Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Професійна етика медичного працівника






Слово займає важливе місце у всьому комплексі лікувальних засобів. Слово визначає етичні навички лікаря, розуміння свого обов'язку і відповідальності перед суспільством. Слово виявляє професійну і етичну підготовку лікаря, воно є важливою складовою частиною науки про професійний обов'язок - деонтології. Розробки про силу слова і його вплив на страждальника були в медицині Китаю, Єгипту, а пізніше їх доповнили вчені Греції і Риму. Греки знали, що в процесі збереження і відновлення здоров'я важливу роль відіграють психопрофілактика і психотерапія. Серед різних факторів впливу на психіку людини чи не перше місце займало слово. Гіппократ рекомендував при лікуванні підбадьорювати і заспокоювати хворих, він обґрунтував фізіологічний вплив словесних прийомів на організм і рекомендував застосовувати цей лікувальний засіб паралельно з іншими. Від найдавніших часів збереглися вислови, які характеризують вплив слова на людину. Араби говорили, що словом можна проколоти те, чого не проколоти голкою. Рана, нанесена ножем, загоюється, а язиком - ні.

Збереглася притча про Езопа, старогрецького байкаря, кульгавого раба, відпущеного пізніше на волю. Хазяїн повелів йому принести найкращу на світі річ. Езоп приніс куплений на базарі язик. " Це і є найпрекрасніше, що є на світі, - сказав він. - Язиком ми промовляємо слова ніжності, вірності, кохання. Язиком ми проголошуємо мир і промовляємо слово " життя". Згодом хазяїн наказав йому принести найжахливіше, що є на світі. Езоп знову приніс язик, мотивуючи свій вибір тим, що язиком ми промовляємо слова ненависті, оголошуємо війну, говоримо слово " смерть".

" Сим искусством печального утешишь, сердитого умягчишь, нетерпеливого успокоишь, бешеного остановишь, дерзкого испугаешь, робкого сделаешь смелым, скрытого откровенным, отчаянного благонадежным. Сим искусством сообщается больным на твердость духа, которая побеждает телесные боли, метание и которая самые болезни... иногда покоряет воле больного. Так вся всем - ты достигнешь, может быть, и до той премудрости, что не будешь здравия полагать в одних только аптекарских склянках".

Обґрунтування сили слова дав знаменитий І.П. Павлов: " слово для человека такой же реальный условный раздражитель, как и все остальные, но вместе с тем и такой многообъемлющий, как никакие другие". " Слово, благодаря всей предшествующей жизни взрослого человека, связано со всеми внешними и внутренними раздражителями, приходящими в большие полушария, все их сигнализирует, все их заменяет и потому может вызвать все те действия, реакции организма, которые обуславливают те раздражения". І.П.Павлов красномовно виразив результати словесного впливу на хворого: " Слово врача может поднять всю скрытую возможность организма на борьбу с недугом, на его преодоление".

Складені протягом багатьох поколінь деонтологічні канони, зокрема одного з його компонентів - слова, пропонують медику виробити в собі не тільки уміння говорити, але й, що не менш важливо, - мовчати. Гіппократ писав, що лікар повинен уміти приховати від хворого те, що йому не слід знати, утішав його своєю увагою і ласкавим звертанням, не говорити хворому того, що наступить або уже наступило, тому що у протилежному випадку хворі можуть бути доведені до граничного стану.

Усі висловлені думки і судження про роль слова зокрема і мови взагалі, висловлені авторами різних епох і народів, дають підстави говорити про те, що слово має психотерапевтичну дію і може використовуватись як ефективний лікувальний засіб. Разом з тим при невмілому і неправильному його застосуванні слово може викликати ятрогенні захворювання. Лікар у своїй роботі повинен проявити знання людської психіки, бути кваліфікованим, діяльним та мудрим. Гіппократ вважав, що слід перенести мудрість у медицину, а медицину в мудрість, тому що лікар-філософ рівний Богу. Ці важливі лікарські принципи відбиті у латинських виразах, які стали крилатими:

Medica mente non medicamentus - лікуй розумом, а не ліками.

Sapere aude - старайся бути мудрецем.

Східна мудрість говорить, що з усіх хвороб найнебезпечніша невігластво.

Майстерність, широкий світогляд, ерудиція - невіддільні від особистості медичного працівника. Потреба у придбанні і накопиченні знань, у постійному шліфуванні й удосконаленні лікарського мистецтва повинні стати постійною необхідністю кожного представника цієї благородної професії. Духовна пасивність і професійна неграмотність засуджувались з найдавніших часів:

Ne discere cessa - не переставай учитися.

Perfice te - удосконалюй себе.

 







© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.