Структура доходів і витрат державного бюджету.

У кожній країні структура бюджету формується неоднаково і має свої особливості, які визначаються економічним потенціа­лом країни, масштабністю завдань, розв'язуваних державою на даному етапі розвитку, роллю держави в економіці і низкою інших факторів.

Оскільки податки становлять від 80 до 95% держбюджету, порівняємо дохідні частини федеральних бюджетів, сформовані за рахунок податків. Витрати державного бюджету країн з розвинутою ринковою економікою можна виділити в такі п'ять груп: військові; втручання в економіку; соціальні цілі; утримання державного апарату управління; надання субсидій і кредитів країнам, що розвиваються.

1) На військові витрати у провідних зарубіжних країнах при­падає від 20 до 35% загальної суми витрат державного бюджету. Вони підрозділяються на прямі і непрямі військові витрати. Прямі військові витрати включають витрати на виробництво новітніх наступальних стратегічних озброєнь, утримання і навчання осо­бового складу збройних сил, наукові дослідження військового ха­рактеру, утримання НАТО. До непрямих військових витрат нале­жить частина відсотків, виплачуваних по державному боргу; контрибуції і репараційні платежі (після Другої світової війни загальна сума репараційних платежів була встановлена 20 млрд. дол., з яких 10 млрд. дол. повинні були одержати СРСР і Польща, 100 млрд. дол. інші країни антигітлерівської коаліції. СРСР одер­жав лише частину відшкодування заподіяних йому збитків); пенсії і допомоги інвалідам війни і родинам загиблих; а також військові витрати, які проходять по статтях цивільних відомств.

2) Швидко зростаючою групою державних витрат є витрати з втручання в економіку. Після Другої світової війни «економічне диво» у Західній Німеччині, Японії, а пізніше в Південній Кореї, на Тайвані та в інших країнах відбулося за великої фінансової підтримки держав.

Особливе місце в цих витратах займають витрати на НДДКР (ці витрати забезпечують від 50 до 70% усіх витрат на наукові дослідження). Регулювання економіки дедалі більше переключа­ється на довгострокові цілі і завдання, наприклад, структурну пе­ребудову, розвиток продуктивних сил, самозабезпечення енерге­тичними і сировинними ресурсами. Державні інвестиції станов­лять від 18% (США) до 40% (Великобританія) загального обсягу капіталовкладень. У загальній структурі державних інвестицій у Німеччині 2/3 становить фінансова допомога підприємствам, а інше — пільгове оподатковування, тут налічується близько 10 ти­сяч програм, за якими реалізуються плани фінансової підтримки підприємств. Підвищилися субсидії приватним фірмам, особливо в гак званих районах розвитку'. У деяких країнах підприємцям ви­даються субсидії на зайнятість на знову прийнятих працівників.

Не існує практично галузей, які не одержували б державної допомоги у вигляді державних субсидій чи пільгових банківських кредитів з урядовою гарантією. Сума субвенцій росте швидше, ніж створення вартості в галузях, що їх одержують, ніж податкові надходження від федерацій, земель, муніципалітетів.

Значні ресурси з державного бюджету надаються сільському господарству. Це одна з найбільш опікуваних і пріоритетних га­лузей у зарубіжних країнах. Субсидії сільському господарству видаються двох видів: на підтримку гарантованих цін на сільськогосподарську продукцію і на виробничі цілі — придбан­ня сільськогосподарських машин, мінеральних добрив, будівлю складських приміщень. У країнах Європейського Союзу підтримка сільського господарства здійснюється не тільки на національному, а й на міждержавному рівні.

Активна допомога надається також експортним фірмам, що значно полегшує їхнє становище в умовах гострої конкурентної боротьби на світовому ринку

3) Витрати на соціальні цілі вклюочають витрати на освіту, охорону здоров'я, соціальне страхування і соціальне забезпечен­ня, на це витрачається від ЗО до 40% бюджетних асигнувань. Во­ни проходять по численних соціальних програмах. У США нара­ховується близько 100 таких програм, у Великобританії — кілька десятків. У зарубіжних країнах на повному державному фінансу­ванні перебувають лише початкові школи, інші види освіти мають змішані джерела фінансування. У США і деяких інших країнах у системі середньої школи значну питому вагу мають приватні школи. За навчання в найбільш престижних університе­тах США (Гарвардському, Колумбійському) зі студентів стя­гується висока плата (25-35 тис. дол. у рік). У Японії понад 70% університетів — приватні.

У США переважна частина населення одержує медичну допо­могу по лінії медичного страхування шляхом сплати страхових внесків. Державна допомога малозабезпеченим громадянам у цій країні проводиться за програмою «Медикейр», яка фінансується з федерального бюджету, і за програмою «Медикейд», яка фінан­сується федеральним урядом і штатами. У Великобританії, Фран­ції, ФРН існує державна служба охорони здоров'я, тобто усі види медичної допомоги надаються безплатно. Однак працюючі роб­лять, так само, як і у випадку соціального страхування, спеціальні внески на цілі охорони здоров'я. Слід мати на увазі, що значна ча­стина соціальних витрат проходить по місцевих бюджетах.

4) Витрати на утримання державного апарату управління, включають витрати на утримання органів законодавчої і вико­навчої влади, суду, прокуратури, поліції, різних міністерств і відомств. В окремих країнах — Великобританії, Бельгії, Японії — з державного бюджету виділяються кошти на утримання ко­ролівської родини, у Японії — родини імператора. В цілому вит­рати на державний апарат займають 4-5% витрат бюджету.

5) Найбільші субсидії і кредити країнам, що розвиваються, з державного бюджету виділяютьСША. Крім економічних фак­торів, ця допомога визначається політичними мотивами. Вона включає як кредитування на пільгових умовах продажу інозем­ним державам зброї, так і безоплатну військову допомогу у формі субсидій країнам, що розвиваються. Військова допомога США країнам, що розвиваються, перевищує асигнування на еко­номічні і соціальні цілі.