль у гомілково-ступневих суглобах, сухий кашель, біль у грудній клітці, виникло плямисте почервоніння шкіри гомілок. Лікарем у поліклініці був діагносто­ваний саркоїдоз легень. Який із нижче перечислених синдромів найбільш харак­терний для саркоїдозу легень?

А. Лефгрена. *

В. Ерфордта-Вальдентстрема.

С. Шенлейн-Геноха.

D. Алергічного васкуліту.

Е. Стівена-Джонса.

22. Який показник в загальному чи біохімічному аналізах крові є основним критерієм активності і прогресуючого перебігу саркоїдозу легень у хворого О. 62 років?

А. Лімфоцитопенія. *

В. Підвищена ШОЕ.

С. Моноцитоз.

D. Анемія.

Е. Зниження кольорового показника.

23. У хворої Н., 38 років, діагностовано саркоїдоз легень та внутрішних лімфатич­них вузлів, прогресуючий перебіг, нодозна еритема. Який базовий лікувальний комплекс препаратів необхідно призначити для лікування саркоїдозу в хворої Н.?

А. Преднізолон + плаквеніл + вітамін Е. *

В. Делагіл + панангін.

С. Ріфампіцин + ізоніазид.

D. Кризанол + Д-пеніциламін.

Е. Сандімун + тімалін.

24. Хвора Н., 34 років. Після переохолодження підвищилась температура тіла, збільшились переферичні лімфовузли, появився алергічний васкуліт на гомілках, припухли суглоби (гомілково-ступневі та колінні), виникла сухість у роті, погіршився зір.

Про яке захворювання повинен подумати лікар-терапевт?

А. Саркоїдоз легень. *

В. Неходжкінська лімфома.

С. Геморагічний васкуліт.

D. Хвороба Шегрена.

Е. Лімфогрануломатоз.

25. Хворий М., 42 років, скаржиться на задишку змішаного характеру, сухий кашель, що посилюється при глибокому вдосі, лихоманку, схуднення, загальну втому. Об’єктивно: “теплий” ціаноз, пальці рук у вигляді “бубнових паличок”. У нижніх відділах легень – вкорочення перкуторного звуку. Аускультативно в цій же ділянці ослаблене везикулярне дихання, симптом склерофонії.

Ваш діагноз?

А. Пневмосклероз.

В. Ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт. *

С. Двобічна нижньодолева застійна пневмонія.

D. Бронхоальвеолярний рак.

Е. Карциноматоз легень.

26. У хворої Н. 55 років, діагностовано ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт.

Які з вказаних препаратів є засобами вибору в лікуванні даного захворювання?

А. Азатіоприн + Д-пеніциламін. *

В. Пеніцилін + гентаміцин.

С. Ріфампіцин + ізоніазид.

D. Кризанол + делагіл.

Е. Еуфілін + атровент.

27. Яке з названих ускладнень не є характерним для ідіопатичного фіброзуючого альвеоліту?

А. Кровохаркання.

В. Обструктивна дихальна недостатність. *

С. Бронхогенна карцинома.

D. Хронічне легеневе серце.

Е. Рестриктивна дихальна недостатність.

28. Хвора Н., 30 років, скаржиться на задишку, неадекватну фізичному наванта­женню, запаморочення. Хворіє впродовж 5 років, захворювання поступово прогресує. Об’єктивно: пульс 72 уд./хв., ритмічний. Аускультативно дихання везикулярне, частота – 26 за хвилину. Межі серця поширені вправо та догори, акцент II тону над легеневою артерією, там же протодіастолічний шум. На ЕКГ ознаки гіпертрофії правого шлуночка. При ЕхоКГ виявлено дилатацію правих відділів серця.

Який найбільш ймовірний діагноз у хворої Н.?

А. Первинна легенева гіпертензія. *

В. Вроджена вада серця – ДМШП + мітральний стеноз.

С. Тромбоемболія легеневої артерії.

D. Мітральний стеноз.

E. Бронхіальна астма.

29. Хворий О., 37 років, скаржиться на задишку при фізичному навантаженні. Впро­довж 10 років хворіє на обструктивний бронхіт. Об’єктивно: дифузний ціаноз, теплі кінцівки, над легенями багато сухих хрипів, над легеневою артерією акцент II тону, систолічний шум з епіцентром біля мечеподібного паростка груднини. Печінка біля краю реберної дуги. Систолічний тиск в легеневій артерії 50 мм.рт.ст. На ЕКГ – RV₁ = 8 мм, Р-pulmonale. В аналізі крові – еритроцитоз, збільшення гематокриту.

У хворого О. має місце:

А. Компенсоване легеневе серце. *

В. Декомпенсоване легеневе серце.

С. Синдром Піквіка.

D. Первинна легенева гіпертензія.

E. Набряк легень.