Соціально-економічна природа європейської інтеграції. Роль - ЄС у загальносвітовому розвитку.

ТЕМА 19. ФІНАНСИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Соціально-економічна природа європейської інтеграції. Роль - ЄС у загальносвітовому розвитку.

Етапи економічної інтеграції в Європі. Створення і розвиток ЄС.

Інституціональна структура ЄС: Європейський парламент, Рада, Комісія, Суд, Економічний і Соціальний Комітет.

Організація, структура і динаміка союзного бюджету.

Принципи організації оподатковування в ЄС, напрямки гар­монізації податкового законодавства.

Актуальні проблеми і перспективи розвитку ЄС.

Соціально-економічна природа європейської інтеграції. Роль - ЄС у загальносвітовому розвитку.

Економічна інтеграція — це злиття господарств окремих країн у єдиний відтворюючий механізм, тобто формування єди­ної господарської системи на міжнародному рівні, що вимагає єдиного міждержавного управління. Результатом цього процесу стає ринок, де витрати виробництва стають нижчі порівняно з національними ринками інтегрованих країн.

Процес поступової передачі функцій національної держави в галузі регулювання економіки на наднаціональний рівень, що активно розвивається в Європі, — об'єктивне відображення ре­алії феномена транснаціоналізації високорозвиненої економіки відносно малих у своїй більшості європейських країн. Не випад­ково економічна інтеграція просунулася найбільше саме на євро­пейському континенті.

Для супердержав, подібних США чи Китаю, пошук загальних формул розвитку не настільки актуальний, хоча і вони доклада­ють значних зусиль до вироблення спільних принципів політики в рамках міжнародних економічних організацій. Для слабороз-винених в економічному плані країн завдання вироблення спільного консенсусу розвитку ще менш актуальне чи принаймні не сприймається як першочергове. На першому місці в такому випадку стоїть пріоритет національного розвитку і підйому на­самперед національної економіки.

Причинами розвитку інтеграційних процесів є:

1)інтерна­ціоналізація господарського життя, посилення міжнародноїспеціалізації і кооперування виробництва, переплетення капіта­лів;

2) протиборство центрів суперництва на світових ринках і ва­лютній нестабільно сті.

Для багатьох країн стратегічні цілі у сфері економіки стають дуже схожими. Якщо спробувати їх підсумувати, то в концентро­ваному вигляді вони виражаються в прагненні паралельно до­могтися рішення ряду таких найважливіших завдань:

· забезпечити стабільне економічне зростання;

· створити економічні умови, які гарантують зайнятість насе­лення і скорочення безробіття;

· не виходити за рамки низьких темпів інфляції, перетворити це завдання в головне для кредитно-грошової політики країн ЄС;

· підтримувати високу конкурентоспроможність європейської продукції, використовуючи переваги єдиного ринку, мо­дернізації економіки і її структурної перебудови;

· розвивати трансєвропейські проекти як чисто економічні, так і в зв'язаних сферах (наприклад, освітні);

· нівелювати регіональні диспропорції економічного розвитку в ЄС і підтримувати «найменш розвинуті регіони»;

· зберегти відносно високі стандарти рівня життя і соціальних гарантій для населення;

· у більш загальному плані — підкорити розвиток економіки інтересам індивіда; і забезпечити повний розквіт особистості на основі нових науково-технічних можливостей суспільства, поставлених на його службу.

Ці найважливіші орієнтири входять в обов'язковий набір па­раметрів європейської економічної моделі і містяться у великій кількості програмних документів ЄС. Наприклад, у «Пакті стабільності та економічного зростання» чи в «Програмі 2000: За зміцнення і розширення Союзу».,

Європейський Союз у даний час.є одним з провідних економіч­них центрів сучасного світу, які здійснюють вплив на розвиток еко­номічних відносин як на регіональному, так і глобальному рівнях. Мета прихильників ЄС — відірвати економічну модель від національного ґрунту. На це спрямовано рішення органів ЄС, діяльність яких підлягає інтересам усього Союзу, але не його ок­ремих країн. Європейське право має безумовний пріоритет над національним правом. Фінансуються і підтримуються проекти в першу чергу міжнаціонального трансграничного масштабу. За­охочується співробітництво фірм із різних країн ЄС. Чиновникам ЄС запропоновано «забути» свою національну приналежність і приймати рішення тільки в інтересах усього Союзу. Краще з національних моделей відбирається за допомогою надзвичайно. тонкого і всебічного механізму попередніх консультацій і узгод­ження з усіма зацікавленими сторонами з усіх країн ЄС, що настільки ж важливий у Союзі, як і сам процес прийняття рішень. Відносно України Європейський Союз виявляє зацікав­леність, як наша держава будує демократичне суспільство і бо­реться з кримінальними явищами. Поки економічні і політичні умови роботи в країні не наблизяться до цивілізованих норм, ЄС збирається надавати їй тільки становище особливого статусу, але не може сказати що-небудь про терміни інтеграції України в Союз. Підтвердження цьому —Ялтинський саміт «Україна — ЄС» 11 вересня 2001 р.,.що, за оцінками З МІ, був проведений тільки для «галочки». Хоча за результатами переговорів готу­ються кілька програм, які будуть сприяти вступу у ВТО і допомо­жуть у формуванні тарифної політики.